Це найдавніше місто Львівщини, про яке ви, мабуть, ніколи не чули: як воно називається

Сьогодні тут живе трохи як дві тисячі людей, одна центральна вулиця, кілька стародавніх церков і тиша, яка буває тільки на старих кордонах. Але варто копнути глибше — і за цією тишею відкривається ціла бездонна історія.

Мова піде про місто Белз. І "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Що за місто і де воно знаходиться

Белз розташований у Сокальському районі Львівської області, за кілька кілометрів від українсько-польського кордону. Населення — трохи більше двох тисяч людей, переважно україномовних українців. За розмірами — містечко скромне. За вагою в історії — одне з найзначніших на заході країни.

Перша письмова згадка про Белз датується 1030 роком — її зафіксовано в "Повісті временних літ": тоді Ярослав Мудрий відвоював місто у поляків. Це робить Белз найдавнішим містом Львівської області і одним із найстаріших на всьому заході України.

У X–XIII століттях Белз був центром Белзької землі у складі Київської Русі. У XII–XV — столицею Белзького князівства. На початку XIII століття тут княжив Василько Романович, а місто відігравало стратегічну роль в обороні західних рубежів Русі. 1241 року його спалили татари — але Белз відродився, щоб стати центром Белзького воєводства вже у складі Польського королівства.

Далі — Габсбурзька монархія, Західноукраїнська Народна Республіка, міжвоєнна Польща, нацистська окупація, радянський період. І з 1991 року — незалежна Україна.

Звідки взялася назва "Белз"

Це питання залишається відкритим, і навколо нього існує кілька наукових версій — кожна по-своєму переконлива.

Перша й найпоширеніша пов'язує назву з давньослов'янським словом "белз" або "бевз" — "болотиста, важкопрохідна місцевість". На бойківському діалекті це слово мало саме таке значення, і воно ідеально описує заплави Солокії та навколишні низини, де стоїть місто.

Друга версія виводить назву від давньоруського "бълизь" — "біле місце", тобто галявина чи відкрита ділянка серед темного лісу. Прихильники цієї гіпотези вважають, що топонім описував "світлий острів" поселення серед важкодоступних боліт та хащів.

Третя версія — кельтська. На початку XX століття, після знахідок латенської (кельтської) культури у Прикарпатті, з'явилося припущення, що "belz" або "pelz" у кельтських мовах означало воду чи потік. Прихильники цієї гіпотези вказують на розташування Белза біля річки та роль водних шляхів у розвитку ранніх поселень.

Примітно, що всі три версії сходяться в одному: назва описує природне середовище — воду, болота чи контраст відкритого простору з лісом. Це цілком логічно для міста, яке виросло серед заплав Солокії і яке сама природа захищала від ворогів.

Що збереглося до наших днів

З 2001 року Белз та його околиці мають статус державного історико-культурного заповідника "Княжий Белз". У місті збереглися пам'ятки різних епох і конфесій: залишки домініканського костелу, церква святого Миколи, дерев'яна церква святої Параскеви, загадкова "Аріянська вежа", давні цвинтарі та фрагменти історичної забудови.

Археологічні знахідки на місці городища — намиста, кераміка часів Володимирського князівства — підтверджують, що поселення існувало вже на межі X–XI століть.

Раніше "Телеграф" розповідав про поліське містечко, яке здобуло цікаву славу. Де воно знаходиться і чому називається саме так.