Це поліське містечко здобуло цікаву славу: де знаходиться Баранівка і чому її так назвали

Баранівка — затишне місто на півночі Житомирської області — належить до найдавніших населених пунктів регіону. Вперше вона згадується в літописах 1565–1566 років.

Відтоді місто пройшло довгий і непростий шлях: від невеликого поселення на торгових шляхах до знаного центру фарфорового виробництва України. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Як з'явилась назва: між легендами та реальністю

Походження топоніма "Баранівка" оповите кількома народними переказами. За найпоширенішою версією, засновником поселення був чоловік на ім'я або з прізвиськом Баран — саме він нібито і дав назву майбутньому місту.

Інша легенда пов'язана з господарською діяльністю місцевих жителів: через цю місцевість пролягав шлях, яким переганяли отари баранів. Вівчарство було настільки розвиненим і помітним заняттям, що назва "Баранівка" природно прижилася серед людей. Є й третя версія — про мисливців і ремісників у лісах, що оточували поселення. Але яке б пояснення не було ближче до істини, символом краю незмінно залишалась вівця.

Крізь століття: від Речі Посполитої до фарфорової слави

У XVI–XVII століттях Баранівка входила до складу Речі Посполитої. Після поділів Польщі наприкінці XVIII століття місто опинилося під владою Російської імперії. Саме в той період воно почало активно розбудовуватися: з'явилися ремісничі цехи, почали проводитися ярмарки, було зведено першу церкву.

Справжній злет у розвитку Баранівки припав на кінець XIX століття, коли тут заснували Баранівський порцеляновий завод. Його продукція швидко здобула заслужений відгук у всій тодішній імперії. Особливо цінувалися вишукані сервізи з тонкого білого фарфору та декоративні фігурки — вони згодом стали справжнім символом міста і всього Полісся.

У радянські часи Баранівка не втратила промислового значення. Разом із порцеляновим виробництвом тут розвивалася легка та харчова промисловість. Слава баранівського заводу поширилася далеко за межі України.

Баранівка сьогодні

Нині Баранівка є адміністративним центром однойменної громади. Від Житомира воно лежить приблизно за 70 км на північний захід, а від Києва — орієнтовно за 200 км на захід. Місто бережно зберігає свою історичну пам'ять, відроджує місцеві традиції й з гордістю згадує про фарфоровий завод, що прославив Полісся на весь світ.

Мандрівників, які завітають сюди, приваблює особлива атмосфера: спокій невеличкого поліського міста, старі будівлі з червоної цегли та мальовнича річка Случ, на берегах якої кілька століть тому і зародилося це поселення. Баранівка — місце, де легенди живуть поруч із реальністю, а кожен камінь мостової, здається, пам'ятає смак часу.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, яке ледь не стало частиною ідеології СРСР. Зазначимо, що за однією з версій, сучасна його назва з'явилася ще в 1788 році.