Чи зможуть дрони замінити артилерію на фронті? Що не так з ініціативою Міноборони

Чи замінять дрони артилерію на фронті? І чи зможуть запобігти втратам?

З приходом на посаду міністра цифри і аналітики Федорова спостерігається формування суспільної думки, що дронами можна виграти війну. А також — величезний запит від держави до виробництва дронів. Це підігрівається заявами про рекордні знищення окупантів саме безпілотниками.

Ось тут та сама й ініціатива: у ЗСУ створять дроново-штурмові підрозділи; заява про нарощення дротової компоненти у вже існуючих Батальйонах безпілотних систем лінійних бригад та можливістю відкривати підприємства виробникам за кордоном. Всі ці ініціативи від МО суттєво стимулюють галузь і розвивають зброю, у якій Україна прагне чи не до першості в світі. І це дійсно потрібно.

Але. Якщо в одній галузі у нас додається, є ризик, що в іншій мінусується. Нещодавно заява журналіста, а тепер військовослужбовця Юрія Бутусова, про дефіцит снарядів тому натяк. Не так давно військо сколихнула ініціатива МО прибрати арту до 155 мм з поля бою. Але ж нащо це робити, якщо на артилерію припадає 40% ураження противника? Такі дані дає ГШ.

Є два основні аргументи, чому військо без артилерії ослабне:

• Артилерія, особливо самохідна, переважає дрони у своїй мобільності: швидко розгортається, наводиться. І від команди "до гармати" до самого пострілу минає від 3-х до 5-ти хвилин. В той час, як для вильоту дрону треба зо 20 хвилин (за які поле бою може вже змінитись). Показувала неодноразово у своїх репортажах з фронту увесь процес підготовки.
• Артилерія працює за будь-яких умов. У морози в неї не порветься оптоволокно (бо його немає), не обмерзнуть лопаті, що призведе до втрати борту. І що головне, їй все одно на погану видимість навколо. Доведено остаточно морозами цієї зими.

Міністр Федоров на зустрічі із журналістами заявив, що в МО порахують витрати артилерії і будуть закуповувати снаряди не від заявлених запитів ГШ, а від реального використання.

Втім, є інша проблема: планування замовлення снарядів. Зокрема в українських виробників. У нас тут є два сектори:

• підприємства Укроборонпрому, які не спромоглися поки виконати повністю жодне замовлення.
• приватні українські підприємства, які налагодили лінійку виготовлення і чекають контракту від держави. Але поки чекають.

В чому між ними різниця?

Памʼятаєте скандал з неякісними мінами, що потрапили на фронт? Так от це були міни з пороху, замовленого в теплих країнах, який до наших реалій не пристосований. Так, тоді пояснювали провал на офреках вже ліквідованого Мінстратегпрому. І провалив їхнє виготовлення ПХЗ.

До слова, Юрій Бутусов зазначив, що за останні декілька років більше 50 мільярдів гривень було проінвестовано у державне підприємство ПХЗ для налагодження виробництва вітчизняних боєприпасів. Втім їх досі нема.

Є ще один кейс: приватні виробники, які спочатку повномасштабки налагодили виробництва не лише 120 мм, а й натівських 155 мм. Не змушують себе чекати контрактів від держави і розвиваються разом з європейцями.

"Українська бронетехніка" ще торік заявила, що запустила виробництво 155-мм снарядів у 2025 році за ліцензією чеської Czechoslovak Group. Початкова потужність — 100 000 снарядів на рік, з планами на розширення. Це один з перших випадків успішного трансферу технологій для великого калібру в Україні.

Завдяки "данській моделі" фінансування (прямі інвестиції союзників у приватний сектор), виробництво самохідних гаубиць "Богдана" (155 мм) зросло з 6 одиниць на місяць у 2023 році до понад 20 у 2025-му. Як зазначав президент, Данія надасть Україні 130 млн євро на розвиток оборонної промисловості.

Це робить Україну лідером у Європі за виробництвом таких систем. Але у нас, журналістів, і досі в памʼяті історії, коли на тиждень підрозділу давали 10 снарядів. При тому ділянка була гарячою. Все через неефективне планування держави у закупівлі снарядів у тих виробників, які можуть виконати контракти.

Я зараз не буду перераховувати провальні контракти, які мала Україна від початку повномасштабного за різних міністрів. Але є надія, що міністр оборони, цифри й математики змінить цю тенденцію.

Головне, у своєму прагненні формувати реальну потребу на основі якісних даних та прибрати зоопарк неефективних рішень, важливо не втратити розуміння, що ефективні рішення на полі бою — це плюралізм зброї, яка розширює можливість ураження ворога за будь-яких умов.

Джерело: пост Кирієнко у Faceboock.