Найкрутіша вулиця Києва змінила чимало імен: як вона називається сьогодні

Шовковична вулиця у київських Липках — один із найстаріших і найпрестижніших маршрутів столиці. Вона з'єднує урядовий центр із "старим містом".

Але сьогодні мало хто згадає, що вона змінила не одне ім'я, і навіть не два. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Шовковиця, якої вже немає

Назва вулиці — ботанічна. 1834 року, коли Липки активно забудовувалися і нова магістраль прорізала зелений масив, через який вона пролягла, — це був шовковичний сад. За рік його вирубали, але назва лишилася. Так буває з містами: матеріальне зникає, а слово тримається.

Втім, "Шовковична" вживалася паралельно з "Левашовською" — на честь генерал-губернатора Василя Левашова, котрий і реалізував забудову Липок. Чиновнича назва зрештою перемогла: у 1869 році її офіційно закріпили. Але ненадовго.

Сім імен однієї вулиці

Якщо скласти "паспорт" Шовковичної, графа "ім'я" виглядатиме як детективна хроніка:

• Кінець XVIII ст. — Аптекарська (через одну з перших київських аптек на розі з нинішньою вулицею Грушевського).
• 1834 — Шовковична (шовковичний сад).
• 1834–1869 — Левашовська (генерал-губернатор граф Левашов).
• 1869 — знову Левашовська, тепер офіційно.
• 1919 — вулиця Карла Лібкнехта (радянський революційний жест).

• 1941–1943 — Horst Wessel Strasse (нацистська окупація перейменувала вулицю на честь діяча НСДАП).
• 1993 — Шовковична. Нарешті та, видається, назавжди.

Ця географія назв — стисла версія всієї трагічної й живучої історії міста. Вулиця пережила всіх, хто перейменовував її по-своєму.

Аристократи, цукрозаводчики та радянські письменники

У середині XIX століття Шовковична була "правильною адресою" старої аристократії: тут мешкали Одоєвські, Трубецькі, Туманські. Тут стояв губернаторський палац. Тут відчувався запах влади — не гучної, а тієї, що розмовляє пошепки у великих залах.

Наприкінці XIX століття великі садиби почали продавати. На їхнє місце прийшли купці першої гільдії, власники цукрових заводів, банкіри. З'явилися прибуткові будинки — символ нового міського духу. Липки залишалися елітними, але еліта змінилася.

Радянська влада зробила наступний ребус: у будинку № 10 одночасно жили Олександр Довженко і Ванда Василевська, Олександр Корнійчук і Пилип Козицький. Адреса стала свого роду "пантеоном" — не завжди добровільним, але незаперечно знаковим.

Сьогодні Шовковична — вулиця контрастів, що мирно вживаються. Верховна Рада замикає її верхній кінець, Олександрівська лікарня — нижній. Між ними — особняки в стилі історизму та модерну, сталінський неокласицизм, тихі двори, де час іде трохи інакше.

Це частина маршруту Липками — разом з Інститутською, Лютеранською, Липським провулком. Але якщо ви хочете відчути Київ не як декорацію, а як живу систему пам'яті — почніть саме тут. З вулиці, яка сім разів міняла ім'я і щоразу залишалася собою.

Раніше "Телеграф" розповідав, що приховує Турівська вулиця на київському Подолі. Вона тягнеться від Оленівської вулиці до перетину Набережно-Хрещатицької та Набережно-Лугової вулиць.