У цих стінах займалися спортом і вирішували долю міста: яким раніше був театр драми та комедії у Дніпрі

Дніпровський академічний театр драми та комедії добре знайомий мешканцям міста, але спочатку його будівля зводилася для інших цілей і мала інакший вигляд, ніж сьогодні. За понад столітню історію споруда неодноразово змінювала призначення та назву, відображаючи зміни, які переживало Дніпро.

У будівлі нинішнього театру займалися спортом, проводили мітинги та ухвалювали історичні рішення. Вона пережила революції, війну та масштабні реконструкції. "Телеграф" розповість історію цього театру та те, як він виглядав спочатку.

Історія майбутнього театру розпочалася задовго до появи на його сцені акторів. У 1900 році на межі Міського саду (нині парк імені Глоби) та Катерининського проспекту була виділена ділянка Катеринославському товариству опікування дітьми. Вже 5 листопада того ж року тут урочисто відкрили зимовий гімнастичний зал для учнів середніх навчальних закладів. На той час гімнастика активно вводилася в освітні програми, але в місті не існувало закритих приміщень для занять. Новий зал став розв’язанням цієї проблеми.

Щоб проєкт самоокуповувався, будівлю зробили багатофункціональною: всередині облаштували сцену, партер і ложі. Конструкції виконали з монолітного залізобетону — це була перша громадська будівля в місті, зведена за такою технологією.

У середині 1900-х років, коли гімнастичні зали з'явилися при навчальних закладах, товариство вирішило перебудувати свою будівлю на повноцінний театр. За проєктом архітектора Федора Булацеля будівлю значно розширили. Оновлений театр, оформлений у стилі модерн, став найбільшим у Катеринославі — він вміщував близько 1200 глядачів. Вже 1907 року тут почали грати перші вистави. Театр отримав назву Зимовий, хоча власної постійної трупи тоді ще не мав, а на сцені виступали гастрольні колективи.

У 1910-х роках театр втратив монополію на розваги, але набув статусу головного громадського залу. У 1917–1918 роках тут проходили мітинги та збори.

У 1920-ті роки заклад перейменували на Театр імені Луначарського. На окружному з'їзді Рад, що проходив у цій будівлі, делегати проголосували за перейменування Катеринослава на Дніпропетровськ.

Свою першу стаціонарну трупу — театр української драми ім. Т. Г. Шевченка — будівля отримала лише у 1927 році, але за кілька років колектив переїхав.

Після переїзду трупи будівлю передали Дніпропетровському робітничому оперному театру, але для нової трупи приміщення було затісним. Через це були добудовані майстерні та службові приміщення.

Під час Другої світової війни будівля серйозно постраждала — дах був зруйнований, уціліли лише капітальні стіни та частини фасадів. До 1943 року фактично зберігся лише каркас споруди.

Після війни будівлю театру планували повністю знести, але згодом від цієї ідеї відмовилися. У 1954 році відновлену будівлю передали профспілці будівельників під Палац культури. Заради нових функцій внутрішній простір практично повністю перепланували: глядацький зал зменшили, з'явилися клубні кімнати та додаткові фойє. Від старої будівлі зберігся головний фасад та капітальні стіни.

Вже за кілька років будівлю передали театру російської драми імені Максима Горького. Під цією назвою заклад існував десятиліттями. У 2016 році було ухвалено рішення про перейменування театру. Розглядалися варіанти з іменами Івана Карпенка-Карого, Леся Курбаса та Валер'яна Підмогильного, але зрештою зупинилися на більш нейтральній назві. Так установа отримала сучасне ім’я – Дніпровський академічний театр драми та комедії.