Встигнути, поки є світло. Три найкращі короткометражні фільми, від яких не відірвати погляду

Позапланові відключення електрики на довгі години позбавили українців звичної розваги — серіалів. "Телеграф" зібрав для вас найкращі короткометражні фільми України останніх років, найдовший із яких триває не більш як пів години. Коли дали світло, ми встигли переглянути всі три!

"Знебарвлена" (2019). 10 хвилин

Одна з найіронічніших і технічно витончених українських короткометражок останніх років. Марина Степанська, режисерка одного з найкращих українських фільмів "Стрімголов" (2017), замість "розмовної" драми тут несподівано переходить у жанр візуальної комедії.

Сюжет розгортається в яскравому, насиченому барвами світі (зйомки проходили в сучасному Львові). Головна героїня у виконанні Дар’ї Полуніної раптом виявляє, що вона "знебарвилася" — буквально стала чорно-білою. У неї є 9 хвилин, щоб усвідомити власну унікальність і зустріти такого ж "неправильного" героя.

Сама Марина Степанська описувала фільм як гру з кіноштампами та спробу поговорити про самоідентифікацію через візуальні ефекти.

Дуже рідкісний у нашому кіно приклад метафільму, що ламає "четверту стіну": героїня усвідомлює таймінг короткого метра й закони корекції кольору у фільмуванні. І водночас це сатира на цифровий ексгібіціонізм у соцмережах, що лише входить у тренди, коли людина "без фільтра" здається ніби неповноцінною.

Дивитись фільм на Takflix.

Leopolis Night (2021). 27 хвилин

Ще один фільм, знятий у Львові — сповнене життєвої сили юності зізнання в любові до рідного міста. (Назва перекладається як "Львівська ніч".)

Сюжет уміщується в одне речення. Хлопець із Києва (якого грає сам режисер Нікон Романченко) приїздить до Львова, щоб зняти на відео постановку місцевого театру. Після вистави він знайомиться з трьома молодими актрисами, і вся компанія до світанку блукає містом. Між головним героєм і однією з дівчат пробігає любовна іскра, але вранці він поїде — і, найімовірніше, вони більше ніколи не побачаться.

Цей невибагливий, якщо судити з опису, фільм створює неймовірний ефект присутності: камера здається живою істотою, що дихає в унісон із героями. Виникає ефект абсолютної глядацької співпричетності, коли ми переживаємо ледь вловні, але абсолютно унікальні моменти життя. За це можна пробачити творцям фільму навіть певне самолюбування.

Дивитись фільм на Takflix.

"У нашій синагозі" (2018). 19 хвилин

Фільм заснований на незакінченому оповіданні Франца Кафки, дію якого перенесено в часи Другої світової й поміщено в провінційне гетто. 12-річний єврейський хлопчик стає одержимим загадкою старої місцевої синагоги. За переказами, там мешкає таємнича тварина, якої ніхто ніколи не бачив. Погоня за цим примарним створінням перетворюється для хлопчика на рятівну ілюзію, але фінал неминучий.

Режисер Іван Орленко повністю зняв свій фільм їдишем, а бездоганна чорно-біла операторська робота занурює глядача у світ східноєвропейського єврейства. Зйомки частково відбувалися в містечку Хуст на Закарпатті — в єдиній довоєнній синагозі регіону, що пережила Другу світову. Це надає кожному кадру цього незвичного фільму неймовірної документальної ваги.

Короткометражка отримала міжнародний резонанс: її показували на кінофорумах у Торонто, Берліні, Бранденбурзі, Атланті та Енн-Арборі. Західні критики писали, що ця екранізація Кафки стала однією з найпронизливіших алегорій про Холокост, що насувається. Рідкісний приклад того, коли український фільм опиняється в контексті світового кінематографа, використовуючи цілком оригінальну кіномову.

Дивитись фільм на Takflix.

Раніше "Телеграф" писав про українські детективні серіали, які не поступаються Netflix.