В нашій мові нема слова "голольод": як правильно описати слизькі дороги українською

Українці часто вживають слово "голольод", описуючи слизькі тротуари. Однак такого слова в нормативній українській мові не існує — це пряме запозичення з російської (калька).

"Телеграф" розповість, як правильно казати на слизькі дороги. Варто зазначити, що треба спершу розрізняти два різні природні явища, які часто плутають.

Яка різниця у словах

Ожеледиця — це саме той шар льоду або добре укоченого снігу, який утворюється безпосередньо на поверхні землі (дорогах, стежках, тротуарах). Саме через ожеледицю стає складно пересуватися пішоходам та водіям.

Ожеледь — це тонкий шар щільного льоду, що намерзає на гілках дерев, дротах, парканах чи стінах після дощу при мінусовій температурі.

Отже, якщо ви посковзнулися на вулиці — ви стали жертвою ожеледиці, а якщо милуєтеся крижаними деревами — це ожеледь. Використання правильних термінів не лише збагачує мову, а й допомагає точніше описувати світ навколо.

Ожеледиця в українській літературі

Письменники завжди майстерно описували зимову негоду, використовуючи саме влучне слово "ожеледиця". Ось кілька прикладів:

• Олесь Гончар у своєму творі "Твоя зоря" так описував підступність зимової дороги: "На дорогах була страшна ожеледиця, машини заносило на поворотах, і водії з напруженням вдивлялися в скло, залите холодним блиском".
• Михайло Стельмах у романі "Кров людська — не водиця" передавав атмосферу сільської зими: "Січнева ожеледиця скувала землю, зробивши кожен крок важким і небезпечним; коні ковзали, викрешуючи підковами іскри з мерзлого каменю".
• Григорій Тютюнник у романі "Вир" звертав увагу на деталі пейзажу: "Після відлиги вдарив мороз, і по всьому селу взялася така ожеледиця, що навіть горобці не могли втриматися на похилих дахах, з’їжджаючи донизу".

Раніше "Телеграф" писав, яке українське слово неможливо перекласти на іншу мову.