Язик можна зламати. На заході України є два села з незвичними назвами, пов'язані однією легендою
- Автор
-
- Дата публікації
- Автор
Обидві назви мають угорське походження
Ви навряд чи вимовите їхні назви з першого разу без помилок, але точно захочете відвідати, коли дізнаєтеся їхню історію.
На самому краю Закарпаття, у Берегівському районі, де повітря просякнуте угорським колоритом, сусідять два села — Тисобикень та Пийтерфолво. Місцеві мешканці досі переповідають легенду про те, як один великий маєток дав початок двом абсолютно різним назвам.
Петро та "бобове поле"
Згідно з народними переказами, у XVIII столітті угорський король Андрій подарував великий маєток своєму вірному феодалові. Той, своєю чергою, вирішив розділити отриману землю між двома синами.
Доля спадку розподілилася так:
- Одного з братів звали Петро. Земля, що відійшла йому, згодом перетворилася на село Пийтерфолво, що в буквальному перекладі з угорської (Péterfalva) означає "село Петра".
- Другому братові дісталася ділянка, де в той час рясно росли боби. Ця територія отримала назву Тисобикень — від угорського "Tiszabökény", де корінь слова пов’язують із "бобовою" місцевістю.
Цю версію подій часто згадують у краєзнавчих нарисах, зокрема на ресурсі Закарпаття онлайн. У 2008 році там описали незвичні топоніми регіону.
Багато хто, приїхавши до нас, дуже дивуються таким химерним назвам, але тут живуть переважно угорці, а для них це звичайні слова — Петрове і Бобове. Ось так ми туристам і перекладаємо
Іда Борбель тодішня директорка місцевого музейного комплексу
Цікаві локації
У селі Пийтерфолво знаходиться картинна галерея. Музей розміщений у будівлі, зведеній у 1864 році як літня резиденція міністра сільського господарства Угорщини Ендре Дьердя. Після реставрації у 1986 році тут відкрили музейну експозицію.
Сьогодні колекція налічує близько 170 творів — акварелі, графіку та роботи в інших техніках сучасних закарпатських митців. Фонди музею постійно поповнюються завдяки регулярним пленерам за участі художників з усієї України.
Своєю чергою, у Тисобикені працює Затисянський краєзнавчий музей, відкритий у 1970-х у неокласичному палаці графів Фогорошів (1895). Експозиція знайомить із побутом угорськомовного населення краю; особливо вирізняються колекції народної кераміки, меблів віденського бароко та сувенірів. У дворі діє невеликий скансен із трьома історичними спорудами: хатою заможного селянина 1882 року, хатою бідняка 1918 року та школою 1920 року.
Раніше ми писали, що на самому кордоні з Україною є село з незвичною назвою. Воно дуже зухвале.