Тут варили пиво за секретними рецептами: який вигляд мав легендарний пивний завод у центрі Дніпра

На розі вулиці Бандери та проспекту Яворницького в Дніпрі стоїть ряд майже однотипних будівель, у яких працюють магазини та офіси. Але багато років тому тут вирувало зовсім інше життя — варили пиво, гуділи котли й роз’їжджалися підводи з бочками свіжого напою.

На початку 1870-х років підприємець Фердинанд Боте придбав велику ділянку, яка належала Катеринославській казенній суконній фабриці. Там стояли дерев’яні корпуси, що використовувалися під фабричну лікарню. Уже в 1873 році Боте відкрив на цій ділянці пивоварний завод.

Спочатку підприємство мало відрізнялося від інших міських пивоварень. Виробництво було кустарним і розміщувалося в одному кам’яному корпусі, а колишні лікарняні будівлі пристосували під контору та кімнати для майстрів і робітників. Склади й допоміжні приміщення розташовувалися в дощаних сараях. За життя Фердинанда Боте завод не став великим бізнесом — особливого прибутку він не приносив, і серйозних вкладень у розвиток не робили.

Після смерті Фердинанда управління підприємством перейшло до дружини Спекерт Боте. Накопичений нею капітал дозволив постійно розширювати виробництво.

Завод став найбільшим пивоварним підприємством регіону та одним із найпотужніших об’єктів харчової промисловості міста. Тут випускали близько двох десятків сортів пива, фруктові води, квас і штучний лід для погребів і холодильників. У підприємства була широка мережа власних пивних, представництва й склади в усіх великих містах півдня України, а також монополія на торгівлю пивом на станціях Катерининської залізниці. Для заводу виготовляли фірмові фігурні пляшки, а рецептури напоїв тримали в суворій таємниці.

У 1890 році на місці старого корпусу збудували новий триповерховий виробничий цех, згодом з’явився п’ятиповерховий солодовий корпус та інші кам’яні будівлі. Усього на території з’явилося понад десять виробничих споруд, включно з димовою трубою та станцією біологічного очищення стічних вод.

Наприкінці XIX століття завод фактично перестав бути сімейним підприємством. У 1897 році його продали харківському купцеві Маркусу Шкаффу. Уже за рік Шкафф перепродав завод спеціально створеному акціонерному товариству, що зберегло попередню назву — "Пивоварний завод спадкоємців Ф. Ф. Боте". Правління товариства перебувало в Москві, але це не заважало активному розвитку підприємства.

Початок Першої світової війни та запровадження "сухого закону" сильно вплинули на підприємство. Виробництво пива зупинилося, однак товариству вдалося зберегти доходи завдяки оренді приміщень і скороченню витрат. У 1917 році правління переїхало до Катеринослава, а останні документи про діяльність товариства датовані 23 вересня 1918 року.

На початку 1920-х років колишню територію заводу поділили між різними структурами. Сам завод увійшов до складу Українського гостресту "Нова Баварія" як 1-й Катеринославський держпивзавод.

Повноцінно підприємство відновило роботу наприкінці 1920-х років, після закриття інших міських пивзаводів. Виробництво в старих корпусах тривало аж до липня 1984 року, коли цехи остаточно перенесли на лівий берег Дніпра.