Від Австрії до СРСР: як з'явився той самий вафельний торт зі згущенкою, який знає кожен в Україні

Вафельні коржі перемащені варенням чи згущеним молоком — популярний десерт, відомий більшості дітей 90-х років. Коли не було часу пекти торти, придбані в магазині вафельні коржі давали можливість створити атмосферу свята.

Та не всі знають, що у однієї з версій десерту є історичне коріння та навіть патент. Офіційно подібний торт вперше зареєстрували в Австрії у 19 столітті — кондитер Оскар Пішингер створив десерт з тонких вафель, перемащених шоколадно-горіховою начинкою. Зазначимо, коржики та перекладені торти з вафель готували століттями, ще з часів Середньовіччя.

Простота рецепта настільки полюбилась кондитерам та домашнім кулінарам, що вони створювали аналогічні десерти із фруктовими джемами, вареним та сирим згущеним молоком, медом тощо. В цьому торті важливо витримати баланс, бо якщо дати забагато начинки або ж вона буде сильно рідкою, коржі перестануть бути хрумкими, а десерт — вдалим.

Класичним вафельним тортом у Радянському Союзі вважався торт з кремом з масла та вареного згущеного молока. Він тримав форму, начинка була солодкою, а вафлі хрумкими. Для цікавих ноток смаку додавали мак, горіхи чи кокосову стружку.

Цікаво, що в одній з областей України — на Львівщині — у цього десерту є власна назва. Андрути можна купити не тільки в магазині або приготувати самотужки, а й поласувати ними у рестораціях.

Українська письменниця про історію їжі Маріанна Душар, більш відома як пані Стефа, зазначає, що андрути іноді називають "відповіддю Пішингеру", а почали їх готувати приблизно в той же час, як австрієць запатентував свій виріб. Андрутами також називали не тільки сам десерт, а й вафлі, з яких його збирали.

Раніше "Телеграф" розповідав, куди зникли цукерки "Південна ніч" та які сучасні аналоги існують. Ці цукерки настільки полюбились українцям, що навіть існувала петиція про відновлення їхнього випуску.