Черги стояли навіть за кордоном: як у Дніпрі зник легендарний тютюновий гігант

У центрі Дніпра, на тому місці, де зараз — звичайний бізнес-центр, десятиліттями цілодобово працювала тютюнова фабрика. Запах від неї розносився на кілька кварталів. Це не заважало — це була частина міста.

"Телеграф" розповідає, що за підприємство працювало на вулиці Ленінградській, чим воно було відоме і чому про нього досі згадують у мережі з теплом.

"Прима" по 16 копійок і черга за посилкою з Дніпра: фабрика, яку знали далеко за межами України

Дніпропетровська тютюнова фабрика була одним з головних тютюнових підприємств Української РСР. Вона постачала цигарки не лише в область, а й в інші регіони Союзу. На фабриці працювало понад 400 людей. Виробництво йшло у три зміни.

Асортимент був широким: від дешевої "Прими" без фільтра по 16 копійок до "Космосу" у твердій пачці по 70 копійок. Серед інших марок — "Ватра" за 25 копійок, "Експрес" і "Дніпро" по 40, "Біломор-канал", "Шахтарські", "Памір", "Хвиля", "Комета", "Політ", "Пегас", "Фільтр". Окремо згадують цигарки "Дніпропетровськ" у фользі з упаковкою, схожою на портсигар — за словами очевидців, це був один із найпрестижніших продуктів фабрики.

Репутація в деяких марок виходила далеко за межі міста. Леонід Вейко згадує: "У 72-74 роках відбував службу в Ташкенті. Коли приходила посилка з "Примою", всі земляки ставали в чергу. Один тільки напис рідною мовою "Дніпропетровська тютюнова фабрика" чого вартий — як у відпустці побував".

Михайло Рівкін теж пам'ятає: "Коли їхав на канікули до батьків у Казахстан, татові завжди блок "Дніпра" привозив".

Перше в Україні обладнання для сигарет з фільтром стояло саме тут — і про це майже ніхто не знав

Надія Тарасюк, яка у 80-х роках очолювала папіросо-сигаретний цех фабрики, розповідає: "Перше німецьке обладнання по виробництву сигарет з фільтром було у нас. Колектив був наймолодший серед фабрик України".

На фабриці зберігалися тюки з тютюном з різних країн. Тетяна Ловчагова, яка працювала у постачанні наприкінці 80-х, згадує, що на подвір'ї стояли тюки індійського тютюну з дуже приємним запахом, а поруч — азербайджанський, значно різкіший.

Сергій Ковтун уточнює ще одну деталь: на "Нахалівці", між Агрегатним і Шляхівкою, був окремий склад болгарського тютюну. "Старші пацани лазили туди і виносили тюки по 12,5 кілограма — дуже ароматний", — пише він.

Ще один коментатор — Ігор — розповідає про те, що на фабриці вміли виготовляти продукт "під замовлення": ""Дніпро" набивали ексклюзивним тютюном. Я замовляв собі турецькі коробки по 1500 штук".

Цигарки по талонах: яким було виробництво у роки дефіциту

Наприкінці 80-х цигарки в СРСР продавали по талонах. Олександр Трахт згадує, як виходили із ситуації: "Люди виносили з фабрики метрові "Прими" і склеєні фільтрами "Дніпро" та "Експрес", а вдома нарізали їх на частини".

Саму фабрику місцеві жителі запам'ятали насамперед за запахом. Він розносився на кілька кварталів уздовж вулиці Ленінградської і проспекту Карла Маркса — нині Яворницького.

Олег Телегін пише: "Ходили в кіно в "Батьківщину" чи "Панораму" через вулицю Ленінградську. Проїжджали вантажівки з тюками, з тютюновим запахом".

Після розпаду СРСР фабрика ще кілька років трималася

Після 1991 року підприємство деякий час працювало як АТ "Дніпротютюн". Але конкуренти у вигляді міжнародних тютюнових концернів та застаріле радянське обладнання зробили своє. Олександр Кучерявенко, який у 1996-97 роках працював у сусідній поліклініці, каже: "Фабрика тоді ще працювала. Куди потім поділася — самому цікаво. Скоріш за все, збанкрутували і продали — час тоді такий був, хапали все і всі хто міг".

У 2000-х роках виробництво зупинилося остаточно. Будівлю не знесли — реконструювали. Зараз за адресою Ярослава Мудрого, 13 — бізнес-центр з офісами й автостоянкою.

Нагадаємо, "Телеграф" також розповідав про неймовірну історію одеського заводу. Якість його продуктів була справою державної ваги.