З мене могорич: звідки в українців цей вираз і що слово означає насправді

В українській народній традиції є звичай закріплювати угоду або віддячувати за допомогу могоричем. Ним може виступати як частування після завершення справи, так і спільне вживання алкоголю. Фраза "з мене могорич" обіцяє таку винагороду тому, кого просять про допомогу.

Пішло слово могорич від арабського maḫāriǧ — витрати. В цьому звучанні та значенні закріпилось не тільки в українській, а в російській, білоруській, польській. Офіційна перша згадка могорича — "Словник староукраїнської мови" датує 1358 роком. Проте слово могло вживатись і раніше. На це вказує напис, знайдений у церкві Святого Пантелеймона над Дністром, що зведена в кінці наприкінці XII. Напис датують між 1216–1221 рр. і там описується, що хтось "не дошукався дані і взяв він могорич, і пили посеред дня".

Як давали могорич в давнину

Коли укладали угоди купівлі/продажу, зазвичай були свідки цього, їх називали могоричниками — це іноді була навіть професія. Вони разом з учасниками торгу пригощались могоричем, засвідчуючи угоду, а перед цим мали оглянути предмет торгу та засвідчити його цінність. За потреби та суперечок вони пізніше могли бути свідками чи суддями в разі суперечок. Без могорича також вважалась незавершеною й угода найму. Ще Павло Чубинський писав в 1862 році у книзі "Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників":

"На ярмарочній площі красується від 5 до 7 виставок, тобто тимчасових шинків, які мають нотаріальне значення, тому що рогатий скот, коні, колеса, одяг не можуть бути продані без могорича. Річ з тої хвилини вважається проданою, договір святим та непорушним, коли випили могорич… "

Зауважимо, в ті часи не всі були грамотні, а нотаріусів не було, тож договорів скласти не могли, а свідки були надійним способом підтвердити угоду. Могорич був частиною весільних обрядів, посвячення молодих парубків до професійних спільнот, коли молодь частувала старших. "Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою", — писав Михайло Коцюбинський. Звичай могорича був дуже поширений: "Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять!" (Іван Карпенко-Карий)

Могорич є частиною багатьох приказок:

• Сторгувала баба бич, та не дала могорич
• Чи купим, чи не купим, а могорич треба ся напити
• Старці паліччям міняються, та й то могорич п’ють.

Раніше "Телеграф" розповідав, що означає вираз "холера ясна" та чому різне вживання слова холера може бути трактоване з різними значеннями.