Балістика буде щодня? Українців попередили про різке зростання загроз

Читать на русском
Автор
Балістичні ракети, обстріл України Новина оновлена 03 лютого 2026, 17:55
Балістичні ракети, обстріл України. Фото Колаж "Телеграф"

Стратегія Росії скопійована з історії Європи

Масований обстріл України, що стався в ніч на вівторок, 3 лютого, виявився одним із наймасштабніших за час повномасштабного вторгнення. Лише по Дніпру було завдано удар щонайменше 15 балістичними ракетами, що є "рекордом" із кількості подібних запущених цілей.

"Телеграф" поспілкувався з українськими військовими оглядачами, аби дізнатися, чи пов’язаний цей удар із завершенням "енергетичного перемир’я" та чого чекати від подібних ініціатив далі.

Думки розходяться: накопичували ракети чи ні

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко зазначає, що росіяни дійсно використали паузу для накопичення боєкомплекту. Востаннє, до цього обстрілу, ці ракети використовувалися від півтора до 2 тижні тому.

"Мається на увазі ракети Х-101, мається на увазі ракети Х-22, 32. А про балістику не йде мова. Тому що балістика зараз стає основним інструментарієм терору. Вона майже щодня буде використовуватись, і з наступними місяцями, на жаль, ситуація буде погіршуватись, тому що росіяни масштабують виробництво та використання балістичних засобів ураження", – говорить він.

Олександр Коваленко
Олександр Коваленко

Накопичення ж йшло саме щодо інших компонентів ракетної зброї. І, на думку експерта, саме це "енергетичне перемир’я" було використане окупантами, щоби накопити боєкомплект у більш-менш спокійних для себе обставинах, коли далекобійні удари України по глибокотиловим зонам Росії, де й відбувалося накопичення, не здійснювалися.

"Там, де відбувається накопичення, транспортування, відправлення, логістичні моменти, пов'язані з зброєю, що значно уповільнює процес формування боєкомплекту. І, відповідним чином, "енергетичне перемир’я, про яке так багато говорили, виявилося нічим іншим, як інструментом для того, щоб Росія мала можливість влаштувати контрольований терор", – вважає Коваленко.

За його словами, це був саме контрольований терор через позицію Трампа, який не реагує на удари достатньо гостро та активно.

Це контрольований терор завдяки тому, що якісь неформальні домовленості змушують Україну не наносити удари в глибокий тил Російської Федерації, це вже очевидно. І нам це не на користь. Це тільки надає можливостей росіянам збільшувати потужності щодо наступних ударів по Україн

Олександр Коваленко

Військовий аналітик Дмитро Снєгирьов дотримується інакшої думки, він вважає, що саме з "енергетичним перемир’ям" цей обстріл не є пов’язаний.

"Це пов'язано, в першу чергу, з перемовним процесом. Причому невипадково вибраний регіон, це Дніпропетровська область, удар наносився не тільки по Дніпру, але й по Кривому Розі. Це елемент військово-політичного тиску на українську сторону. Якраз напередодні перемога процесу було зрозуміло, що вони беруть відповідну паузу і ця пауза буде використана", – говорить він.

З одного боку, як елемент договороспроможності, США звернулися з проханням, яке було задовільненим, але вже в подальшому дії будуть свідчити про те, що російська сторона залишається непоступливою у своїх вимогах щодо територіальних поступок.

"Тобто фактично, прогнувшись перед Сполученими Штатами, Росія намагалася компенсувати інформаційну і політичну поразку. А говорити про те, що вони тиждень там накопичували, це відверта маячня, враховуючи те, що балістичні засоби ураження, аеробалістичні ракети мається на увазі, і крилаті ракети, за тиждень неможливо зробити. Це займає досить серйозний проміжок часу. Те саме стосується і безпілотників", – вважає Снєгирьов.

Дмитро Снєгірьов
Дмитро Снєгірьов

Натомість оглядач називає іншу мету росіян, пов’язану з "енергетичним перемир’ям": вони взяли тиждень, щоби дати можливість українській стороні відновити пошкоджену від попередніх ударів інфраструктуру, вкласти гроші, матеріальні цінності, в тому числі й допомогу з боку ЄС та американських партнерів у відновлення об’єктів.

"І, відповідно, знову-таки завдають удари, по тих самих енергетичних об'єктах. Тобто тактика цілком зрозуміла, оця пауза була потрібна. Вони фактично дали можливість провести якісь відновлювальні роботи і знов-таки вдарили по тих самих об'єктах, фактично знекровлюючи можливість подальшого проведення відновлювальних робіт. От в чому тактика полягає", – говорить він. До того ж, він нагадує, що обстріл стався напередодні візиту генерального секретаря НАТО до столиці, що є сигналом і для країн західного світу.

Одночасний удар по містах: у чому вигода

Під обстрілом ще до вильоту стратегічних бомбардувальників одночасно було три міста: Київ та Дніпро атакували балістичні ракети, коли на Харків росіяни запустили авіакеровані бомби. "Телеграф" поцікавився у аналітиків, чи не є це новою тактикою ворога.

Вони намагаються паралізувати життєдіяльність міст-мільйонників. Харків, Дніпро, зауважте, вибір невипадковий. В Вінницькій області вони намагаються відрізати, порушити цілісність енергетичної інфраструктури України. Тому вони вдарили під станції, яка з'єднує Ровенську АЕС з Києвом, областю та іншими центральними регіонами

Дмитро Снєгірьов

Як пояснює аналітик, цілеспрямований удар був навіть не за кількістю засобів ураження – росіяни одночасно хотіли "вимкнути" значну частину території, тобто створити блекаут не лише в столиці, а і в інших містах-мільйонниках.

Маршрут повітряних цілей під час обстрілу 3 лютого 2026 року
Маршрут повітряних цілей під час обстрілу 3 лютого 2026 року

Олександр Коваленко нагадує, що у січні 2025 року росіяни використали 28 балістичних ракет. У січні 2026 року їхня кількість вже зросла до 91.

"Вони бачать, наскільки складно нам впоратись з питанням перехоплення цих ракет. Це пов'язано з фактором того, що не всі наші міста-мільйоники прикривають ПЗРК "Patriot" та "SAMP/T", які можуть перехоплювати балістику. І не до усіх навіть тих комплектів, які ми маємо, є достатній боєкомплект, щоб перехопити усі ті повітряні загрози балістичного типу", – говорить експерт.

Росіяни добре розуміють цей дефіцит, тому і масштабують використання балістичних ракет. Міста, які знаходяться на відносно більшій відстані від кордону – Київ, Дніпро, та інші, бувають під обстрілом балістики частіше, тоді як на Харків в плані балістичних загроз окупанти звертають увагу менше.

"Для Харкова більша проблема — це те, що він знаходиться майже за 20-25 км від кордону з Російською Федерацією. Відреагувати на деякі загрози просто не вистачає часу. Для цього потрібна майже ідеально ешелована ППО, багаторівнева, на жаль, якої зараз в Україні нема. З урахуванням усіх тих типів загроз, модифікації загроз, які використовує Росія, для місць, які знаходяться біля самого кордону з Російською Федерацією, це взагалі виклик, з яким дуже важко впоратися", – вважає Коваленко.

Югославський сценарій: яка мета Росії

Аналітик Дмитро Снєгирьов вважає, що основним завданням Москви є спровокування соціальних потрясінь та протестів, за аналогією до тих, що вже були в Києві

"Оце, в їхньому розумінні, як вони називають, іранський варіант, але з українською специфікою. Вони хочуть дестабілізації внутрішньої ситуації в державі. Щоб була вимога населення: "краще поганий мир, ніж така війна", – вважає він.

Росіяни при цьому фактично копіюють сценарій дій країн НАТО в момент повалення режиму Милошевича в Югославії, при чому, копіюють фактично ідентично.

"Тоді так само країни наносили удари по теплоелектростанціях, енергетичній інфраструктурі з метою створити соціальний хаос і створити передумови для відставки уряду Милошевича. І вони повторюють це один в один. Чому і реакція заходу така квола, бо вони прекрасна розуміють. Мовляв, вони самі відкрили скриньку Пандори і фактично створили цей сценарій, правильно?", – говорить аналітик.

Він вважає, що росіяни змінили тактику, зараз йдеться вже про дистанційну війну. Вони зрозуміли, що на лінії фронту немає успіхів тактичного рівня, тому перейшли до знекровлення української енергетики, інфраструктури, а відповідно і української економіки.

Чи спрацюють такі "перемир’я"

Олександр Коваленко стверджує: Росія ніколи не відмовиться від своєї стратегії терору проти України. Саме тому він і вважає, що у разі будь-яких домовленостей щодо тимчасової зупинки вогню — хоч часткового, хоч повного — обстріли триватимуть.

Оця імітація мирних перемовин, вона призводить тільки до того, що вмирає більше українців. За той період, що в нас було так зване "енергетичне перемир'я", що ми побачили? Ми побачили удар по пологовому будинку в Запоріжжі. Ми побачили чисельні удари по Херсону та по Харкову. Ми побачили удар на Дніпропетровщині по автобусу з шахтарями. Терор продовжувався. Так, вони не били по енергетиці, імітували це "енергетичне перемир'я", але вони сконцентрували той ресурс, який вони зазвичай спрямовують на енергетику, на вбивство, ще більше вбивство в тилу цивільних

Олександр Коваленко

Саме тому, говорячи про "енергетичне перемир’я", ми отримуємо каталізаційні моменти, пікові моменти геноциду українців. А щойно закінчується термін "енергетичного перемир’я", ми отримуємо пікові показники ударів по енергетиці.

"Який сенс в такому перемир’ї взагалі? Це питання треба ставити, щоб це відбувалось не просто так, знаєте. В якомусь інформаційному інформаційна просторі хвиля "перемир’я". Я, чесно кажучи, здивувався, коли почув, що коли в ЗМІ почали розповідати про те, що починається "енергетичне перемир'я", на маркетплейсах почало багато з'являтися відмов від заброньованих зарядних станцій, генераторів від павербанків", – розповідає Коваленко.

Це свідчить про те, що частина українського суспільства продовжує жити в "рожевих окулярах", на кінець четвертого та початок п’ятого року повномасштабного вторгенння, при тому, що терор енергетики триває з осені 2022 року.

"А ось ці всі розмови про якісь перемир’я, при тому, що Росія до нього взагалі не готова, вони ще більше вводять в оману ту частину нашого українського суспільства, яке ментально навіть, мені здається, не готове зрозуміти, що в нас відбувається", – підсумовує Коваленко.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що ця пауза в атаках виявилася не жестом доброї волі після прохань Трампа, а продуманим кроком Москви, що має дві складові — політичну та військову.