Зеленський пропонує депутатам фронт: чи проголосують нардепи за власну мобілізацію

Що думають народні депутати з приводу заяв Зеленського відправити їх на фронт? Та чи проголосують вони за власну мобілізацію? У цих питаннях розбирався "Телеграф".

Покарання для "неслухняних"

Ми вже писали про серйозну кризу в парламенті, коли нардепи провалювали навіть "вегетаріанські" голосування — як-от ратифікацію угоди з Європейським інвестиційним банком про виділення Україні позики у 134 млн євро на ремонт доріг або постанову про підтримку демократії. Чому так? Якщо коротко — депутати забембалися, вигоріли і не бачать мотивації для роботи.

Та справа не тільки в парламентській депресії. До прикладу, як зазначав виданню Forbes заступник очільника фракції "Слуга народу" Андрій Мотовиловець, частина нардепів просто боїться відсвічувати, щоб не привертати зайвої уваги з боку НАБУ та САП.

Через це не набирається голосів навіть за євроінтеграційні закони. Як зазначають аналітики VoxUkraine, у першому кварталі 2026 року Рада не ухвалила жодного закону, передбаченого програмою Ukraine Facility, а це ключовий механізм фінансової допомоги ЄС.

Ба більше, за інформацією Bloomberg, в такій ситуації Україна ризикує втратити допомогу від МВФ в рамках програми фінансування на 8,1 млрд доларів, якщо до квітня не ухвалить зміни в податкове законодавство. Зокрема щодо обмеження спрощеної системи для ФОП, контролю за онлайн-торгівлею (OLX та аналоги) та запровадження додаткових механізмів відстеження доходів громадян.

Мотивувати народних обранців і, вочевидь, передусім власну фракцію (бо "Слуга народу" зберігає формальну більшість) Зеленський пропонує фронтом.

"Народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством, або я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт", — заявив Зеленський.

Комунікувати мобілізацію як покарання, за словами представників опозиції, — така собі ідея.

— Це чи не вперше з вуст Володимир Зеленський прозвучало слово "мобілізація". І, на жаль, далеко не в найкращому контексті, адже представляти мобілізацію як покарання для "неслухняних" депутатів — це навряд чи те, що сприятиме зміні ставлення населення до мобілізації, — каже в коментарі "Телеграфу" нардеп від фракції "ЄС" Володимир В’ятрович. — Я б хотів радше почути від Зеленського звернення до всіх українців про те, що мобілізація — абсолютно необхідний крок для захисту держави і виграти війну добровольцями неможливо. На жаль, Зеленський дистанціюється від цього.

Та і в "рідній" фракції Зеленського не всі у захваті від такої постановки питання.

– Захист Вітчизни – це почесна місія для найсміливіших патріотів. І це не має бути покаранням за "погану роботу", – коментує "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу" Георгій Мазурашу.

Згодом, голова президентської фракції Давид Арахамія виправдовувався за шефа, мовляв, Зеленського не так зрозуміли, і деякі депутати самі просяться на фронт, але законодавство їм цього не дозволяє. І саме в цьому контексті наче як і потрібне лідерство гаранта.

– Та серед моїх законопроєктів є ініціатива щодо змін, які б дозволяли народним депутатам під час воєнного стану поєднувати нардепство з військовою службою (якщо військові підрозділи погоджуються на таке поєднання). Ці пропозиції не мають необхідної підтримки, – зазначає Мазурашу.

У цьому контексті можна пригадати і не підтримані правки до мобілізаційного законодавства ексспікера Дмитра Разумкова, коли пропонувалося направляти нардепів у відрядження до районів ведення бойових дій і частин ЗСУ.

— Розумію, що, можливо, депутатів в окопи не посадять, але навіть перебування там і виконання інших функцій точно наблизило б народних обранців до того, що відбувається на фронті, тому що війна в Києві або під Куп’янськом — це абсолютно різні речі, — каже Разумков "Телеграфу".

Відправити всіх з Ради у ДШВ не вийде

Але навіть якщо винести за дужки комунікаційні проблеми, "лікувати" неголосування тим, щоб депутати проголосували — та не за що-небудь, а за власну мобілізацію… Погодьтеся, виглядає фантастичною фантастикою.

— Хто радив [президентові] робити таку заяву, можливо, він трохи не орієнтується в законодавстві. Чинний депутат має відстрочку від армії на період дії статусу народного депутата. Голосуючи в Раді раніше, ми прибрали норму, за якою всі депутати попередніх скликань мали відстрочку. Відповідно, після того як депутат складає свої повноваження, він стає зобов’язаним мобілізуватися: стати на облік і долучитися до Сил оборони, — пояснив у коментарі "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу" Сергій Гривко.

Наразі в законі "Про статус народного депутата" немає опції просто вигнати прогульника і відправити його в ДШВ.

— Але якщо депутат не хоче працювати в парламенті, то він складає мандат і після цього підпадає під мобілізацію і йде воювати. Для цього не треба вигадувати щось нове, — запевняє "Телеграф" нардеп від "Слуги народу" Олег Дунда.

Інша річ, що навіть демотивовані депутати не поспішають складати мандат.

— Є велика кількість депутатів, які починаючи з 24 лютого 2024 року воліли б здати свій мандат. І якась частина здає, як Олесь Довгий, який довго вагався, бо розумів, що це виглядатиме як зрада. І такі люди є в будь-якій фракції: вони не розуміють, що роблять у сесійній залі, та не здають мандати лише тому, що цілком справедливо вважають, що суспільство це сприйме як акт зради, — додає Дунда.

Три проблеми

Звичайно, закон можна змінити: не тиснеш кнопку в сесійній залі — будеш тиснути на спусковий гачок в окопі. І деякі нардепи все ж не відкидають таких пропозицій.

— Як у чоловіка у мене завжди є внутрішня боротьба: виконуючи повноваження депутата, я дивлюсь, як друзі воюють, і, звісно, хочу долучитися до них. Але ж потрібно виконувати свої зобов’язання, адже ряд питань ніхто не зможе підняти, окрім мене, — каже Гривко.

Однак…

По-перше, не зовсім зрозуміло, що принципово змінить така мобілізація.

— Тут ще питання, скільки військовозобов’язаних у Раді. У нас є багатодітні батьки, 20% складу — це жінки, є люди похилого віку. Скільки людей [військовозобов’язаних]? 25–50? — підкреслює Гривко.

По-друге, голосів під таку ініціативу навряд чи набереться.

По-третє, як це допоможе подолати парламентську кризу, а не ще більше її поглибити?

— Розумію, що депутатів не люблять, але в даному випадку це неможливо. Якщо депутатів не буде, то не буде прийматися, наприклад, бюджет — і тоді не буде ні зарплат, ні пенсій, ні забезпечення ЗСУ, — пояснює нардеп Дмитро Разумков.

— Якщо депутатів мобілізувати, то парламент припинить існування, тому що в парламенті просто не буде кворуму. Депутати служать, а парламент не працює, адже парламент не може працювати, якщо його депутати не в Раді, а в армії. Це рівнозначно розпуску парламенту. То простіше тоді просто розпустити парламент. Чи готовий президент зараз розпустити парламент? Чи готова до цього держава і чи підтримають це наші союзники? Мені здається, такої готовності немає, — додає "Телеграфу" нардеп від "ЄС" Микола Княжицький.

Що робити?

В опозиції, традиційно, наполягають на створенні широкої коаліції і уряду національної єдності. Логіка тут, звісно, є — якщо частина депутатів не хоче працювати, то варто дати дорогу тим, хто працювати готовий.

— Володимир Зеленський не хоче зрозуміти, що ситуація війни вимагає інших форматів роботи, ніж це було після перемоги на президентських і парламентських виборах у 2019 році. І переформатування парламентської більшості та створення коаліції національної єдності — абсолютно нормальний і правильний підхід, найбільш адекватна відповідь на виклики війни. Звичайно, це буде менш зручно для президента, адже парламент почне набувати суб’єктності, — зазначає В’ятрович.

Щоправда, незручно це і зараз: за фактичної відсутності монобільшості тіньова коаліція з групами "Довіра", "За майбутнє" і "Батьківщиною" (ситуативно) все ж існує, і там потрібно домовлятися.

Втім, самі "слуги" та навіть опозиціонери відзначають, що розрулити проблему можна і без створення "ширки".

— Чому взагалі виникла криза? Тому що депутати більшості не приходять на засідання і не голосують. Це ті депутати, яких Зеленський привів у фракцію і у яких, мабуть, до нього є якісь претензії. Тому, я думаю, набагато ефективніше спілкуватися з ними, — підкреслює Княжицький.

— Простих рішень тут не існує, — додає Дунда. — Проблема є, але тут потрібно налагоджувати ситуацію взаємодії між Кабміном і Радою, між Радою і Офісом президента. Це систематична і кропітка робота.

— Це монобільшість президента, і якщо він з нею не справляється, це питання до його комунікації та управлінських рішень, — резюмував Разумков.

Втім, поки що розмови про "депутатів на фронті" виглядають радше політичною риторикою, ніж реалістичним сценарієм. А парламентська криза, схоже, вимагатиме значно складніших рішень, ніж гучні заяви.