Українські депутати скаржаться на вигоряння та важке життя. Що відбувається в Раді

"Депутати провалили голосування. Не вистачило голосів". Останнім часом подібні повідомлення в ЗМІ з'являються дедалі частіше. Якщо раніше днями "на чилі" у народних обранців традиційно були четвер і п'ятниця, то зараз дефіцит нардепів, що виходять на роботу, спостерігається майже кожного пленарного засідання. Що відбувається в Раді і чим це загрожує українському парламентаризму, розбирався "Телеграф".

Хроніки напіврозпаду

Головним постачальником робочої сили до парламенту, звісно, є монокоаліція. Втім, справи у "Слуги народу" виглядають не найкращим чином: із 254 нардепів, що зайшли у Раду у 2019 році, зараз залишилося 228. Тобто, якщо "відваляться" ще три депутати, жодної монобільшості де-юре вже не існуватиме. Певно, саме тому у фракції досі тримаються, наприклад, за Олександра Куницького, який у 2024 році чкурнув з України, не повернувшись із закордонного відрядження.

Втім, за достатньої дисциплінованості і 227 нардепів (мінус Куницький) все ще достатньо, щоб формально зберігати коаліцію та ухвалювати рішення. Інша справа, що дисциплінованості цієї немає.

До прикладу, 3 та 12 лютого в Раді не зібралося навіть кворуму — 226 депутатів, щоб можна було розпочати роботу. Відсутність народних обранців у ці дні частково можна пояснити масовим отруєнням, однак навіть коли формально необхідний мінімум з'являється, для прийняття законів часто просто бракує голосів.

І мова не про важкі політичні рішення, як-от призначення міністрів, коли на початку січня нардепи спочатку зняли міністрів оборони та енергетики, а призначити нових не змогли (потім все ж виправилися: Шмигаль — тут, Федоров — тут).

Але що такого контроверсійного, наприклад, у ратифікації угоди з Європейським інвестиційним банком про виділення Україні позики у 134 млн євро на ремонт доріг?

Або ж у постанові про підтримку демократії, голосування за яку провалили у річницю повномасштабного вторгнення?

У монобільшості парирують: мовляв, і не повинні голосувати одностайно.

— Є тільки один парламент, де люди завжди голосують зеленою кнопкою. Це Держдума РФ, — коментує "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу" Максим Бужанський. — В українському парламенті люди голосують залежно від того, як вони сприймають той чи інший законопроєкт. Все, що важливо для держави, війни, армії, бюджету, завжди проходить. А все, що менш важливо, — там народні депутати мають право на свою позицію.

Втім, за словами джерел видання в монобільшості, проблема відвідуваності Ради і спроможності ухвалювати закони лежить в іншій площині.

Куди зникають нардепи

Із 426 нардепів, які зайшли в Раду у 2019 році, зараз залишилося 393. І на це є об'єктивні причини.

— Є депутати, яким висунули підозри у злочинах, і вони залишили країну, як-от Дмитрук, Куницький, Шахов. Тобто чимала кількість депутатів — це втікачі, які переховуються від кримінальних розслідувань, — пояснює "Телеграфу" нардеп від "Голосу" Ярослав Юрчишин.

І позбавити мандата таких депутатів не можна, адже для цього має бути вирок суду.

Інша категорія тих, хто вибув:

— Це народні депутати, які пройшли переважно від "Слуги народу" за мажоритарними округами і або, як Ковальов, загинули (Олексій Ковальов перейшов до окупантів "заступником голови адміністрації Херсонської області", а потім був убитий, — ред.), або відбувають покарання, як Гунько (Анатолій Гунько, засуджений на 4 роки за хабарництво, — ред.). Це скоротило реальну чисельність депутатів із 426, яких ми мали на початку, до 393, — підкреслив Юрчишин.

Але й 393 депутатів достатньо, аби тільки всі ходили.

— Та потенціалу парламенту зараз вистачає на один день: у вівторок зібралися і нормально попрацювали, а в середу вже проблеми з присутністю, — резюмує Ярослав Юрчишин.

Чому ж не ходять?

Деякі "слуги" (а все ж таки саме від них більшою мірою залежить кворум) пояснюють низьку відвідуваність вельми оригінально:

— А ви дуже хочете як ФОП сплачувати ПДВ 20%? От депутати й тягнуть час, щоб на далеких кордонах відбивати всі атаки. Якщо швидко пройти все інше, ми неминуче перейдемо до неприємних речей. Повірте, там життєво важливого нічого немає, — каже "Телеграфу" один із членів монобільшості.

Втім, в опозиції кажуть, що "слуги" елементарно втомилися.

— Люди, які опинилися у Верховній Раді, у більшості своїй випадково, не відчувають відповідальності за те, який зараз час. Хтось втомився, хтось демотивований, — коментує "Телеграфу" нардеп від "ЄС" Володимир Ар'єв.

І, за великим рахунком, "слуги" і самі цього не заперечують.

— Вигорання, застарілий політичний цикл, невизначеність. Немає у колег світла в кінці тунелю. У декого були ілюзії щодо переговорів та виборів, але… — каже виданню співрозмовник у депутатському корпусі.

— Депутати зараз не розуміють, у якій парадигмі вони взагалі живуть. Незрозумілий порядок денний. Незрозуміло, яким шляхом ми йдемо і які рішення маємо приймати. Незрозуміло, в якій команді люди взагалі перебувають і що буде далі, — відверто зізнається "Телеграфу" джерело в монобільшості. — Тому багато хто демотивований і приймає для себе рішення: мовляв, нащо мені кудись влізати, проявляти якусь активність, я краще тихо посиджу. Нічого не зроблю, але й помилок не буде. Раніше це була історія впливу різних груп. Зараз різних груп вже немає. Фактично це тепер закони суспільних відносин усередині закритої бульбашки.

За словами джерела, після відставки з посади голови ОП Андрія Єрмака багато "слуг" відчули полегшення, та разом із Єрмаком була втрачена і керованість монокоаліцією.

— Коли знімали Єрмака, тоді у деяких депутатів був емоційний підйом, що от зараз ми будемо голосувати [як хочемо]. Та я був упевнений, що цей підйом триватиме пару тижнів, а далі станеться повний розвал. Тому що ніхто зараз не показує здатність працювати з депутатами. Так і сталося: немає людини, яка б цю історію об'єднала, — підкреслює джерело.

— Після розслідувань НАБУ, падіння системи контролю з боку Єрмака депутати не ходять на роботу, і керівництво більшості, на жаль, не може впоратися з цією проблемою. І чим далі, тим гостріше стоятиме питання, чи є у них більшість взагалі, — додає Юрчишин.

Що може врятувати ситуацію

Уряд національної єдності! На цьому наполягають в опозиції, але впевнені, що президент не погодиться. Логіка тут є: розпорошувати владу під час важких перемовин із США Зеленському точно не вигідно.

— Та цього уряду не буде не тому, що президент не хоче, а тому, що зараз проходять лише ті законопроєкти, які мають підтримку всіх фракцій. І якщо почнеться формування якогось уряду національної єдності, наприклад, з "ЄС", то будуть квоти в уряді, й інші фракції та групи захочуть і собі ці квоти. Не даєте? Ну, голосуйте самі тоді з "ЄС", а ми голосувати не будемо. І це все розвалиться і працювати не буде, — зазначає в коментарі виданню співрозмовник у монобільшості.

Що ж тоді? Сподіватися, що доленосні закони Рада вже точно ухвалюватиме? За словами Ярослава Юрчишина, навіть на це надії мало.

— Закони щодо євроінтеграції не мотивують більшість приходити на засідання. А це наша міжнародна допомога, виконання стратегічного завдання — долучення до ЄС. Тому я не бачу передумов, щоб ситуація змінилася навіть із якимись надзвичайно важливими законами. Якщо з боку наших партнерів лунатимуть гостріші вимоги, це, ймовірно, збиратиме голоси, але ніхто нам нянькою не буде, щоб під кожен закон виходити з позицією — або приймайте, або скорочуємо допомогу, — зазначає Юрчишин.

Але ж цьому складу парламенту ще ухвалювати мирні ініціативи. Хіба ні?

— А від Ради нічого не залежатиме в цьому плані, тому що мирних ініціатив просто не буде, — каже джерело в "Слузі народу". — Викиньте це з голови, що в якийсь момент ми будемо щось підписувати чи у нас буде угода про припинення вогню. Найближчим часом це не проглядається.

Втім, самі "слуги" мають рецепт, як витягнути себе з цієї трясовини. Нардепи хочуть лідерства.

— Президент чи хтось інший формує порядок денний і каже: на наступні пів року ми плануємо зробити це і це, шлях наш такий-то. І навколо цього порядку денного об'єднуються депутати. А коли зараз Давид [Арахамія] каже: "Давайте почекаємо, протягом двох-трьох тижнів ми маємо про щось домовитися", то народ сидить — ну, домовляйтеся. А нащо нам тоді щось робити зараз? Подивимося, який мир ви укладете. Питання в тому, що у людей немає кінцевої мети, точки, куди вони ціляться, — пояснює джерело в монобільшості.

А в лідерство з нинішнім керівництвом фракції вірять не всі "слуги".

— Парадокс у тому, що без "Слуги народу" ця Рада в принципі не може працювати. І щоб вирішити проблему Верховної Ради, потрібно вирішити насамперед проблему фракції. А щоб вирішити проблему фракції, напевно, треба перезавантажити її керівництво. Якщо це керівництво допустило прогнивання і демотивацію фракції, то чому хтось вирішив, що вони зміняться? Так не працює. Це як у футболі: щоб дати поштовх команді, треба змінити тренера. Зі старим тренером, який всім обрид і до якого немає довіри, нічого не вийде, — резюмував співрозмовник "Телеграфу" у "Слузі народу".

Поки ж "тренерський штаб" зволікає з радикальними рішеннями, криза парламенту, вочевидь, буде наростати.