Кого Європа відправить на переговори з Путіним. І навіщо

Четверта річниця війни Росії проти України знаменується новим витком спекуляцій щодо особистої зустрічі Володимира Зеленського та російського диктатора Володимира Путіна.

Та насамперед — американським оптимізмом, що ця зустріч може покласти край кровопролиттю.

Водночас Європа намагається знайти своє місце за столом переговорів — адже виходить, що Європейський Союз, котрий несе основний фінансовий тягар допомоги Києву, не має шансів висловити думку щодо власного майбутнього.

Які обговорення відбуваються публічно та за закритими дверима у Брюсселі, — розповідає "Телеграф".

Саміт зараз чи після угоди про мир?

Як зазначає у коментарі нашому виданню міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, зустріч на рівні лідерів має відбутися лише коли угоду про завершення бойових дій буде остаточно погоджено.

"Я особисто скептично ставлюся до непідготовлених зустрічей глав держав або урядів. У нас уже була така зустріч на Алясці. Вона не допомогла.

Гадаю, саміт на найвищому рівні має відбуватися лише тоді, коли угоду вже погоджено, коли це є підтвердженням досягнутих домовленостей. Інакше ризиків більше, ніж можливостей", — сказав міністр.

Більш нейтральну позицію висловив очільник МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль. Він заявив: до діалогу з Росією варто готуватися, але лише керівництву України вирішувати, чи вести його.

"Я не бачу з російського боку жодної готовності справді дійти до компромісу. Ми маємо бути готові, звісно, до переговорів, і президент Зеленський готовий до переговорів. Але тепер черга за Росією показати, що вона готова щось віддати Україні. Це, я б сказав, актуально цього року, і Європа має бути на боці України", — зазначив Вадефуль.

Протилежної думки дотримується глава МЗС Люксембурга Ксав’є Бетель. За словами посадовця, будь-яка зустріч, що може призвести до припинення вогню, є важливою.

"Як ми зможемо за кілька років пояснити вдовам, матерям, що тисячі й тисячі молодих хлопців загинули через російську агресію, а врешті-решт ніхто навіть не захотів домовитися про припинення вогню?

Нам потрібне припинення вогню якомога швидше. Тому будь-який діалог важливий, і ми справді закликаємо до діалогу. І якщо бути відвертим, мені насправді байдуже, хто саме сидітиме за столом переговорів. Але я хочу, щоб Європа була присутня. Зараз обговорюється майбутнє Європи, а нас там немає", — сказав Батель.

"Хтось має бути. Чи це буде Кая, чи Урсула, чи Антоніу, чи Еммануель — мені байдуже", — сказав він, перелічуючи імена європейських топдипломатів у розмові з кореспонденткою "Телеграфу".

Завжди прямолінійний та експресивний у своїх висловлюваннях міністр фактично стисло пояснив, на чому зараз зосереджений Європейський Союз — пошуку своєї ролі на можливих майбутніх самітах високого рівня.

Список вимог до Кремля

Сама Кая Каллас, очільниця європейської дипломатії, переконана: вирішальним є не те, хто веде діалог із Росією, а те, з якими вимогами Європа виходить на ці переговори.

"Хто б не вів переговори з Росією — чи то на двосторонній основі, чи як представник Європи загалом — він також має ставити питання про те, на які поступки готова піти Росія.

Бо якщо просиш багато — отримаєш мало. Якщо просиш мало — не отримаєш нічого. А якщо не просиш нічого — доведеться ще й заплатити зверху. Зосередьмося на тому, яких саме поступок ми хочемо побачити з російського боку, а не на тому, хто саме приноситиме ці поступки до столу переговорів", — сказала вона, спілкуючись із журналістами 23 лютого.

За даними ЗМІ, перед цим Каллас поширила серед держав-членів ЄС документ з основними вимогами, які блок висуває до Росії.

Так, у разі обмеження чисельності українських військ або їхнього виведення з окремих районів, аналогічні кроки має здійснити і Росія. Документ також передбачає недопущення де-юре визнання тимчасово окупованих українських територій, а також вимоги щодо демілітаризації захоплених Росією земель.

Європейський Союз наполягає на припиненні Росією дезінформаційних кампаній, актів саботажу, кібератак, порушень повітряного простору та втручання у виборчі процеси як у державах-членах ЄС, так і в сусідніх країнах.

Окремо наголошується на неприйнятності розміщення ядерної зброї в Білорусі, а також на забороні російської військової присутності та розгортання сил у Білорусі, Україні, Молдові, Грузії і Вірменії.

Як пояснює "Телеграфу" на умовах анонімності високопосадовець ЄС, підхід Каллас — чітко поставити європейські інтереси на порядок денний.

"Будь-який план припинення війни Росії проти України потребуватиме підтримки Європейського Союзу. Ми повинні побачити чіткі зобов’язання з боку Росії щодо її справжнього прагнення до миру. І водночас необхідно забезпечити належне представництво інтересів Європи.

Ми бачимо переваги в тому, щоб була одна фігура, яка говорить від імені 27 держав-членів, але на цьому етапі не будемо вдаватися в деталі", — сказав співрозмовник.

Чи буде європейський спеціальний представник?

При цьому інше джерело в європейських дипломатичних колах висловлює скептицизм щодо участі Каллас чи будь-якого "проукраїнського дипломата" в переговорному процесі.

"Росія не прийме нікого з притомною позицією. Ми ж не відправлятимемо від імені Європи, скажімо, Шредера чи когось подібного", — описує співрозмовник, жартома згадуючи проросійського ексканцлера Німеччини.

За даними нашого видання, серед країн-членів ЄС наразі немає консенсусу навіть щодо найпростіших питань: чи потрібна посада спеціального представника, чи слід "відрядити" когось з керівництва Союзу для цієї ролі.

Ситуація свідчить про глибоку дилему Європи: з одного боку — прагнення впливати на мирний процес і гарантувати власні інтереси, з іншого — розбіжності всередині блоку та скепсис щодо готовності Росії до компромісу.

ЄС опиняється на своєрідному перехресті: від нього залежить не лише майбутня позиція на переговорах, а й спроможність демонструвати єдність у вирішальні моменти.

І поки тривають спекуляції про зустріч Зеленського та Путіна, Брюссель намагається зберегти власний голос, щоб бути почутим тоді, коли ставки насправді стануть найвищими.