Лукашенко готує майданчик для атаки, а Путін вимикає інтернет не через мобілізацію, – Безсмертний

Ймовірність військової операції з Білорусі зростає. В цьому впевнений відомий дипломат і політик Роман Безсмертний. Що замислили в Мінську і Москві та чому інтернет-блокування в РФ це не про мобілізацію? Відповіді на ці питання далі в інтерв'ю "Телеграфу".

Як ФСБ використовує Білорусь

– Пане Романе, буквально днями Лукашенко заявив, що мирного часу бути не може, Білорусь готується до війни. Це що таке? До війни з ким Лукашенко готується? З Україною?

– Ще з 2014 року ми періодично чуємо від Лукашенка такі мілітаристські заяви: про ядерну зброю, "Орєшніки", підготовку армії, навчання "Захід" і так далі. Що це означає?

Тут немає ніякого білоруського змісту, але тут є чітке виконання вказівок, які йдуть із Москви. Весь цей час Білорусь (в особі Лукашенка і його кліки) є учасником агресії проти України. Згадаємо 2022 рік, адже штурм північної частини України російськими військами почався з території Білорусі. А зовсім нещодавно ЗМІ оголосили про те, що вздовж нашого північного кордону на території Білорусі розставлені антени, які супроводжують російські безпілотники.

Крім того, зростає напруга на білорусько-польському, білорусько-литовському і білорусько-латвійському кордонах. Туди постійно через підкопи з Білорусі проникають групи, які чомусь називаються мігрантами, хоча у більшості випадків це ДРГ. Їх підготовка і тренування здійснюються в Білорусі, в спеціальних таборах, колишніми вагнерівцями.

Матеріали, які з'явилися в західній пресі, про загрозу нападу на Естонію, Латвію, Литву, Польщу — все це є зайвими доказами того, що ймовірність проведення операції під чужим прапором з території Білорусі загрозливо зростає. Кількість різного роду ексцесів на кордонах досягла небувалого розмаху. Майже кожного місяця фіксуються підкопи через кордон, коли люди з Білорусі проникають на територію ЄС.

За останні три роки вже немає на території Європи такої держави, де б не було судових процесів над місцевими мешканцями, які були завербовані агентами з Росії чи Білорусі. Вони збирали інформацію, готували викрадення, вчиняли диверсії: підпал комунікаційних систем, зв'язку, нафто- й газопостачання, диверсії на залізницях.

Усе це робиться особами, які з Білорусі проникають на територію сусідніх європейських держав і розповзаються по всій Європі. В більшості випадків ці особи є організаторами диверсійної діяльності, а безпосередніх виконавців вони вербують із числа місцевого населення або з тих, хто під тиском війни був змушений емігрувати з України (чи вербують біженців з інших держав, у яких є проблеми з умовами проживання). Люди шукають хоч якусь оплату, і тому ці диверсанти дуже часто використовують саме цей контингент людей.

Згадаймо, коли цієї зими в Берліні були підпалені комунікації систем ТЕЦ і майже півмільйона берлінців впродовж двох місяців у морозну погоду були без тепла і води. Тобто шкода, яку завдає російське ФСБ-КДБ, використовуючи Білорусь, — вона колосальна.

І не випадково проводяться різні навчально-тренувальні і мобілізаційні заходи, адже під їхнім прикриттям і ховають вагнерівські табори, підготовку диверсійних груп. Навіть самі навчання "Захід" є прикриттям для того, щоб планувати операції чи по Сувальському коридору, чи операції наступу з півночі на Україну. Тому Лукашенко і здійснює ці кроки для того, щоб прикрити видимий натяк на те, що територія Білорусі готується як майданчик для атаки проти Європи.

– А чи не краще йому в такому випадку було б просто мовчати? Ну так, зрозуміло, що він діє за вказівкою Кремля, але до чого такі войовничі заяви? Мовчи вже, а не розказуй, що ти готуєшся до війни.

– У Лукашенка є колосальна проблема. Після того, як він був змушений здати Білорусь у підпорядкування Росії, у нього на рік не вистачає десь приблизно 8 мільярдів доларів бюджету. І тому навесні і восени він мусить йти з простягнутою рукою по всьому світу.

Раніше він міг просити у Грузії. Ситуація навіть доходила до того, що він просив допомогу у перських нафтових монархій. Нині у нього є дві дороги — або Москва, або Пекін. Тому не випадково він зустрічається з Путіним і Сі Цзіньпіном як за графіком: навесні, коли йде верстка бюджету і є проблема на початку року, і у вересні, коли завершення року і у нього не "б'ється" баланс бюджету.

Ці 8 мільярдів Білорусь втратила у зв'язку з тим, що було утворено Митний союз, і Білорусь отримує платежі з фонду Митного союзу через три місяці після того, як це мито збирається. Ці часові розриви постійно вимагають подібних позик. А у зв'язку з тим, що економіка невелика, вона не може себе обслуговувати без постійного підживлення. Економіка планова. Ще зовсім нещодавно (та й частково зараз) обсяги затоварення на підприємствах Білорусі складали до 80%. От він наштампує цих екскаваторів на базі трактора "Білорусь", а потім думає, куди їх продати. Як і багато чого іншого.

Хоча нині ситуація стала легшою: власниками більшості цих об'єктів стало найближче оточення Путіна. Вони включені в кримінально-бізнесові схеми розрахунків, що і призвело до того, що економіка Білорусі повністю зав'язана на Росію. Це і є найбільша проблема. Але це дає можливість Лукашенку зберігати за собою посаду зіц-президента.

Навіщо Путін вимкнув інтернет

– Відключення інтернету на Росії. Для чого це робиться? Лунали різні оцінки, наприклад, що це може бути пов'язано з підготовкою до масштабної мобілізації, яку планує Путін. Втім, я спілкувався з командирами Третьої штурмової, вони кажуть: ну не будьте наївними, Кремль і так давно вже проводить мобілізацію. Тим не менш, чому саме зараз настав той момент, коли вирішили закрутити гайки в інтернеті?

– Познайомтеся з реакцією в Китаї, Росії, США, Європі на те, в який спосіб ізраїльтянам вдалося ліквідувати Хаменеї (іранський релігійний та політичний діяч, — Ред.). Ця операція призвела до шоку в Кремлі. Тому невипадково здійснюється повний демонтаж системи зовнішнього відеоконтролю. А для того, щоб зупинити проникнення через систему відеоконтролю, блокується інтернет.

Що відбулося в Ірані? Ізраїльтянам вдалося не просто здійснювати зовнішнє візуальне спостереження, а отримати доступ до найпотаємніших моментів життя родини Хаменеї, його водіїв, обслуги. І все це — прямий наслідок того, що системи зовнішнього аудіовізуального контролю були пробиті. Як виявилося, у всіх них було закладено так званий "чорний канал" виробників. Через цей канал вдалося досягти рівня відеоспостереження за самим Хаменеї і його найближчими помічниками.

За наслідками цього навіть у Китаї були прийняті рішення, щоб демонтувати в окремих місцях системи аудіовізуального контролю. Це призвело і до шоку в Москві. Подібні кроки навіть були зроблені в Києві, тому що це стало сюрпризом і для українських спецслужб: наскільки глибоко можна використовувати для проникнення і отримання інформації подібні системи. І нинішні дії, які вчиняються московським царем (блокування інтернету, WhatsApp, Telegram, Viber), — це все для того, щоб нейтралізувати можливість доступу.

Власного вітчизняного там нічого немає, тому і піднімається такий протестний ґвалт. Але це зроблено не з мотивом підготовки до мобілізації. Я тут погоджуюся з тими, хто вам говорив про те, що мобілізація в Росії і так є. Вона не може йти в столиці чи в Санкт-Петербурзі чи навіть у великих містах, бо це миттєво викличе протест, і це відчувають у Кремлі. Тому в основному черпається потенціал із провінцій, причому з найбідніших провінцій, окраїн.

Зеленський на Близькому Сході

– Нещодавно Володимир Зеленський здійснив серію візитів до країн Близького Сходу. Така собі українська демонстрація безпекових альтернатив США. Наскільки вона успішна? Ми ж чуємо, що Трампа дратує така активність президента України. Тим не менш, ми все правильно робимо?

– Перше, і це дуже важливо, що Україна запропонувала державам Перської затоки допомогу. Це ще важливо з точки зору того, що це перший західний лідер, який відвідав ці країни після початку війни.

Важливо, щоб у цьому плані і двосторонні напрацювання, і комунікація з європейськими партнерами, і вибудовування відносин Заходу і держав Перської затоки відбувалося зараз за сприяння і взаємодії між Києвом, Європою, Єрусалимом. Ну і, зрозуміло, при контакті і взаємодії (якщо на те буде добра воля) з Вашингтоном. Я невипадково тут згадав Ізраїль, бо це надважливо. Ви зверніть увагу, який зараз здіймається ґвалт, але Єрусалим мовчить.

Та не треба Вашингтон перетворювати на опонента. Вашингтон — це важкий партнер, але це партнер. Треба розрізняти Дональда Трампа і американський народ. Ми бачимо, як Дональд Трамп вважає, що за ним мають бігати європейські партнери по НАТО. І годі тут вже говорити, як він уявляє роль України в цій ситуації. Тому з Вашингтоном, Трампом треба тримати контакт, але робити свою роботу, виходячи з точки зору національних інтересів. Причому важливо робити цю роботу разом з європейцями і контактувати з Єрусалимом.

Рано чи пізно до Єрусалима і до всіх європейських країн прийде розуміння, що це не дві війни: російсько-українська і ірано-ізраїльська. Це два фронти однієї війни між "віссю зла" Москва-Тегеран-Пекін і несформованою коаліцією демократії та свободи. А вона несформована тільки з тієї причини, що спочатку була своєрідна адміністрація Байдена, яка максимально на що згодилася — це на Рамштайн, а зараз є дивакувата особа на чолі США, яка не заглиблюється в розуміння нинішньої геополітичної ситуації, а виходить з інтересів власної кишені.

Однак у цій ситуації, кажучи словами Трампа, акції України зростають, і довіра до України в світі та в Європі зростає.

Чому "зламалася" Рада

– Криза парламентаризму, яку ми спостерігаємо зараз. На вашу думку, це засаднича проблема, пов'язана з Конституцією, чи все ж таки важко було передбачити, що депутати просто не захочуть ходити на свої робочі місця?

– Це закономірність того процесу, що є. Багатьох нинішніх політичних лідерів України, представників військово-політичного керівництва — даруйте, що це скажу, але це правда — від катастрофи, від небажання працювати врятувала війна. А інакше б з них просто сміялися.

Перейдемо до парламенту, який в цій ситуації мав би відігравати ключову роль. Ключову! Що відбулося? Не може бути політики і політиків, які стрибають із невідомості через процедуру поїдання піци за столом у списки, які потім обираються до парламенту.

Чому так стрімко Україна розвивалася на початку незалежності? Бо до парламенту прийшли люди, які довгі роки займалися політикою. Пройшли через радянські в'язниці і у цій боротьбі за незалежність України себе відточували. Вони відпрацьовували себе як політики, вчилися політиці, мучилися за незалежність України.

На противагу цим людям, творцям незалежності, ми бачимо сьогодні осіб, які ні сном ні духом взагалі ніякого відношення не мали ні до політики, ні до процесу законотворення чи комунікації з суспільством. Це в більшості своїй люди секторального прояву, родом занять яких була певна обмежена функція. Роль політика — це розшифровувати вироблені елітою цінності і у вигляді меседжів доносити їх до суспільства.

Тобто ці 450 людей — це унікального призначення "спецназ". Таку роль ніхто, ніякий інститут не може зіграти в суспільстві. Вони повинні постійно бути в інформаційному просторі і пояснювати суспільству, що, як, де, коли має робитися. Вони повинні гудіти. А тепер давайте повернемося до початку.

Спочатку вони [депутати] прийшли, і їм сказали, що ви просто маєте натискати кнопки з космічною швидкістю. Це моментально вбило навіть бажаючих займатися цим процесом, їх фаховість. Після цього почалися зміни уряду без парламенту. І який мотив [працювати]? Тобі не дають працювати над законами, забирають твою політичну функцію, а потім кажуть: "Так а нащо бюджет розглядати, його ж наш уряд [написав]". Одним голосуванням почали приймати бюджет. І четверта функція, яку забрали, — це функція контролю за діями виконавчої влади. Запрошують міністра [до Ради] — він не приходить. Так вбивали парламентаризм.

Чи можна уявити, що з'являється tabula rasa (чистий аркуш, — Ред.), з якої починають формувати парламент, парламентаризм? Можна. Але це треба, щоб зовнішній контур розумів роль парламенту.

Від початку якось підтримували цих людей, хороводили, у них були няньки, а потім це зникло. І в такій ситуації втратити няньку — це все одно що навесні випустити у відкрите поле телят. Вони будуть бігти в будь-яку сторону, поки їх навчиш виконувати командну роль — ти можеш вбити час, а можеш і себе просто вбити в цій роботі.

Тому, повертаючись до самих початків, — у нас немає іншого варіанту, ніж зрозуміти, що основою політичної системи є багатопартійність. Партії — це школа кадрів, школа організації комунікації з суспільством. Не було такої партії, як "Слуга народу", немає і тепер вже не буде.

І тому не треба зараз вбиватися в сльозах: "Що ж трапилося?". Бо з "нічого" ніколи "щось" не виникає. І тут треба розуміти, що пред'являти претензії суспільству не можна. Воно геніальне! Воно обрало найкраще з того, що було, і не треба йому претензії пред'являти у цій ситуації. Але це означає, що те, що називається істеблішмент, лідери — вони не виконали свою функцію. Бо вони вважали, що "Я" можу все, а "Ми" — це ніщо.

Немає можливості побудувати парламент і парламентаризм, якщо це не політична система. Це може бути масонська ложа, колектив якихось змовників, але якщо це не партія — парламенту нема.

Взагалі є три способи боротьби за владу, які дають результат: це масонська ложа, змова і політична партія. Четвертого немає. Як ви бачите, в даному випадку немає ні першого, ні другого, ні третього.

– Гаразд, а як врятувати ситуацію? Опозиція каже про уряд національної єдності, президент категорично відмітає це, каже, що треба монобільшості працювати. Ми можемо з цього глухого кута якось вийти?

– Ви наштовхуєте мене на певне директивне управління політичним процесом. Чи можливий такий варіант? Можливий в умовах освіченої монархії. Тоді можна говорити про те, що щось буде розвиватися.

Однак перше, що треба зрозуміти зараз, — є Конституція і закони, і спробувати жити за ними. Парадоксальність ситуації в тому, що над Україною нависла колосальна загроза. Україну врятувала демократія, бо народ піднявся на захист своєї держави. Потім з'являються вожді, які кажуть: "Ні-ні, демократія в умовах війни — річ нехороша". Але демократія врятувала Україну. Демократія — це те, що дозволяє виживати в найзагрозливіших ситуаціях. І от перше, що треба зробити зараз, у зв'язку з тим, що не можна вибори провести, — спробувати жити за Конституцією.

Якщо є криза уряду — то, будь ласка, міняйте його так, як написано в Конституції. Дві останні заміни уряду — це "хотєлки", а не виконання Конституції. До того часу, поки це буде продовжуватися, політична система не побудується. І подібні речі будуть супроводжувати нас постійно.

Тому справа зараз вперлася в те, що треба жити за законом, і це дасть можливість відродити політичну систему. А де вона поділася? Її було вбито ще при Януковичі. Знищено. Прихід Януковича — це, по суті, вбивство політичної системи України.