Європа готується до найгіршого: війни, терактів і пандемії. Ексклюзивні новини з Брюсселя

Європейський Союз вирішив випереджати наслідки будь-яких криз. У Брюсселі активно працюють над так званою Стратегією із підготовленості ЄС — при цьому багато в чому партнери спираються на досвід України.

Про це під час закритого заходу, на якому був присутній "Телеграф", розповіла європейська комісарка з підготовки та управління кризами Хаджа Лахбіб.

У Стратегії чітко вказується, що одна із загроз — можливість збройної агресії проти держав-членів.

"Ми пережили глобальну пандемію COVID-19, яка майже миттєво зупинила світ. Війна в Україні відбувається буквально поруч із нами, а війна на Близькому Сході залишила тисячі європейських громадян у скрутному становищі далеко від дому…

З’являються нові види загроз. Піратські напади, кібератаки, дрони, що паралізують роботу аеропортів, як це нещодавно сталося в багатьох європейських містах. Ці кризи впливають на наше повсякденне життя.

На вартість ваших подорожей, на зв’язок, навіть на можливість розраховуватися телефоном. Тож головне питання: як підготуватися до цього непередбачуваного світу, не живучи в страху? Саме над цим викликом ми зараз і працюємо", — описала єврокомісарка Лахбіб.

За задумом, країни Європи мають одночасно готуватися до всіх ризиків: природних катастроф, медичних надзвичайних ситуацій, загроз у кіберпросторі, військових конфліктів, терористичних атак тощо. По-друге, працювати злагоджено на всіх рівнях — держав, міст, регіонів. По-третє — ментально підготувати населення до кризових ситуацій.

Майже 7 із 10 опитаних європейців кажуть, що не відчувають себе готовими до надзвичайних подій.

"Кожен повинен знати, що робити, коли настає криза", — зазначила єврокомісарка.

За даними нашого видання, ЄС посилено співпрацює з державами-членами, аби ті заохочували громадян мати "тривожні рюкзаки". Себто набір, який допоможе витримати перші 72 години в разі чого.

"Мова про їжу, воду, ліки, батарейки та базові необхідні речі", — описує єврокомісарка.

Аби підготуватися до майбутніх викликів у сфері охорони здоров’я, по всій Європі вже створили мережу заводів із виробництва вакцин.

"Це підприємства, які можуть швидко розгорнути виробництво і випускати до 325 мільйонів вакцин на рік, коли з’явиться нова загроза", — пояснила Лахбіб.

Натомість при будівництві інфраструктурних обʼєктів в ЄС відтепер хочуть враховувати, як ті працюватимуть в надзвичайних умовах.

"Уявіть будівництво метро. Готовність означає ставити ключові запитання ще на початку: що станеться, якщо зникне електрика? Чи зможе метро працювати під час блекауту або кібератаки? Якщо дороги будуть заблоковані — чи зможе воно перевозити рятувальників і гуманітарну допомогу?

Якщо частину міста потрібно швидко евакуювати — чи допоможе метро безпечно перемістити людей? І чи витримає система повені або екстремальні погодні умови? Іноді готовність — це дуже проста ідея: станція метро, яка за потреби може слугувати укриттям", — заявила Хаджа Лахбіб.

Ціна стратегії — 11,7 млрд євро, які мають включити у наступний багаторічний бюджет Союзу.

У роботі над "дорожньою картою" ЄС багато в чому вчиться в України. За словами посадовиці, наша держава має унікальну здатність адаптації: за чотири роки війни українцям вдалося повністю змінити своє мислення.

"Українці постійно пристосовуються до нових загроз. Ми, звісно, співпрацюємо з ними у сфері готовності", — сказала європейська посадовиця.

При цьому головний виклик для підходу, якого прагнуть у досягти Брюсселі — різне сприйняття загроз у 27 державах-членах.

"Якщо ви поїдете до північних країн, наприклад до Швеції, то побачите, що готовність закладена в їхньому ДНК… Вони навіть розповсюджують серед кожного домогосподарства брошури з інструкціями, що робити у разі війни. Вони не бояться використовувати це слово, адже знаходяться поруч із Росією і добре розуміють реальність.

Але якщо уявити, що я роздаю бельгійцям брошуру з написом "на випадок війни", це викличе страх серед населення. Тому ми маємо враховувати різні підходи та різне мислення", — сказала Хаджа Лахбіб.

Окрему увагу приділяють військово-цивільному співробітництву — як армії можуть допомогти медикам, рятувальникам чи громадянам у скруті.

Можливо, саме в цьому й полягає головний парадокс сучасної Європи: вона ще тільки вчиться жити з усвідомленням загрози, тоді як Україна вже навчилася жити попри неї. Брюссель поки що дивиться на кризу як на сценарій, який потрібно прорахувати, українці ж давно сприймають її як реальність, у якій доводиться діяти щодня.

Якщо європейці зможуть засвоїти українські уроки без фатальних запізнень, тоді їхнє майбутнє буде визначатися не страхом перед загрозами, а здатністю відповідати на них гідно і разом.