Путін давно боявся смерті Хаменеї? Що він про це казав та які в них були відносини

Можлива смерть Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї завжди лякала очільника РФ Володимира Путіна. Він боявся настільки, що не міг навіть думати і говорити про це ще рік тому.

Дуже ймовірно, що в Кремлі сьогодні оголошений траур. Про це пише російський опозиційний діяч Олександр Невзоров.

Що казав Путін

Влітку 2025 року на запитання журналіста про те, що він робитиме, якщо Ізраїль та США вб'ють лідера Ірану Алі Хаменеї. Глава Кремля так і не зміг відповісти на це питання.

"Я навіть обговорювати це не хочу" — заявив тоді Путін.

А у неділю, 1 березня, глава Росії Володимир Путін висловив співчуття зв'язку із загибеллю верховного керівника Ірану Алі Хаменеї. Путін стверджує, що вбивство Хаменеї було скоєно "з цинічним порушенням усіх норм людської моралі та міжнародного права".

Хто такий Алі Хаменеї

Сеєд Алі Хаменеї народився 17 липня 1939 року в місті Мешхед на північному сході Ірану в родині шиїтських священнослужителів. Мешхед, друге за величиною місто в Ірані, є важливим духовним центром для мусульман-шиїтів. У ньому є могила імама Рези, якого шиїти вважають прямим нащадком пророка Мухаммеда.

Хаменеї з ранніх років присвятив себе вивченню релігії. Спочатку він вивчав іслам в Мешхеді, потім переїхав до Іраку, в священне для шиїтів місто Наджаф. У 1958 році повернувся в Іран, оселившися в місті Кум.

У 1963 році наставник Хаменеї аятола Хомейні закликав створити Ісламську республіку, засновану на принципах шаріату. За публічні промови Хомейні заарештували, що викликало гнів його прихильників, які вийшли на вулиці. Маніфестації жорстко розігнала влада. У 1964 році Хомейні вислали з Ірану.

У цей час Хаменеї також відкрито критикує монархію, за що кілька разів опиняється під арештом. Він продовжує опозиційну діяльність, спрямовану проти шаха Мохаммеда Рези Пехлеві і, вже ставши відомим проповідником, привертає увагу іранської служби безпеки САВАК. У жовтні 1974-го його знову заарештували. Просидівши рік у в’язниці, Хаменеї вийшов на свободу, проте йому заборонили виступати на публіці.

Попри це, поки аятола Хомейні був у вигнанні у Франції, Алі Хаменеї та його спільники потай готували революцію проти режиму шаха всередині країни. Вони створювали організації, які після революції 1979 року стали важливими елементами іранської політичної системи. Після повернення Хомейні із заслання в 1979 році Хаменеї став членом Революційної ради, а також командувачем Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР).

Після відставки аятоли Хоссейна Алі Монтазері в 1980 році Хаменеї призначили імамом п’ятничної молитви. Ця подія стала знаковою для Хаменеї, продемонструвавши його вагу у владній ієрархії Ірану. У жовтні 1981 року, після вбивства президента Мохаммада Алі Раджаї, на позачергових президентських виборах Хаменеї обрали президентом Ірану.

Війна з Іраком

Роки президентства Хаменеї були в першу чергу пов’язані з війною між Іраном та Іраком. Восьмирічний збройний конфлікт, який забрав життя понад мільйона людей, раптово припинився, коли в серпні 1988 року Хаменеї погодився на запропоноване ООН перемир’я.

Маючи великий авторитет як серед військових, так і серед простих іранців, Хаменеї сприймався як скромна людина без великих політичних амбіцій. Але після смерті аятоли Хомейні в червні 1989 року саме 49-річний Хаменеї став Вищим керівником Ірану, хоча і не мав великого досвіду ісламського правознавства. Упродовж наступних 30 років Хаменеї вибудував мережу лояльних йому людей у всіх сферах іранської політики, зокрема в парламенті, судовій системі, поліції, медіа та духовенстві.

Між двох вогнів

На президентських виборах у 1997 році переміг реформатор Мохаммед Хатамі, який проголосив курс на більш толерантне ставлення до західної культури. Паралельно з критикою позицій Хаменеї виступив великий аятола Монтазері, якого багато хто в Ірані вважав авторитетнішим моральним і духовним лідером, ніж чинного керівника. У відповідь на висловлену критику Хаменеї виступив зі зверненням до своїх прихильників, попередивши їх про "небезпеки приходу західної культури, яку Захід використовує, щоб нав’язати свої цінності всюди".

У 1999 році сутички прихильників демократичних реформ з поліцією тривали кілька днів. Президент Хатамі запропонував реформи, які надихнули багатьох в іранському суспільстві, особливо жінок і молодь. Але консервативні кола в Ірані змогли звести їхній ефект до мінімуму.

Відносини між Хаменеї і президентом Хатамі були непростими. Тому аятола позитивно сприйняв перемогу мера Тегерана і відомого популіста-консерватора Махмуда Ахмадінежада на чергових президентських виборах.

Ядерна програма

Ахмадінежад став відомий своїми виступами проти Ізраїлю і США, а також на підтримку іранської ядерної програми. Все це отримувало схвалення аятоли. Президент порівнював свої відносини з вищим керівником Хаменеї з відносинами батька і сина, попри часті суперечності між політиками.

У серпні 2005 року, в період міжнародних переговорів про іранську ядерну програму, Хаменеї випустив фетву, що забороняла виробництво, накопичення і використання ядерної зброї. Своєю чергою, Міжнародне агентство з атомної енергії в 2007 році опублікувало доповідь, в якій стверджувалося, що Іран продовжує виробництво збагаченого урану, придатного для виготовлення ядерної зброї.

Жорстокі придушення протестів

У червні 2009 року Хаменеї зробив один із найризикованіших кроків у своїй політичній кар'єрі, підтримавши висування Махмуда Ахмадінежада на другий термін. Чутки про фальсифікації на президентських виборах вивели на вулиці тисячі молодих іранців. Демонстрації стали найбільшим політичним викликом режиму з часів ісламської революції.

Багато учасників демонстрацій були заарештовані спецслужбами, але дії Хаменеї викликали критику навіть серед консервативно налаштованих членів уряду. Сам Хаменеї заявив, що лідери опозиції є "ворогами Господа" і їх треба стратити за законами шаріату.

У 2019 році, коли зростання цін на пальне спричинило вуличні протести, Хаменеї на кілька днів вимкнув інтернет у країні, щоб запобігти подальшим виступам. За даними Amnesty International, поліція розстрілювала протестувальників з автоматів. Хаменеї не вірив у гендерну рівність, хоча й скасував запроваджені його попередником заборони на освіту для жінок.

У вересні 2022 року смерть 22‑річної Махси Аміні у поліцейському відділку, куди її доставили за "неправильне носіння хіджаба", обурила країну. Стихійні протести тривали кілька місяців. Проте за придушення протестів взялися силовики. Правозахисні організації заявляли, що загинули понад 500 демонстрантів, серед них 70 неповнолітніх, а близько 20 тисяч були заарештовані. Масштаб акцій по всій країні суттєво зменшився лише після того, як влада почала страчувати учасників протестів. За даними правозахисників, до смертної кари засудили понад 100 людей.

Іранська підтримка РФ

З початком повномасштабної війни в Україні Іран зблизився з Росією. Тегеран почав постачати російським військовим безпілотники та технології. Зараз Росія навчилася виготовляти такі дрони самостійно і обстрілює ними українські міста.

У липні 2022 року президент Росії Володимир Путін прибув до Ірану і, зокрема, вп’яте зустрівся з аятолою Хаменеї. Той підтримав російське вторгнення та поклав відповідальність за розв’язання конфлікту на Захід.

Раніше "Телеграф" розповідав, що Іран вдарив по кількох країнах у відповідь на атаку США та Ізраїлю. Під атакою перебували американські бази в Бахрейні, Катарі, Кувейті та Йорданії.