Великдень в СРСР був заборонений: в якому місці його святкували та чим обмінювались, щоб не привертати увагу

Великдень в СРСР був забороненим святом, проте українці обходили заборони та все ж таки відзначали його майже підпільно. Із давніх традицій збереглись в радянські часи випікання пасок в саморобних формах та прикрашання яєць, хоча б лушпинням цибулі.

Саме в той період зародився дивний звичай святкувати на кладовищі. "Телеграф" зібрав, що відомо про нього та чому на Великдень обмінювались саме яйцями.

Де могли святкувати Великдень в СРСР

Вважається, що звичай ходити на Великдень на кладовище сформувався в частині областей України та деяких російських регіонах як спроба уникнути "всевидячого ока КДБ". За церквами слідкували, а вірян могли покарати навіть звільненням з роботи чи виключенням з закладів освіти.

Тож знайшли вихід — вшановували на Великдень померлих, замість Радониці (проводи чи гробки), яка йде за 9 днів після свята. До походів на кладовище у СРСР ставились спокійніше. Та наразі церква не схвалює подібні святкування біля могил.

Популярний подарунок на Великдень в СРСР

Навіть в СРСР залишалась традиція обмінюватися яйцями. Радянській ідеології не вдалось викорінити те, що зародилось задовго до християнства — ще єгиптяни та перси дарували один одному яйця на початку весни, як символ нового життя. Найпростіші яйця — крашанки, робили найчастіше, та все ж таки господині намагались вигадати цікавіші способи — прикладали петрушку чи інші трави перед фарбуванням або ж робили "дряпанки" — малюнок видряпувався на вже пофарбованому яйці.

Якщо ж не вдавалось обмінюватися звичайними яйцями, дарували дерев'яні — як фрагмент фольклору або елемент декору.

Раніше "Телеграф" розповідав, що часто в Україні відходять від традиційного фарбування яєць та пробують сучасні модні декори для крашанок.