Що зупиняє Кремль від операції проти європейців?
Хоча карти нібито німецького видання BILD, що демонстрували напрямки можливого нападу Росії на країни Балтії, виявилися фейком, це ніяк не скасовує реальної загрози. Поки НАТО активно зміцнює оборону регіону, Москва може готувати зовсім інший тип агресії — і набагато раніше 2030 року.
Як може виглядати російська операція, та чи готовий Північноатлантичний альянс захистити вразливі держави, розповідає "Телеграф".
"Нарвська народна республіка" та інші сценарії
Як йдеться у свіжому звіті Польського інституту міжнародних справ (PISM), який є у розпорядженні нашого видання, ймовірність повномасштабного нападу Росії на країни Балтійського моря залишається низькою у близькій перспективі.
Більш ймовірною є подальша російська гібридна агресія без переходу до відкритої війни.
"Проміжним сценарієм може стати проведення Росією обмеженої військової операції проти однієї чи кількох країн НАТО із використанням проксі-сил — за аналогією з анексією Криму чи війною на Донбасі", — йдеться у документі.
Насамперед це може стосуватися Естонії або Латвії, де проживають значна кількість російськомовних громадян. Близько 30% і 35% відповідно.
Росіяни вже активно розкручують у соціальних мережах "тренд" під назвою "Нарвська народна республіка".
"На півночі потенційною ціллю може бути архіпелаг Шпіцберген (або Свальбард) у Норвегії, який має демілітаризований статус, але де Росія зберігає свої шахтарські поселення Піраміда і Баренцбург.
Ще однією вразливою точкою є Сувальський коридор на польсько-литовському кордоні, який відділяє Калінінградську область від Білорусі", — прогнозують польські експерти.
На думку авторів звіту, захопивши невелику частину території Альянсу — наприклад, ту ж Нарву в Естонії, Латгалію в Латвії або Сувальський коридор — Росія могла б повернутися до своїх вимог грудня 2021 року й спробувати спровокувати серйозні розбіжності серед союзників по НАТО.
Про які вимоги мова? Перед вторгненням до України Москва вимагала від НАТО і США вивести війська та всю відповідну інфраструктуру з країн, які приєдналися до Альянсу після 1997 року. За невиконання цього ультиматуму Росія погрожувала "військово-технічними заходами" — і вже за кілька тижнів розпочала повномасштабну війну проти української держави.
При цьому риторика російської влади щодо балтійських та нордичних країн лише загострюється: їх звинувачують у "нацифікації", "русофобії" та "порушенні прав російськомовних меншин". Тобто та сама брехня, яку Москва роками поширює проти України.
"З 2022 року представники силових структур, зокрема глава Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, неодноразово робили заяви про територіальні претензії до країн Балтії та Фінляндії, називаючи їх "історичними російськими землями", — нагадують у Польському інституті міжнародних справ.
І головне: Кремль поступово посилює свої військові можливості — збільшує армію до 1,5 мільйона осіб, створює резерви, нарощує військовий бюджет і розвиває оборонну промисловість.
Минулого року Росії вдалося збільшити виробництво артилерійських боєприпасів більш ніж у сімнадцять разів — до семи мільйонів снарядів на рік. За оцінками естонської розвідки, накопичення таких запасів артилерії не обмежується потребами РФ в Україні, а робиться з прицілом на іншу війну.
Перспектива зняття західних санкцій — на що Росія розраховує у переговорах зі США — може ще більше підтримати її економіку і дозволити збільшити військове виробництво.
Крім того, Росія неприкрито розміщує додаткові сили поблизу кордонів північно-східного флангу НАТО. Так, три роки тому Росія ліквідувала Західний військовий округ і створила два нові — Московський і Ленінградський.
Частина сил Московського округу входить до спільного угруповання з Білоруссю. Вони регулярно проводять навчання на кшталт "Запад" і "Союзний щит", де відпрацьовують наступ у напрямку Польщі та Литви.
У Ленінградському окрузі Росія створила новий корпус біля кордону з Фінляндією та розгорнула дві дивізії біля Естонії. Частина цих сил уже воює проти України, набираючись бойового досвіду.
Серйозну загрозу становлять російські флоти — Балтійський і Північний. Вони не зазнали таких втрат, як Чорнорморський, і залишаються боєздатними.
У разі конфлікту флот РФ може спробувати перекрити Данські протоки, щоб ускладнити НАТО доступ до Балтійського моря. Від західних країн це потребує зміну підходу до морської безпеки. Це добре ілюструє ситуація в Польщі:
"Протягом років Варшава була зосереджена на сухопутному кордоні з Білоруссю та Росією. Балтійське море фактично не існувало в наших стратегічних документах, і якщо подивитися на наші військово-морські сили — це легко зрозуміти.
Очевидно, що за один рік ми не можемо змінити ситуацію, якщо десятиліттями недоінвестовували у флот. Але принаймні цей процес уже розпочався.
Ми намагаємося закуповувати нові підводні човни, нові фрегати, запускаємо проєкти, думаємо про те, як тісніше співпрацювати з іншими державами", — описує Александра Козьол, аналітикиня з європейської безпеки у PISM.
Гібридна війна йде на повну. Поки що без жертв
Майже 60% гібридних атак, які Росія спрямовує проти європейських країн, відбуваються саме в регіоні Балтійського моря. Кібератаки, диверсії, саботаж, використання мігрантів, пошкодження підводних трубопроводів і кабелів за допомогою "тіньового флоту", навмисні порушення повітряного і морського простору. Список, на жаль, дуже довгий.
Для проведення операцій Москва використовує так званих одноразових агентів — непідготовлених виконавців, завербованих через соціальні мережі, які за гроші виконують завдання російських спецслужб. Більшість із них — молоді російськомовні громадяни ЄС, які можуть вільно пересуватися в межах Шенгенської зони.
"Росія веде війну, а ми намагаємося робити вигляд, що нічого не відбувається. Поки що немає масових цивільних жертв — але це може змінитися в одну мить: через удар дронами, диверсії, підриви залізниці тощо.
Це відбувається по всій Європі. Мені здається, що деякі політики або держави надто зосереджені на деескалації і тому уникають сміливих рішень. Але якщо ми хочемо безпечну Європу — такі рішення доведеться ухвалювати", — сказала Александра Козьол під час спеціального заходу щодо безпеки Балтійського регіону у Брюсселі.
Яка відповідь НАТО?
За всіма оцінками, зараз Альянс готовий захистити Балтійський регіон.
"Проти нинішньої Росії, яка зосереджена на сухопутній війні, НАТО здатне забезпечити стримування і захист.
Але в довшій перспективі, після завершення війни в Україні, коли Росія відновить і перебудує свої військові сили, це буде серйозна загроза", — описує обізнаний військовий чиновник.
Проблема в тому, що Європа формально продовжує жити в умовах мирного часу, тому військові залишаються обмеженими у своїх діях. Ключові рішення ухвалюються передусім на політичному рівні.
"Чи справді ми вважаємо нормальним, що російські дрони літають в регіоні Балтійського моря, дуже близько до електростанцій і цивільного населення? Чи доцільно, аби військові реагували на це в мирний час? Це питання для політиків, адже військові виконують те, що їм наказують", — описує один зі співрозмовників.
Минулого року НАТО запустило ініціативу Baltic Sentry. Це військова місія в Балтійському морі, спрямована насамперед на захист критичної інфраструктури — підводних кабелів і енергетичних мереж.
Вона включає посилену військову присутність завдяки фрегаті та патрульній авіації, використання морських дронів, та загалом — кращу координацію між союзниками та їхніми засобами спостереження. Операція практично зупинила активність російського "тіньового флоту" в Балтійському морі.
Чи достатньо цього? Питання риторичне, враховуючи російську тактику. На думку аналітикині Центру європейської політики у Брюсселі Марії Мартісюте, НАТО має змінити підхід щодо застосування сили у відповідь на провокації Кремля.
"Це складне завдання, адже це оборонний альянс. Країни-союзники мають різні позиції: одні бояться ескалації, інші — що ми можемо спровокувати війну. Дехто навіть каже: "Балтійці, тихіше, порушення — це норма".
Росія тим часом збирає інформацію про те, як ми реагуємо — або не реагуємо", — сказала експертка.
Вона нагадує, як у вересні 2025 року три російські МіГи порушили повітряний простір Естонії майже на 12 хвилин. НАТО підняло італійські винищувачі F-35 для їхнього перехоплення. Утім, ніхто навіть не спробував збити "порушників".
"Які були наслідки цього інциденту для Росії? Чому б їй не повторити це знову і знову? Безкарність провокує повторення", — вважає вона.
За словами Мартісюте, є лише два чинники, які стримують Москву від розвʼязання агресії проти тієї чи іншої європейської країни вже зараз.
"Перший чинник — це Україна, тому що Росія сильно зав’язла в Україні й не може дозволити собі витрачати ресурси — ані людські, ані фінансові — на відкриття ще одного фронту.
Другий чинник — це майбутній вибори у Франції, Німеччині, Великій Британії. Якщо до влади прийдуть популісти, Росії може й не знадобитися вести війну — цілком імовірно, що архітектура безпеки Європи буде демонтована шляхом переговорів", — сказала вона.
За словами експертки, балтійські країни ставлять питання про надійність міжнародних гарантій безпеки: якщо ключові держави не дотримувалися Будапештського меморандуму щодо України, чому вони мають виконувати обіцянки за Договором НАТО? Зокрема, Статтю 5 про колективну безпеку, коли напад на одного союзника розглядається як напад на всіх.
"Чому село в Литві має бути безпечнішим за село в Україні, коли ми реально стикаємося з великою загрозою? Стаття 5 не є обов’язковою, вона добровільна", — описує Марія Мартісюте.
РФ не чекатиме, поки Європа переозброїться
Як йдеться у згаданому звіті Польського інституту міжнародних справ, ризик війни між НАТО та РФ зросте, якщо оборона України зазнає краху або війна завершиться на умовах, нав’язаних росіянами.
"Усе наше військове планування було орієнтоване на 2030 рік Мовляв, цього часу має вистачити, щоб ми підготувалися…
Проте Росія не чекатиме, поки ми досягнемо потрібного рівня. Будь-якої миті вона може вчинити щось небезпечне й нерозсудливе. Це сувора реальність, особливо на тлі криз, які зараз починають виникати на міжнародному рівні — вони грають на користь Москви, бо ми відволікаємося й дезорганізуємося", — стверджує польська експертка Александра Козьол.
Окрім планування на рівні Альянсу, левова частка відповідальності лежить на самих державах-членах. Зокрема, дотримання гаазької обіцянки щодо інвестування 5% ВВП в оборону.
Серед пріоритетів — системи протиракетної та антидронової оборони. Балтійський регіон — якраз гарна точка для початку подібного проєкту. По-друге, засоби радіоелектронної боротьби, які здатні не поступатися російським. По-третє, далекобійні високоточні системи ураження.
По-четверте — вивчення українського досвіду.
"Коли перерізають підводні кабелі або відбуваються повітряні інциденти, ми змушені використовувати дорогі ракети проти дешевих дронів.
Як так сталося, що після чотирьох років війни в Україні нам досі бракує базових спроможностей для відповіді?" — каже Марія Мартісюте.
За її словами, Європі потрібно значно швидше розвивати свою оборонну промисловість і тісніше поєднувати її з інтересами українських партнерів.
"Візьмемо так звану "кілзону" на фронті в Україні. Спочатку це була зона приблизно 15 кілометрів, а зараз вона може сягати й 100 кілометрів, де навіть перебування на видимій ділянці може стати смертельно небезпечним.
Це один з прикладів, як досвід на передовій може допомогти нам винести уроки для подальшого посилення Балтійської лінії оборони", — підкреслила аналітикиня.
Отже, головне питання сьогодні — не в тому, чи існує загроза, а в тому, чи встигне Європа її усвідомити до того, як вона змінить форму. З точки зору Росії — вона вже давно у стані війни з так званим колективним Заходом. Гібридні атаки — це просто інша її форма, яка поступово тестує межі дозволеного, слабкі місця та політичну волю союзників.
Парадоксально, але всі плани НАТО щодо стримування апетитів Кремля залишатимуться ефективними лише доти, доки ця війна не стане відкритою. Поки диверсії не призводять до масових жертв, а провокації — до прямого зіткнення, у Альянсу є час для адекватної підготовки.