Є два сценарії, які залежать від Трампа: в США зробили прогноз щодо закінчення війни

Перспективи завершення війни цього року залежать від тиску США на Росію та здатності України утримувати темп адаптації у війні на виснаження. Такі заяви пролунали від західних експертів під час заходу "Як може змінитися війна Росії проти України у 2026 році?" в американській Атлантичній Раді, повідомляє кореспондентка "Телеграфу".

Що важливо знати:

• Посол США вірить у вплив Трампа на Путіна
• Європа має не збавляти темпів підтримки України
• Російська армія демонструє ознаки виснаження, вважають експерти

Як може виглядати демілітаризована зона між Україною та Росією

Так, надзвичайний і повноважний посол США в Україні в 2006–2009 роках Уільям Тейлор описав два сценарії, в які може вилитися багатомісячна робота Вашингтона, Києва та європейських столиць над мирним планом щодо завершення війни.

"Найкращий сценарій полягає в досягненні угоди між американцями та українцями за повної підтримки європейців з усіх ключових питань.

Залишається ще кілька моментів, які потрібно остаточно узгодити — зокрема щодо територій і Запорізької атомної електростанції. Але в найкращому випадку ми отримуємо спільну позицію європейців, українців і американців.

Коли її буде донесено до Росії, президент Трамп чинитиме тиск на Путіна, щоб той підписав угоду і погодився на домовленість, яка зрештою приведе до припинення вогню", — описує посол.

Він додає, що наразі російський диктатор не бачить причин, які змусили б його сідати за стіл переговорів.

"Найгірший сценарій – це коли не вдасться досягти угоди між американцями та українцями. Це все ще можливо, але на зараз ситуація виглядає доволі добре – мова по 90% [готовності] з обох сторін.

Справді небезпечним є варіант, коли президент Трамп не чинитиме тиск на Путіна. Той продовжує вважати, що може перемогти, і продовжує відкидати припинення вогню. Це означає, що бої тривають", — резюмує Тейлор.

Він висловив надію, що Київ не змусять піти на визнання окупованих територій російськими. Натомість ідея про симетричне відведення військ на 40 кілометрів з обох сторін дозволить Україні зберегти цивільний контроль над територіями на Сході держави, вважає дипломат.

"Україна й надалі управляла б тією частиною Донеччини, яку контролює зараз: українські мери, українська поліція, комунальні служби, суди залишалися б на місцях — у цій демілітаризованій зоні або, як її іноді називають, вільній економічній зоні.

Українські збройні сили відійшли б на 40 кілометрів лише за умови, що російські війська зроблять те саме. При цьому Росія не отримала б контролю над цією територією.

Та це рішення мають ухвалювати українці. Ніхто не має права нав’язувати його", — зазначив посол США.

Європа досі боїться зіткнення з РФ

Натомість виконавчий директор експертного центру "Німецько-українське бюро" Маттіа Неллес описує своєрідне "коливання маятника" у мирних зусиллях під керівництвом Штатів.

"Була віра, що Дональд Трамп зрештою усвідомить: Путін намагається його обдурити, і тоді він подвоїть тиск, що зробить дипломатичне вирішення більш реалістичним", — каже Неллес.

Однак наразі — етап, коли можна побачити іншу сторону руху "маятника".

"Сформувалося дуже тверезе розуміння, що дипломатичне рішення, якого ми прагнемо, певною мірою є виставою.

Ми хочемо мати на столі план, який теоретично міг би привести до завершення або замороження конфлікту. Але навряд чи станеться найближчим часом", — каже Маттіа Неллес.

Водночас він позитивно оцінює ідею сил стримування — себто іноземних військ, які можуть зʼявитися в Україні в разі припинення вогню. Але звертає увагу на неоднозначну позицію, зокрема, Берліна щодо цього питання. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц після зустрічі Коаліції охочих у Парижі 7 січня заявив, що німецькі війська не будуть розміщені на території України.

Мерц припустив подальше обговорення цього питання всередині країни, однак остаточні рішення щодо характеру та обсягу німецької підтримки ухвалюватимуть уряд і Бундестаг після того, як будуть відомі умови припинення вогню.

"Німеччина бере участь в обговореннях, але водночас залишається обережною. Це відображає наші серйозні внутрішні проблеми: Німеччина сьогодні є найбільшим і найважливішим прихильником України, особливо з огляду на те, що США фактично відійшли в бік. Але ми все ще боїмося прямого зіткнення з Росією.

Саме тому надзвичайно важливо посилювати дискусію всередині Німеччини й доносити до німців розуміння того, що наша безпека нерозривно пов’язана з безпекою України. Неможливо мати одне без іншого", — підкреслює експерт.

Хто виграє у війні на виснаження?

Про військовий вимір під час дискусії в Атлантичній раді детально розповів Айзек Фленаген — співзасновник організації Zero Line, що співпрацює з українським оборонним сектором. За його оцінками, динаміка бойових дій суттєво різниться залежно від ділянки фронту, адже йдеться про лінію зіткнення протяжністю близько 1200 кілометрів.

"Західний наратив зазвичай коливається між двома крайнощами: трагічно неминучою перемогою Росії та короткими сплесками "Україну неможливо зупинити". Жодна з цих крайностей не відображає реальної ситуації", — описує Фленаген.

Він додає, що українська армія навчилася надзвичайно швидко адаптуватися та закривати прогалини в своїх спроможностях.

"Українці, з якими я спілкувався, не є ані оптимістами, ані песимістами. Вони — прагматики. Вони розв’язують проблеми з такою швидкістю, яка була б немислимою в західних циклах закупівель та ухвалення рішень", — оцінює Фленаген.

"Щойно виявляється прогалина в спроможностях — одразу з’являється рішення. Його прототипують, тестують і впроваджують, у найкращих випадках, за лічені тижні".

Головна проблема, котра непокоїть американського експерта — здатність ЗСУ утримувати такий темп бойових дій.

"Люди воюють уже чотири роки, а деякі — з 2014-го, без реального перепочинку. Моє ключове запитання — не в тому, чи зможуть вони втримати лінію фронту, а в тому, чи матимуть вони достатню підтримку, щоб і надалі витримувати цей рівень адаптації під таким тиском", — вважає Айзек Фленаген.

Утім, Росія так само демонструє серйозні ознаки виснаження. Москва кидає колосальні ресурси заради дуже скромних територіальних здобутків.

"Куп’янськ — показовий приклад. Путін уже тричі заявляв, що місто захоплене, але насправді російські війська увійшли в нього, після чого українські сили їх оточили та відрізали.

Ця війна — це змагання двох різних підходів до ведення бойових дій: маси проти адаптації. І це не гарантує автоматичної переваги України. Масованість зрештою може задавити адаптацію, якщо різниця в ресурсах буде достатньо великою.

Але наразі саме адаптація виграє "гонку навчання"", — додав Фленаген.

Він нагадав, що 2025 року Росія захопила менше 1% території України. Російські втрати за цей період становили сотні тисяч осіб.

"Історично втрати такого масштабу створювали серйозне навантаження для держав, що воюють, хоча точно спрогнозувати момент, коли це навантаження стає критичним, складно", — каже фахівець.

За його оцінками, повне завоювання України зайняло б у Росії десятиліття і коштувало б трильйони доларів.

Вже є яскраві показники, що свідчать про економічне виснаження РФ: наприклад, різке зниження грошових бонусів за підписання військових контрактів у регіонах.

"У Самарі підписний бонус знизився з 3,6 млн рублів до 400 тисяч. У Татарстані — з 2,7 млн до 400 тисяч. У Санкт-Петербурзі муніципальний бонус спочатку повністю скасували, а потім заднім числом намагалися його повернути.

У Башкортостані дефіцит бюджету становить 28 млрд рублів, у Ямало-Ненецькому окрузі — 38 млрд. Російські військові змушені витрачати від половини до чотирьох п’ятих своєї зарплати на екіпірування, яке армія не забезпечує. Це зовсім не схоже на економіку країни, що виграє війну", — підсумував експерт.

Нагадаємо, раніше генерал США у відставці Бен Годжес пояснив "Телеграфу", яка подія всередині Росії може привести до закінчення війни вже 2026 року.