Три сценарії для ЗАЕС: чи можлива катастрофа на станції, що стала тягарем для Путіна

Запорізька атомна електростанція — найбільша в Європі та одна з п'яти найбільших у світі. Обʼєкт перебуває під російською окупацією з березня 2022 року — після захоплення російські військові розмістили на її території техніку та персонал, фактично перетворивши станцію на військову базу.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) невпинно б’є на сполох, наголошуючи на дедалі більших загрозах ядерній безпеці: доступ українських фахівців до станції обмежений, а критична інфраструктура не раз ставала мішенню російських обстрілів.

Ситуація на ЗАЕС перетворилася на один із чинників ядерної напруги — і водночас на складну тему в рамках мирних переговорів щодо завершення війни.

Що важливо знати:

• Існує три плани щодо майбутнього ЗАЕС
• Росіяни хочуть підключити станцію до своєї електромережі
• "Росатом" причетний до репресій в окупованому Енергодарі

Чому план США не має сенсу

Перший варіант проєкту мирного плану адміністрації Дональда Трампа передбачав перезапуск АЕС під наглядом МАГАТЕ, а майбутнє виробництво електроенергії мало розподілятися між РФ та Україною 50 на 50.

Нині атомна електростанція не виробляє електроенергію, всі її шість реакторів перебувають у стані "холодного зупину". Це безпечний стан ядерного реактора, коли він заглушений при низькому тиску і низькій температурі охолоджуючої води. Але росіяни не відмовляються від вкрай небезпечних планів перезапустити ЗАЕС.

Марк Ноель, спеціаліст підрозділу з радіаційного захисту та ядерної безпеки Генерального директорату з енергетики Європейської Комісії, наполягає: всі реактори повинні залишатися у режим "холодного зупину" до завершення війни.

"Ускладнений доступ до об’єкта, обмежений персонал — "стовпи" ядерної безпеки не виконані. Критично важливо, щоб реактори залишалися у "холодному зупині".

Ми також наполягаємо, щоб АЕС повернули під повний контроль компетентних українських регуляторних органів. Це критично важливо: проблема не лише в окупації, а й у відсутності доступу регулятора", — сказав Ноель під час заходу в Центрі європейської політики (EPC) у Брюсселі.

Посадовець зазначає, що ЄС активно вивчає мирні сценарії, запропоновані для ЗАЕС.

"Ми відстежуємо різні мирні сценарії: повністю російський, 50/50, або повністю український. На нашу думку, лише один сценарій має сенс і підтримується нами; сценарій 50/50, на нашу думку, нереалістичний", — сказав він.

На неможливості ділити енергію порівну між Україною та РФ наполягають і в організації Greenpeace Україна.

"Окупована Запорізька АЕС технічно не є варіантом. Атомна станція потребує стабільного середовища та логістики.

Якщо щось стається — і, наприклад, необхідна екстрена подача води — потрібно мати можливість оперативно доставити важке обладнання. Як це було у Фукусімі: величезні крани, маса техніки, яку завезли для стабілізації ситуації. На щастя, Японія могла це зробити.

Потрібен повністю вільний доступ не лише на сам об’єкт, а й по всій території, що в окупації забезпечити неможливо", — зазначає Ян Ванде Путте, експерт з ядерної та радіаційної безпеки у Greenpeace Україна.

Для довідки: у випадку аварії на АЕС Фукусіма-1 після землетрусу та цунамі критично важливу роль відіграла оперативна подача води для охолодження активних зон реакторів і басейнів відпрацьованого палива. Без цього охолодження могли б статися перегрів та розплавлення палива, що спричинило б серйозний радіаційний викид.

У розмові з "Телеграфом" експерт звертає увагу на те, що росіяни не мають достатнього досвіду роботи з українськими технологіями на ЗАЕС.

"Системи керування та контролю, які є нервовою системою АЕС — це українське обладнання та українська технологія. Це вже не радянське.

Росіяни взагалі не мають досвіду роботи з цим. Потрібні українські інженери. Крім того, зараз на станції працює менше половини персоналу, і багато найбільш кваліфікованих фахівців уже залишили ЗАЕС. Фактично, керувати станцією в таких умовах неможливо", — пояснює Ванде Путте.

Перезапустити АЕС не вийде?

Атомна електростанція, зупинена тривалий час, потребує складного процесу перевірок та техобслуговування перед будь-якими спробами запуску.

"Уявімо, теоретично: війна закінчилася, вся Україна вільна, Росія пішла додому. Навіть тоді, коли "Енергоатом" і Держатомрегулювання повернуть контроль, — наскільки швидко стабільна Україна могла б перезапустити ЗАЕС? Спочатку думали, що менш ніж за рік. Але точно — понад рік, можливо — два чи три. Важко сказати зараз.

І навіть є ймовірність, що станція після такого тривалого простою та браку обслуговування може бути непіддатною для ремонту", — зробив прогноз Ян Ванде Путте.

Утім наразі Росія не відмовляється від планів від’єднати станцію від української енергосистеми та підключити до своєї мережі.

"Росія незаконно прокладає лінії електропередачі між Мелітополем та Маріуполем, щоб під’єднати Запорізьку АЕС до окупованої мережі, а потім до Росії, у напрямку Ростова. Мета очевидна — фактично захопити всю станцію та інтегрувати її до Росії", — пояснив фахівець Greenpeace.

Та навіть у цьому випадку справа не в електроенергії.

"Йдеться про своєрідну демонстрацію: "Це наше". Маленький крок до міжнародного визнання цієї території як російської. Політичні мотиви, яка не мають нічого спільного з енергетикою".

Cпіврозмовник називає ЗАЕС "справжнім тягарем" для Москви: утримання станції коштує чималих коштів, при цьому вона не приносить електроенергії.

Чи можливий викид радіації?

За даними Greenpeace Україна, на Запорізькій АЕС є 12 великих джерел радіоактивності. У кожному з шести енергоблоків є активна зона реактора, і басейн відпрацьованого ядерного палива. Басейни якраз і приховують найбільшу небезпеку.

Згідно з одним зі сценаріїв, якщо станеться повне знеструмлення станції — коли одночасно відбудеться і втрата зовнішнього живлення, і зупинка всього резервного енергопостачання — припиниться охолодження басейнів.

"Потрібно приблизно два тижні, перш ніж вода в басейні відпрацьованого палива закипить і може статися можливий викид радіоактивності", — розповів Ванде Путте.

При цьому уникнути потенційного викиду цілком можливо за умови професійної роботи оператора станції.

"Але оператором є "Росатом", і ми абсолютно не довіряємо "Росатому", а вони навіть можуть свідомо мілітаризувати атомну станцію, щоб спричинити радіоактивний викид", — спрогнозував експерт.

Якщо говорити про активні зони реакторів, може пройти кілька місяців, перш ніж можливе їхнє розплавлення і викид радіації.

"Та запуск навіть одного реактора під контролем Росії міг би кардинально змінити контекст безпеки на Запорізькій АЕС. Замість двотижневої реакції після відключення станції, йшлося б про години. Без належної компетенції та знань про специфічну українську технологію цих реакторів це було б абсолютно нерозумно та небезпечно", — підсумував фахівець.

Енергодар як місто репресій

Не меншої уваги міжнародної спільноти потребує ситуація в Енергодарі — місті-супутнику ЗАЕС — яке росіяни перетворили на справжню вʼязницю. Як зазначає старший дослідник організації Truth Hounds Денис Султангалієв, окупація Енергодару не має аналогів у сучасних військових конфліктів, адже місто адмініструється не лише державними органами РФ, а й держкорпорацією "Росатом".

Втручання "Росатому" виходить далеко за межі технічної експлуатації станції.

"Місто фактично передано під управління державної корпорації. Один суб’єкт контролює і критичну ядерну інфраструктуру, і цивільне життя всього окупованого міста.

Це також має практичні наслідки для того, як функціонує окупація в Енергодарі. Коли державна ядерна корпорація контролює міські фінанси — це впливає на все: від зарплат до роботи комунальних служб. Та сама структура, що управляє реакторами, визначає шкільні програми, керує медичними закладами, контролює зайнятість населення", — пояснив експерт під час дискусії в Центрі європейської політики.

У Truth Hounds звертають увагу на критичний зв’язок між позицією "Росатому" на глобальному ядерному ринку й його спроможністю реалізовувати подібну модель окупації українського міста.

"Коли "Росатом" фінансує бюджет Енергодара — майже повністю — ці ресурси походять із комерційної діяльності корпорації у світі, включно з Європою", — сказав Денис Султангалієв.

ЄС досі працює з "Росатомом"

Російська атомна корпорація майже не потрапила під західні санкції. Низка країн — наприклад, Угорщина, Словаччина та Болгарія — досі залежать від російського ядерного палива та послуг з обслуговування енергоблоків радянсько-російського дизайну.

Перехід на альтернативних постачальників триває, але потребує років, і Брюссель боїться різкого розриву. Будапешт же, попри російську агресію, продовжує реалізовувати з "Росатомом" масштабний проєкт з розбудови другої черги АЕС "Пакш".

Як зазначає спеціаліст Європейської комісії Марк Ноель: будь-які санкції мають бути розроблені так, щоб вони шкодили Росії більше, ніж ЄС. Наразі імпорт російського ядерного палива та послуг до Європи необхідний для виробництва електроенергії в обмеженій кількості держав-членів.

"До появи альтернативного постачання малоймовірно, що всі країни підтримають санкції [проти "Росатому"]", — сказав представник Комісії.

За словами Ноеля, будь-який новий постачальник ядерного палива потребує перевірок, які можуть тривати два-чотири роки. На сьогодні лише один постачальник перебуває "у просунутому статусі" — це американська компанія Westinghouse.

Поки країни ЄС продовжують сидіти на "голці" російської атомної галузі, на окупованих територіях України за участі "Росатому" розгорнуто репресивний апарат.

В Truth Hounds задокументували щонайменше 226 випадків незаконних затримань мешканців Енергодара. Систематичний тиск застосовувався, щоб отримати інформацію, покарати за проукраїнську позицію, залякати населення та змусити до співпраці.

Те, що почалося як поодинокі випадки на початку окупації, поступово перетворилося на механізм репресій.

"Серед тих, кого переслідували, було щонайменше 78 працівників ЗАЕС. Консолідація репресивного апарату відбувалася паралельно зі зміцненням ролі "Росатому" в окупаційному управлінні — і ці процеси підсилювали один одного.

Представники корпорації були присутні під час допитів і співпрацювали з російськими силовими структурами, щоб визначати "проблемних" працівників — тих, хто міг відмовитися підписувати контракти або зберігав зв’язки з українським ядерним сектором", — розповідає Денис Султангалієв.

Росіяни брали безпосередню участь у спробах змусити персонал ЗАЕС підписувати контракти з "Росатомом".

"Ми задокументували практику "доброго і злого поліцейського", коли російський силовик приходив разом із представником корпорації, і інженеру пропонували вибір: погодитися на контракт "по-хорошому" з фінансовим бонусом — або зробити це після "жорсткішого" впливу".

В Енергодарі межа між насильством і корпоративним примусом стала практично непомітною. За словами експерта, задокументовані дії підпадають під визначення воєнних злочинів і злочинів проти людяності відповідно до Римського статуту та Женевських конвенцій.

"Активна участь "Росатому" у примусових практиках порушує питання про корпоративну відповідальність та потенційну індивідуальну кримінальну відповідальність його посадових осіб за міжнародним правом", — наголосив Султангалієв.

Наприклад, експерти наполягають на виключенні пов’язаних із "Росатомом" структур із доступу до державної допомоги ЄС та участі в публічних закупівлях.