"Зобов’язуюсь діяти в інтересах Лукашенка". Що насправді означає заборона екстрадиції Фірташа

Початок 2026 року став для українського підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа багатим на доленосні для нього події. Удар від української влади – продовження щодо нього санкцій і втрата ключових родовищ – дещо зрівноважився рішенням Вищого земельного суду Відня. Той заборонив видачу Фірташа до США, де його обвинувачують у багатомільйонному хабарі. Підставою заборони екстрадиції став дипломатичний імунітет, отриманий Фірташем від Білорусі. А остаточному рішенню сприяла технічна помилка австрійського правосуддя.

Що означає це рішення австрійської Феміди для Фірташа, чим воно було продиктоване та чи може олігарх після нього почуватися у безпеці – розбирався "Телеграф".

Фірташа Штатам не видадуть

6 березня 2026 року Вищий земельний суд у Відні поставив крапку у 12-річній епопеї з екстрадицією Дмитра Фірташа до США, остаточно відмовивши у позові прокуратури країни.

Передумовою цього остаточного рішення стала "технічна помилка" — у листопаді 2024 року, після рішення суду першої інстанції на користь Фірташа (суд постановив, що олігарх не підлягає екстрадиції, оскільки користується дипломатичним імунітетом) прокуратура не змогла оскаржити це рішення через сплив термінів.

Суддя спочатку встановив строк апеляції протягом чотирьох тижнів, хоча згідно з австрійськими нормами на це відводиться лише два. Тож пізніше Верховний суд Австрії визнав таке рішення протиправним і постановив, що прокуратура, яка орієнтувалася якраз на 4 тижні, запізнилася з апеляцією.

Прокурори намагалися подати клопотання про відновлення пропущеного строку ("Wiedereinsetzung gegen den Ablauf von Fristen"), але спершу їм відмовили в апеляційній інстанції, а потім, як пише Diepresse, у березні 2026 року їм відмовив і Вищий земельний суд у Відні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про дипломатичний імунітет Фірташа і неможливість його видачі США залишилося остаточним і оскарженню не підлягає.

Американський запит і початок судової саги

Судова епопея під назвою "екстрадуй Фірташа" триває вже рівно 12 років. У березні 2014 року олігарха арештували у Відні за запитом США у справі, де його підозрювали у масштабному хабарництві та корупції. Нібито він виплачував багатомільйонні хабарі для отримання ліцензій на видобуток титану у проєкті в Індії. Відразу після арешту Фірташ вніс рекордну заставу у 125 млн євро та залишився під домашнім арештом в Австрії.

З того часу розпочалася низка судових епізодів, включно з повторними арештами, численними апеляціями та іншими юридичними маневрами. Так, у 2015 році суд заборонив екстрадицію Фірташа, посилаючись на можливу політичну вмотивованість справи. Втім, у 2017 році суд вищої інстанції скасував це рішення, відразу після чого Фірташа знову було затримано.

У 2019 році Верховний суд Австрії ухвалив начебто остаточне рішення про можливість екстрадиції, і австрійський Мін'юст навіть видав відповідний наказ. Але адвокати олігарха знову всіма силами спробували затягнути справу. Доки влітку 2021 року на допомогу Дмитру Фірташу не прийшла Білорусь.

Несподівана дипломатична кар’єра Фірташа і "запах Печерського суду"

У червні та липні 2021 року Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO) та Міністерство закордонних справ Австрії (BMEIA) отримали від Білорусі ноти, в яких йшлося, що Дмитро Фірташ, виявляється, є радником Постійного представництва Республіки Білорусь у міжнародних організаціях у Відні.

Постійне представництво при міжнародних організаціях — це місія, яка має статус посольства, але працює винятково з міжнародними установами, на кшталт ООН, ОБСЄ тощо. У такому випадку Фірташ начебто мав радити постійному представництву Білорусі в питаннях співпраці з UNIDO – організацією, що курує промисловий розвиток переважно у країнах Глобального Півдня. Але сам факт такої посади формально надавав йому дипломатичний статус і, відповідно, дипломатичний імунітет.

Цікаво, що два роки про цей статус Фірташа не було відомо широкому загалу — інформація про це з’явилася лише у 2023 році, коли Deutsche Welle отримала у своє розпорядження копію однієї з австрійських судових ухвал. Тоді з’ясувалося, що адвокати Фірташа змогли за цей час провести "незалежну судову експертизу", що підтверджувала дипломатичний статус олігарха, яким юристи згодом і оперували в суді.

При цьому ані МЗС Австрії, ані UNIDO не підтвердили, що надавали Фірташу акредитацію. Ба більше, австрійське МЗС навіть наголошувало, що не бачить жодних зобов'язань відповідно до Конвенції UNIDO щодо надання імунітету чи інших привілеїв тому, хто не був акредитований в країні установленим чином.

Попри це, Вищий земельний суд Відня у червні 2023 року постановив повернути справу на повторний розгляд в суд першої інстанції, аби той виніс нову правову оцінку. І суддя, який повторно розглядав справу, "не підвів".

4 листопада 2024 року він ухвалив рішення, яким визнав, що Фірташ справді володіє дипломатичним імунітетом, незалежно від того, яку позицію займають урядові органи Австрії. При цьому суддя, як вже згадувалося, припустився помилки – надав на апеляцію строк 4 тижні, замість двох, що згодом стало причиною того, що прокуратура так і не змогла оскаржити це рішення.

Чи справді Фірташ — дипломат?

Рішення суду, яке дозволило Фірташу уникнути екстрадиції і зафіксувало його дипломатичний статус, викликало неабиякий скандал не лише в Австрії, але й за її межами. МЗС Австрії назвало його відверто незаконним, наголосивши, що, якщо слідувати цьому рішенню, відомство тепер не зможе відхиляти акредитації будь-яких осіб, які подають інші країни.

Деякі іноземні медіа, що висвітлювали це питання, не соромилися називати рішення "правовим абсурдом" і наголошували, що після нього Австрія фактично перетворюється на гавань для пострадянських олігархів, які за допомогою недешевих адвокатів спокійно зможуть забезпечити собі індульгенцію від будь-яких гріхів.

Пікантності ситуації додає ще низка моментів. По-перше, досі немає жодних підтверджень, що Фірташ реально присвятив хоч хвилину свого часу роботі на посаді радника при постійному представництві Білорусі. У всякому разі, видання DW, яке поставило відповідне запитання білоруському посольству, так і не отримало на нього відповідь.

По-друге, статус "Фірташа-дипломата" став неабияким сюрпризом навіть для самих співробітників білоруського зовнішньополітичного відомства. Річ у тому, що згідно з положенням про дипломатичну службу Білорусі дипломатичний працівник має бути громадянином цієї країни, і навіть його дружина (чоловік) не може бути громадянином іншої країни чи навіть мати посвідку на проживання в інших юрисдикціях.

Щодо Дмитра Фірташа, то станом на лютий 2026 року точно відомо, що він залишається громадянином України, має український паспорт і ідентифікаційний код.

Народний депутат і відомий дипломат Богдан Яременко також вважає рішення австрійської Феміди відверто абсурдним.

"Ситуація з дипломатичним статусом Фірташа в Австрії є скандальною, абсурдною і дуже нагадує шахрайство. Починаючи з того, чи є Дмитро Фірташ громадянином Білорусі, що, переконаний, є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для кандидатів на посади в білоруських дипломатичних установах за кордоном, тим більше такого високого рівня, як "радник постійного представництва"? Далі більше — яким чином австрійський суд може визнати серед інших причин для відмови у депортації дипломатичний статус і дипломатичні імунітети Дмитра Фірташа, якщо вони не визнані ані МЗС Австрії, ані UNIDO? І таких питань не до своєї честі австрійський суд лишає надто багато", — зазначив Яременко в коментарі "Телеграфу".

Хто і навіщо міг зробити Фірташа білоруським дипломатом, цікава особливість цього статусу

Дипломатичний статус Фірташа, який дозволив йому уникнути екстрадиції до США, виглядає не лише як юридичний щит, а і як потенційна політична ставка зовнішніх сил. Теоретично, Лукашенко міг "врятувати" олігарха, щоб отримати на нього вплив: хоча Фірташ уже втрачає більшість активів в Україні через санкції та арешти, у нього все ще залишаються значні ресурси, контроль над частиною бізнесу та земельними банками.

Також Фірташ досі має вплив на медіа в Україні, зокрема, за даними YouControl, лишається власником значної частки (59,5%) телеканалу "Інтер". Все це, як мінімум, робить його цікавим об’єктом для маніпуляцій та стратегічного тиску.

До речі, невелика, але дуже характерна деталь: у положенні Білорусі про дипслужбу зазначено, що отримувач статусу білоруського дипломата мусить принести присягу, де обіцяє діяти не лише в інтересах держави Білорусь і її народу, але й… безпосередньо Лукашенка.

Не слід забувати й того, що у своїй діяльності Фірташ давно був орієнтований на близьку до Білорусі Росію: співпрацював із Газпромом, підтримував Януковича, був бізнес-партнером проросійського олігарха Льовочкіна та Юрія Бойка (котрі своєю чергою мали у політичних партнерах Віктора Медведчука), зберігав інші міцні контакти в російському політичному і бізнесовому середовищі.

Наприклад, вже згадану заставу за Фірташа, нехай і на комерційній основі, внесли саме його "московські друзі" — російський олігарх Василь Анісімов, товариш Аркадія Ротенберга, котрий своєю чергою є довіреною особою Путіна.

Відтепер же доля Фірташа тісно пов’язана з рішеннями білоруської влади, а правова безпека олігарха — хитка й політично залежна. Адже одне лише рішення про позбавлення дипломатичного статусу означатиме черговий виток екстрадиційних процесів.

Втім, на думку Богдана Яременка, поки механізм отримання Фірташем статусу дипломата лишається прихованим, робити висновки, хто це організував, зарано.

"Історія кількарічної давнини про те, як Дмитро Фірташ став білоруським дипломатом, залишає й інші питання — чи могло це статися без згоди білоруського диктатора Александра Лукашенка, і якщо так — то хто і чому лобіює в білоруській владі інтереси українського олігарха?" — зазначає Яременко.

Фірташ у Відні: тимчасова фортеця – перемога з обмеженим радіусом

Віденський суд захистив Фірташа лише від екстрадиції зі своєї юрисдикції. Це означає, що рішення не створює для нього глобального щита: в іншій країні олігарха можуть затримати за американським ордером і поставити перед тим самим ризиком.

Фактично, його свобода руху зараз жорстко прив’язана до Австрії. Будь-яка спроба виїзду з країни може миттєво активувати механізм арешту, а дипломатичний імунітет у межах Австрії не поширюється за кордон.

Правда, для Фірташа рішення суду означає ще один "бонус" – Австрія має повернути 125 млн євро застави, внесеної ще у 2014 році, за який він платить відсотки Анісімову. Це, до речі, дає ще один цікавий напрямок для обговорення на тему: "хто саме міг організувати білоруський дипстатус Фірташа".

Тож загалом "тріумф" у Відні – це хоча і певна локальна безпека і компенсація матеріальних витрат, проте він не перетворює олігарха на безпечного мандрівника світом.

Українські справи та санкції: не все йде за планом

Тим часом в Україні справи Дмитра Фірташа йдуть не дуже. Ще у 2023 році Бюро економічної безпеки та СБУ оголосили йому підозру у масштабному розкраданні державного газу на мільярди гривень. Йдеться про підконтрольні олігарху структури, зокрема "Регіональну Газову Компанію" (РГК) та пов’язані облгази, через які протягом 2016–2022 років було виведено кошти на сотні мільйонів євро. Це завдало державі збитків, що перевищують 18 млрд грн.

Серед свіжих неприємних новин для олігарха – продовження щодо нього українських санкцій, синхронізоване з британськими: під обмеження потрапили не лише сам Фірташ, а і його близьке оточення та підконтрольні компанії, особливо ті, що пов’язані з Росією та її структурами. Одночасно урядна початку березня ухвалив рішення відібрати у нього ключові титанові родовища, зокрема, Валки-Гацківське і Межирічне у Житомирській області та Малишевське на Дніпропетровщині, які раніше забезпечували значну частку доходів його бізнесу.

Таким чином, навіть після перемоги у Відні та здобуття дипломатичного імунітету Фірташ залишається під жорстким правовим та політичним тиском: його активи в Україні поступово скорочуються, американські, європейські та українські санкції продовжують діяти. Його свобода пересування фактично обмежена Австрією, а будь-яка спроба виїзду може активувати механізм затримання за міжнародними ордерами. При цьому свобода Фірташа залежить у тому числі й від його білоруських покровителів, які щосекунди можуть відібрати його дипломатичний статус.

Тим часом редакція "Телеграфу" має намір звернутися до правоохоронних органів, щоб з’ясувати критично важливі деталі: чи має Дмитро Фірташ білоруське громадянство, без якого його дипломатичний статус був би юридично неможливим, та якщо так – чи розглядається владою України питання про позбавлення його українського громадянства. Від цього залежить не лише правова позиція олігарха, а й подальша стратегія його захисту та політична вага на міжнародній арені.

"Телеграф" уважно слідкуватиме за розвитком подій навколо Дмитра Фірташа. Не перемикайтеся.