"Позашлюбний син" Віктора Павліка про родинний звʼязок зі співаком, ставлення до фанаток та амбіції: "Мене надихає його щирість"

Український співак Віталій Лобач уперше настільки відверто заговорив про чутки, які роками ходять навколо його імені. Артист пояснив, що насправді пов’язує його з Віктором Павліком, розповів про спільний дует і зізнався, чому тема артистів, які мовчать про війну, для нього принципова. Також співак поділився подробицями благодійної діяльності, ставленням до фанаток і власними творчими амбіціями.

— Мережею давно ходять чутки, що ви — позашлюбний син Віктора Павліка. Як ви вперше відреагували на ці розмови і що насправді вас пов’язує?

— Чесно, коли вперше це почув — посміхнувся. Думаю, не кожному артисту приписують такого "зіркового родича" (сміється). Але якщо серйозно, думаю, ці чутки з’явилися через нашу певну схожість, енергетику і теплий творчий контакт. Насправді нас пов’язує музика, взаємна повага і спільна любов до української пісні.

— Чи були у вашому житті ситуації, які ще більше підігрівали ці чутки?

— О так. Інколи складається враження, що варто просто не так подивитися в камеру — і вже народжується нова легенда (сміється). Але це частина публічного життя, до цього ставлюся спокійно.

— Можливо, люди знаходили зовнішню схожість або якісь збіги?

— Можливо, певна зовнішня схожість або випадкові збіги справді дали людям привід для таких розмов. Але я сприймаю це скоріше як цікаву історію, яку придумали люди, ніж щось, що має стосунок до реальності.

— Коли вперше особисто познайомилися з Віктором Павліком? Яким було ваше перше враження про нього?

— Вперше ми особисто познайомилися в гримерці, і це було дуже кумедно. Віктор Франкович, побачивши мене, спочатку навіть сказав, що на мить подумав, ніби перед ним стоїть його Сашко (сміється). Напевно, саме з таких моментів і народжуються всі ці історії про схожість. А перше враження про нього було дуже тепле — проста, щира, відкрита людина без жодного пафосу, з чудовим почуттям гумору і величезною любов’ю до музики.

— Ви записали дует із Віктором Павліком. Чому саме зараз вирішили зробити спільну роботу і чим він вас надихає як артист?

— Мені здається, для творчих зустрічей завжди є свій правильний момент — і для нашого дуету він настав саме зараз. Хотілося зробити не просто спільну пісню, а роботу, в якій буде справжня емоція, хімія й взаємоповага. Віктор Павлік — це артист, на піснях якого виросло не одне покоління. Мене дуже надихає його щирість, його любов до музики і те, як він, маючи такий величезний досвід, залишається відкритим до нового, сучасного звучання і творчих експериментів. Це риса сильних артистів.

— На якому етапі зараз ваша творчість? Яку музику хочете створювати у найближчі роки?

— Зараз у мене дуже цікавий етап творчості — етап пошуку ще глибшого себе, але вже з чітким розумінням, хто я як артист. Хочеться не просто випускати пісні, а створювати музику, яка викликає емоцію — щоб під неї закохувалися, танцювали, сумували, згадували важливі моменти свого життя. У найближчі роки бачу себе в якісній українській музиці з характером — сучасній, щирій, живій. Хочу експериментувати, але не втрачати свою душу й впізнаваність. І, чесно, дуже хочеться створити пісні, які житимуть довше за тренди.

Окремий і дуже хвилюючий для мене етап зараз — підготовка до мого першого великого сольного концерту в Києві, у Жовтневому палаці. Це справді особлива мрія й велика відповідальність, бо для артиста така сцена — знакова.

— Багато українських артистів під час війни обрали мовчання або життя в Росії. Що думаєте про Потапа, Таїсію Повалій, Ані Лорак, Лоліту Мілявську, Наташу Корольову та інших артистів, які досі не висловили чіткої позиції?

— Під час війни мовчання — це теж позиція. Особливо коли йдеться про твою країну, твій народ, людей, які щодня гинуть за право України існувати.Я не хочу бути суддею для кожного, бо кожен відповідає перед своєю совістю, але для мене як для українця й артиста є речі абсолютно очевидні: коли твій дім у вогні, ти не можеш стояти осторонь або робити вигляд, що "музика поза політикою". Це вже давно не про політику — це про людяність, гідність і любов до своєї країни.

Тому я з великою повагою ставлюся до артистів, які чітко стали на бік України, допомагають, говорять правду й несуть українську культуру у світ. А щодо тих, хто обрав мовчання або комфорт там, де країна-агресор продовжує вбивати українців — це їхній вибір. Але українці теж мають право робити свої висновки. Для мене сьогодні бути українським артистом — це не лише про сцену, а й про позицію.

— Чи вважаєте ви, що після війни український шоу-бізнес пробачить артистів, які мовчали або працювали на російську аудиторію?

— Чесно, я дуже сподіваюся, що суспільство не буде так легко це пробачати. Тому що йдеться не про якийсь творчий конфлікт чи шоу-бізнесові образи — йдеться про війну, про кров, про життя наших людей. Коли країна боролася за своє існування, хтось був поруч зі своїм народом, допомагав, говорив, підтримував. А хтось обрав мовчання або роботу на аудиторію країни-агресора.

Для мене пам’ять і гідність мають бути сильнішими за бажання швидко все забути. Чи пробачить шоу-бізнес — не знаю. Але набагато важливіше, що вирішать українці. Бо довіра глядача — це не те, що можна просто повернути, ніби нічого не сталося.

— Ви активно берете участь у благодійних концертах. Скільки таких виступів уже дали за час повномасштабної війни і що вдалося передати для ЗСУ?

— Від початку повномасштабної війни я взяв участь у понад 50 благодійних концертах. Окрім цього, особисто задонатив уже понад 1 мільйон 300 тисяч гривень власних коштів. Також частину коштів із мого концертного туру ми стабільно спрямовуємо на допомогу ЗСУ.

Моя команда активно співпрацює безпосередньо з бійцями Збройних сил України й допомагає закривати їхні нагальні потреби. Зовсім нещодавно передавали батареї для мавіків, FPV-дрон, а також понад 100 наборів для військовопоранених на Запорізький напрямок.

— Наскільки важко поєднувати творчу кар’єру та сімейне життя? Чи не ревнує дружина до постійної уваги фанаток?

— Поєднувати творчу кар’єру та сімейне життя, чесно, непросто, бо сцена — це постійний рух, переїзди, щільний графік, емоційне навантаження. Але коли вдома є любов, довіра й розуміння, усе стає на свої місця. Сім’я для мене — це місце сили, де я можу бути не артистом, а просто собою.

Щодо ревнощів — думаю, в будь-яких стосунках усе тримається на довірі. Моя дружина мудра людина і прекрасно розуміє специфіку моєї професії.

— Артисти часто зізнаються, що фанатки надсилають відверті фото в приватні повідомлення. Вам траплялися такі історії?

— Ні. Слава Богу, мене це минуло.

— Чи є у вас межа між увагою фанаток і тим, що вже переходить особисті кордони?

— Звісно, особисті кордони мають бути, бо увага глядачів — це дуже приємна частина професії, але все має залишатися в межах поваги. А взагалі, в мене такий менеджер, що мені інколи здається: якщо бджола надумає мене вкусити, то навіть не встигне долетіти — її вже ліквідують (сміється).

— Сьогодні шоу-бізнес — це не лише творчість, а й TikTok, хайп та скандали. Ви готові до провокацій заради популярності?

— Я не готовий будувати популярність на брехні, дешевих скандалах, штучних конфліктах чи темах, які суперечать моїм цінностям. Бо хайп живе кілька днів, а репутація й ім’я будуються роками. Для мене важливо, щоб людей чіпляла моя музика, моя енергія, моя щирість, а не черговий скандальний заголовок.

— Який найбільш дивний або несподіваний слух про себе ви читали в інтернеті?

— Ну, здається, історія про моє "таємне родинне дерево" вже точно в топі (сміється). Інтернет інколи має фантазію сильнішу за сценаристів серіалів.

— Чого вам сьогодні хочеться більше — гучних хітів, визнання чи внутрішнього спокою?

— Я не приховую — амбіції в мене є. Мені хочеться великих хітів, великих сцен, сильного визнання. Але не ціною внутрішньої рівноваги чи втрати себе. Бо найважливіше — залишитися собою на цьому шляху. Тож якщо обирати — я за успіх, який не руйнує тебе зсередини.