Чим обернеться "перемир’я" США та Ірану: є три сценарії
- Автор
-
- Дата публікації
- Автор
Енергетичні ринки вже коливаються та адаптуються до подій
Після погроз Дональда Трампа влаштувати для Ірану справжнє пекло нічого не сталося. І є ймовірність, що не станеться зовсім, оскільки Штати зрозуміли — гра не вартує свічок. Щобільше, між Іраном, Ізраїлем та США встановлено двотижневе перемир’я (яке в мережі вже поспішають називати зірваним через серію обстрілів — в Ірані на острові Лаван під удар попав нафтопереробний завод, після чого іранські ракети атакували Кувейт, Бахрейн та ОАЕ).
"Телеграф" звернувся до експертів, щоб дізнатися про їхню думку про причину бездіяльності Трампа і про те, чого варто очікувати далі.
Як Іран та США прийшли до вимушеного компромісу
Азербайджанський політолог Ільгар Велізаде у коментарі "Телеграфу" зазначив, що відсутність ескалації може бути пов’язана з можливістю Ірану відповідати асиметрично. Зокрема, раніше Тегеран робив заяви про готовність завдати ударів по нафтовій інфраструктурі країн Перської затоки. Це спричинило б довгострокову дестабілізацію глобальних енергетичних ринків і негативно позначилось би на економіці Штатів.
Також відіграли важливу роль і внутрішньополітичні чинники — у Сполучених Штатах відбулося зростання цін на пальне, а більшість виборців взагалі проти цього воєнного конфлікту. На тлі цієї ситуації в політичних колах виникли великі розбіжності, включаючи обговорення процедури імпічменту щодо Трампа.
Загалом, Трамп зрозумів, що гра не вартує свічок. Іран виявився міцним горішком, і краще — домовлятися. І ось що ми спостерігаємо насправді — Іран відкрив Ормузьку протоку, Іран закрив протоку. Іран змусив США ухвалити його 10 пунктів. Тобто переговори тривають по 10 пунктам Ірану, а не 15 пунктам США. І Іран показав, що він може грати у довгу
каже експерт.
При цьому перемир’я розглядається як вимушений крок для двох сторін. Для Тегерана продовження конфлікту пов’язане із руйнуванням інфраструктури, посиленням санкційного тиску та загрозою економічної кризи.
Один із головних моментів полягає в тому, що Штати не досягли своєї основної мети — зміни політичного режиму в країні.
Важливою є роль Ізраїлю в цій історії. Його спроби вплинути на стратегію США виявились обмеженими. У Вашингтоні дали зрозуміти, що не готові йти на великі ризики задля досягнення мети Ізраїлю.
Ізраїль у цьому випадку зрозумів, що не хвіст виляє собакою, а собака виляє хвостом. Спроба керувати поведінкою США у цих умовах виявилася абсолютно непродуктивною
пояснив Велізаде.
Що стосується ситуації на енергетичних ринках, за словами експерта, очікується короткострокова стабілізація протягом найближчих двох тижнів, але за умови відсутності нових інцидентів.
Ринки котирування нервують не тільки коли війна йде чи бомби вибухають, а коли є невизначеність
каже співрозмовник.
Додатковим чинником залишається ситуація довкола Росії. Атаки по її нафтовій інфраструктурі вже знизили її експортні можливості. На відновлення об’єктів можуть піти місяці, особливо враховуючи обстріли, які почастішали.
Так, незважаючи на тимчасове зниження напруженості, ситуація все ще не знаходиться на стабільному рівні і може змінитися будь-якої миті, залежно від політичних та військових рішень.
Як перемир’я вдарило по нафті
Екснардеп Борислав Береза сказав "Телеграфу", що після заяви про тимчасове перемир’я ринки одразу відреагували і ціна на нафту впала на 15%.
Більше того, експерти вважають, що цей тренд на падіння ціни буде тривати і прискориться після відкриття Ормузької протоки. І цьому радіють усі, окрім Росії. У Роснафті, Лукойлі та Газпромі розчаровані перемир'ям США та Ірану, бо через це не лише ціни на нафту, а і акції російських нафтогазових компаній летять униз
пояснив він.
Також, за словами Берези, незважаючи на оголошення тимчасового перемир’я, проблема нікуди не зникла. Після закінчення двох тижнів Трампу необхідно буде ухвалити рішення, як вийти з цієї війни з мінімальними політичними втратами, які матимуть наслідки у вигляді результатів на виборах до Палати представників у листопаді цього року.
І поки рішення немає, попри те, що навіть Пекін вже кулуарно підключився до переговорів, бо ця криза помітно б'є по економіці Китая. Іран розуміє, що Трампу потрібен вихід і буде намагатися протягнути умови, які їм цікаві, але питання в тому, наскільки Тегеран спроможний довго грати в цю гру і чи вистачить в нього ресурсів та партнерів для цього? Тож не варто потрапляти в полон зайвого оптимізму
висловив думку колишній нардеп.
Додатковим чинником тиску стає регіональний порядок денний. 21 квітня в Ізраїлі очікується візит Трампа на свято Йом ха-Ацмаут. Це може говорити про непогані перспективи, якщо не закінчення війни, то хоча б для більш тривалої паузи в бойових діях
Тому що президент США, який біжить до бомбосховища під звук повітряної тривоги, виглядатиме погано і ще більше завдасть збитків передвиборчим рейтингам Республіканської партії та Трампа. А отже, до цієї події слід очікувати якогось рішення
підсумував Береза.
Три подальші сценарії
Політолог, доктор філософії в галузі соціальних та поведінкових наук Андрій Рудик зазначив у коментарі "Телеграфу", що оголошення Трампа можна вважати припиненням активної фази військово-політичного конфлікту між Вашингтоном та його союзниками та Тегераном та його союзниками.
Тоді як сам конфлікт не є вичерпаним. Принаймні предмет конфлікту не знято, не розв'язано. У результаті маємо справу з короткою перервою та підготовкою наступного раунду. Більше того, якими є гарантії, що хтось із партнерів США чи власне сам Іран не відновить бойові дії. Наприклад, у гібридному форматі
сказав він.
Експерт виділив одразу декілька сценаріїв подальшого розвитку подій:
- Сторони перейдуть до гібридних форм ведення воєнно-політичного конфлікту : "випадкові" та "нерегулярні" застосування засобів повітряного нападу через треті сторони. Наприклад, із боку США – Ізраїль, аравійські монархії. З боку Ірану – шиїтські угруповання в Іраку, шиїтські угруповання в Лівані, Ансар Аллах (Зейдітскій рух) в Ємені. При цьому і Вашингтон, і Тегеран працюватимуть над відбілюванням себе та своїх партнерів в очах мусульманського світу. США – у контексті співпраці з Ізраїлем та бомбардування шиїтського Ірану, а останній – у контексті ударів по сунітських аравійських монархіях.
- Другий сценарій пов’язаний із нарощуванням військового потенціалу. Іран за підтримки Китаю відновлюватиме власні можливості протиповітряної оборони і загалом військово-промислового комплексу і готуватиметься до реваншу. Паралельно відбуватиметься зміцнення влади в руках Корпусу вартових ісламської революції. При цьому залишається невизначеність навколо фігури нового верховного лідера — Моджтаба Хаменеї, включаючи його вплив та стійкість влади. Штати тим часом посилюватимуть оборонні можливості союзників у регіоні, зокрема аравійських монархій. При цьому не без допомоги України. Важливо, що Іран фактично примирив між собою арабські монархії (наприклад, Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати), а також посприяв поверненню в інформаційний дискурс ідеї їхнього примирення з Ізраїлем (за прикладом угод з ОАЕ). Але тут важливо, що для Саудівської Аравії війна з Іраном виявилася вигідною справою, оскільки паралізувала її головного конкурента – ОАЕ.
- Аравійські монархії підштовхуватимуть США до відновлення активних бойових дій. Принаймні за це активно виступають Ер-Ріяд та Манама. Абу-Дабі зацікавлений у поверненні під свій контроль анексований Іраном у 1971 році островів Абу-Муса, Великий та Малий Тонб. Оман має суперечливу позицію – намагається нормалізувати відносини з Іраном, незважаючи на обстріл останніх об’єктів нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості Омана. Ізраїль також підштовхуватиме США до відновлення бойових дій, паралельно вирішуючи свої питання у Сирії та Лівані. Однак, тут головна дилема – США не прагнуть змінити режим в Ірані. Логіка США полягатиме в тому, щоб проблема зникла сама собою.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що тиша на Близькому Сході змінить долю України.