Нова лінія оборони на півночі: чи захистить Київ і чи є зараз загроза

Будівництво нової лінії оборони за 300 км від Київщини до Сум — це не суцільна "стіна" від можливого наступу, а спеціальна система, яка розрахована на уповільнення ворога та виграш часу у разі найгіршого сценарію.

Як уже відомо, начальник інженерних військ командування сил підтримки ЗСУ Василь Сиротенко заявляв, що від Сум до Київського водосховища зводять багаторівневу оборону, щоби закрити напрям від нових загроз. У зв’язку з цим постають логічні питання: чи серйозна загроза для Києва, чи зможе ця лінія оборони захистити Чернігів та Суми, чи прикриє вона Україну від нападу з боку Білорусі, чи будується вона з превентивною метою, щоб ворог не міг створити "буферну" зону, як на Сумщині і чому цю лінію оборони почали будувати лише зараз.

Детальні відповіді дав співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник в ексклюзивному коментарі "Телеграфу".

Чи є загроза для Києва

Оцінюючи потенційну загрозу для української столиці, експерт каже, що зараз прямих ризиків для Києва не спостерігається, хоча повністю виключати їх у майбутньому не можна.

Чи може нова лінія оборони захистити Чернігів та Суми

Згідно з припущеннями експерта, не йдеться про пряму лінію від Сум до якоїсь точки на Київському водосховищі. При цьому ця лінія зможе прикрити від удару з Білорусі (у районі Житомирської області та західної частини Київської).

Якщо ж говорити про надійність лінії оборони інженерних споруд, які зараз робляться в Україні, то теж постає питання — хто їх триматиме, оскільки хтось має контролювати, протидіяти тим загонам, групам, які зможуть перейти через цю лінію бар'єра.

Чому тільки зараз розпочали будівництво

За словами Мельника, подібні лінії оборони є і в інших областях, наприклад, у Житомирській області чи довкола Києва. А зараз про них почали говорити публічно та показувати. Однак, можна говорити про початок будівництва ліній оборони не на п’ятий рік війни, а ще з 2014 року.

По суті, в даному випадку йдеться не про суцільну "лінію" в буквальному значенні, а про систему оборонних рубежів та вузлів. Їхнє завдання полягає не в тому, щоб створити непереборну стіну, а спрямовувати можливі дії противника за заздалегідь прорахованими напрямками та уповільнювати його просування.

При цьому одні фахівці називають цю лінію оборони занадто дорогою та неефективною, порівнюючи з історичними прикладами — зокрема, з французькою "лінією Мажино". Інші, навпаки, проводять паралелі з "лінією Маннергейма" і вважають, що такі зміцнення потрібні у сучасній обороні.

Для довідки:

"Лінія Мажино" — це масштабна система французьких укріплень, побудована у 1929-1936 роках на кордоні з Німеччиною для захисту від агресії. Вона сягала приблизно 400 км від Бельфора до Лонгвіона, маючи глибоку ешелоновану оборону (10-22 км) з дотами, бункерами і підземними фортами. Однак німецькі війська у 1940 році обійшли основні укріплення через Арденни та Бельгію. Таким чином система укріплень виявилася марною, а "лінія Мажино" стала символом застарілої стратегії "окопної війни".

"Лінія Маннергейма" — система оборонних укріплень Фінляндії, побудована перед Другою світовою війною і названа на честь Карла Густава Маннергейма. Це ціла мережа укріплень, яка уповільнювала наступ противника і завдавала йому втрат.

Мельник, як прихильник другої версії, наводить приклад країн Балтії, зокрема Естонії, де система оборони вибудовувалася заздалегідь і охоплює весь кордон з Росією. Вони врахували важливі чинники особливості місцевості: річки, болота, ліси і дороги, які дають можливість обмежувати пересування техніки і військ і направляти в контрольовані зони.

Таким чином, лінія оборони – це лише образна назва, як додав Мельник. У нього немає сумнівів, що зведення такої системи необхідне.

Про превентивні цілі та "буферні зони"

Відповідаючи на запитання про те, чи нова лінія оборони може мати превентивну функцію — у тому числі перешкоджати створенню так званих "буферних зон" у Сумській області, експерт сказав, що розуміння таких зон сьогодні змінюється. Раніше йшлося про "буферні зони", виходячи з дальності дії артилерії. Але з розвитком безпілотників та частотою їх використання ситуація змінилася. Тобто так звана "кіл-зона" вздовж лінії фронту, яка раніше становила 10-30 км, місцями розширилася до 150 км.

Співрозмовник пояснив, що на той випадок, коли десь допущено прорив лінії фронту, є заздалегідь підготовлена ​​наступна лінія, друга лінія оборони. Тоді можна здійснити маневр для того, щоб зберегти сили та зупинити супротивника вже на другому рубежі.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому Україна поспішає збудувати лінію оборони на півночі.