Сотні безіменних могил. Як зараз виглядає Національне меморіальне кладовище під Києвом (репортаж)

Цвинтар відкрили тільки понад пів року назад

Щодня майже кожне кладовище України приймає у свою землю загиблих бійців. Кількість блакитно-жовтих стягів пробирає до мурах, але найбільше щемить за пусті надгробки. Адже там поховані бійці, яких не ідентифікували.

Кореспондент "Телеграфу" Ян Доброносов побував на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині. Тут тиша справді ріже слух, а один погляд навколо стискає серце.

На фото добре видно рівні ряди надгробків, — однакових тимчасових намогильних споруд, яких уже понад дві сотні. Щодня з’являються нові могили. Кладовище розташоване поблизу села Віта-Поштова.

Усі могили тут уніфіковані — стримані, впорядковані, позначені серійними номерами. І сама думка про те, що людина лежить під номером, з написом "ідентифікація триває", відгукується глибоким щемким болем. За цими однаковими плитами — сотні історій, сотні родин, які досі не знають, де саме спочиває їхній син, батько чи брат.

Кладовище було відкрито лише пів року тому, і, як уточнили представники кладовища, поховання тут відбуваються у різних секторах — як для тих, чиї імена ми знаємо, так і для тих, хто досі залишається невідомим. Поруч існують ці два виміри пам’яті: там, де є ім’я — і куди приходять рідні з квітами, свічками, залишають особисті речі, які були важливими для них і для полеглих Героїв; і там, де поки що є лише номер — і тиша, в якій ще не прозвучало ім’я.

Водночас на цьому місці немає і не може бути жодного поділу за значущістю чи "важливістю" поховань. Усі пам'ятники уніфіковані — однакові за формою і виглядом — як свідомий принцип рівності перед пам’яттю. Тут немає сегрегації: усі Захисники і Захисниці є Героями незалежно від звання, посади чи того, чи відоме їхнє ім’я сьогодні. Кожний і кожна тут має бути вшановава однаково — з повагою та вдячністю.

І все ж кожна могила — незалежно від того, чи знаємо ми ім’я — це страшна ціна за свободу і Незалежність України. Це найболючіший прояв мужності та стійкості українського народу, закарбований у цьому місці памʼяті та в тиші, яка супроводжує присутніх постійно.

Серед цього кам'яного мовчазного тла вирізняються могили, які з часом вдалось ідентифікувати. Вони нібито вже окроплені морем сліз та тугою. На могили відомих спочатку загиблих близькі ставлять свічки, дитячі іграшки чи особисті речі. Кожна могила ідентифікованого чи ні бійця — це страшна плата за свободу та Незалежність України, це найболючіший вияв мужності та стійкості українського народу.

Для довідки

Національне військове меморіальне кладовище (НВМК) — це головний державний меморіальний комплекс поблизу Києва (с. Віта-Поштова), створений для почесного поховання та вшанування полеглих захисників і захисниць України. Меморіал включає сектори поховань, колумбарій, крематорій та музей. Перші поховання відбулися 29 серпня 2025 року.

Раніше "Телеграф" розповідав, що нещодавно в Києві вшанували памʼять загиблих у Маріупольському драмтеатрі.