Ми домовилися з ТЦК, що насильницької мобілізації не буде, але... - нардеп про те, що може змінитися

В Україні назріла необхідність глибокої реформи ТЦК і системи мобілізації. Про це заявила народна депутатка Соломія Бобровська в інтерв'ю "Телеграфу". За її словами, силові методи мають поступитися більш системному і справедливому підходу.

Карати всіх підряд — не варіант

— Пані Соломіє, ваші колеги по комітету кажуть, що вже є драфти законопроєктів, якими пропонують прирівняти порушників військового обліку і СЗЧ до тих, хто не платить аліменти, і, відповідно, так само обмежити їх у правах. Ви б за таке проголосували?

— По-перше, консенсусу в цьому питанні наразі немає. По-друге, цей законопроєкт поки не розглядається. Чому? Тому що Міноборони і нова команда зараз формують свою позицію.

Хочу нагадати, що, на жаль, парламент ухвалив закон щодо жорсткішого підходу і посилення криміналізації за СЗЧ. Ми підняли термін покарання з 8 до 10 років. Ми фактично посадили їх на більший строк, ніж убивць чи терористів. І до чого я веду: лише "батоги" — це не працює. Має бути логіка, розбивка і градація людей: чому пішов у СЗЧ, у якому стані, який рік вони служать. Це має бути глобальна історія.

Міністерство оборони зараз взялося за ці дані й опрацьовує їх: хто не на обліку, чому не на обліку, скільки людей "у тіні", чому люди не приходять на оновлення даних. Скільки проблем із СЗЧ пов’язані з переведеннями між підрозділами, чи вони корелюють? А вони корелюють. Які бригади мають ефективнішу бойову готовність, які втрати людей? І з цього потрібно вже потім виводити покарання, а не просто карати всіх підряд і думати, що це вирішить питання. Не вирішить!

Тому я навіть не хочу входити в дискусію про аліменти. Я чекаю нової концепції Міноборони, яка запропонує спочатку виведення людей з "тіні", а вже потім — "батіг".

— А ви вважаєте можливим вивести людей з "тіні"? Михайло Федоров казав, що таких громадян близько двох мільйонів.

— Я вважаю, що так, можливо. Усі користуються інформаційними, електронними та фінансовими послугами й операціями. Плюс має бути перегляд історії з бронюванням людей.

— А саме? Яку нову концепцію бронювання ви бачите? Наприклад, ваш колега по комітету Руслан Горбенко каже, що треба вводити KPI для заброньованих працівників.

— Я вважаю, що це має бути, в першу чергу, ВПК і, можливо, критичні підприємства. Але "критичні" — це не торгові центри, а виробничі потужності. Інакше це виглядає як "економічне бронювання": я маю зарплату, я керівник, у мене стільки-то підлеглих — значить, я їх забронюю. Це суто економічне бронювання, за яке парламент не голосував.

Про реформу ТЦК

— Нещодавно був резонансний випадок на Волині, коли невідомі заблокували машину ТЦК, стався жорсткий конфлікт. Законодавчими методами щось можливо зробити з цим?

— Законодавчими — ні. Для цього вже і так існує кримінальна відповідальність, тобто механізмів достатньо. Але проблема в тому, що цього стає не менше, а більше. Треба знімати питання агресії і вирішувати питання справедливості та правильного підходу. Коли людей затягують "руками-ногами"… Ми домовилися з ТЦК, що не буде більше насильницьких методів мобілізації. Чому це далі продовжується? Агресія породжує агресію — ось і вся історія. Люди не довіряють, не розуміють, чому в селах вигребли всіх чоловіків, а десь — ні; чому в спортзалах є "накачані чуваки", а простих людей (чи не простих) крадуть з вулиць. Тому я вважаю, що має бути реформа ТЦК.

— А саме? Як ви її бачите?

— Це навіть не виведення з підпорядкування Сухопутних військ. Кожна друга людина і так не знає, кому підпорядковується ТЦК. Має бути реформа і перерозподіл їхніх обов’язків: хто має робити оповіщення, хто вручає повістки, хто збирає людей. Можливо, це має робити Нацполіція зі своїми можливостями. Але, знову ж таки, не насильницькими методами. В Україні ці історії не працюють — це лише обурює і відштовхує.

Про іноземний рекрутинг

— Міністр оборони каже про іноземний рекрутинг, який нібито має суттєво допомогти у вирішенні проблеми комплектації ЗСУ. А як ви вважаєте?

— Рекрутинг іноземців — це недешево. Привезти людину сюди коштує дорожче, ніж мобілізувати українця. Але справа навіть не в грошах — ми не перекриємо потреби війська і СЗЧ іноземним рекрутингом. Це може бути лише компонентом. Більше того, я вважаю, що ми не до кінця раціонально використовуємо цей ресурс. Ми витрачаємо ресурси, починаючи від забезпечення, медичного супроводу — у нас бракує перекладачів для роботи з ними.

Ми розформовуємо інтернаціональні легіони. Ми посилаємо їх на якісь операції, коли самі до кінця не можемо пояснити, що вони там мають робити. Ресурс ми наберемо, але ми не вміємо управляти цим ресурсом, щоб перетворити його на капітал.