"Земля кагана" чи "сині води": звідки походить назва Кагарлика і чому вчені досі сперечаються

Кагарлик звучить як звичайна українська топоніміка — але за цією назвою ховається степова таємниця

Кагарлик — тихе провінційне місто за 80 кілометрів від Києва, що розкинулося над річкою Мокрий Кагарлик між Дніпром, Стугною та Россю. Тут живе понад 13 тисяч людей, працює кондитерська фабрика "Лагода" і зберігся старовинний парк часів шляхетських маєтків.

Але мало хто з мешканців замислюється над тим, що сама назва міста — це криптограма з глибини тисячоліть, яку досі не розшифровано остаточно. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Все починалося з тюрків

Усі серйозні дослідники сходяться на одному: "Кагарлик" — давній тюркський топонім. Його коріння сягає часів, коли ця земля була буквально прикордонням — між осілою Руссю і безмежним степом, де кочували печеніги, торки, берендеї та чорні клобуки.

Саме берендеї — тюркські союзники київських князів — найімовірніше заснували тут поселення, охороняючи південні рубежі держави. Для таких народів характерний суфікс "-лик", що означає "місце", "належність", "територія". Він і досі живе в назві міста.

Три головні версії

Перша: місто "благородних" печенігів. Одна з найцікавіших гіпотез пов'язує Кагарлик зі столицею Пачинакії — держави печенігів, яка називалася "Кангарлик". Угруповання "кангар" вирізняли серед інших орд і перекладали як "благородні". "Кангарлик" — тобто "земля благородних" — з часом втратив звук "н" і перетворився на сучасний "Кагарлик". Тюркський етнонім зі значенням шляхетності став географічною назвою.

Друга: земля кагана. Ще одна популярна версія виводить назву від слова "каганлик" — "каганова земля", тобто територія, що належить правителю тюркських племен. Якщо ці місця певний час перебували під контролем тюркської знаті, назва цілком логічна. Еволюція вимови — "каганлик" → "Кагарлик" — зі зміною голосних і спрощенням приголосних виглядає цілком правдоподібно.

Третя: "сині води". Менш відома, але поетична версія пропонує пов'язати назву з османським словом "кагар" — "зеленіти, ставати синім". Тоді "Кагарлик" означав би "місце синюватих, блакитних вод" — своєрідний тюркський аналог слов'янських назв типу "Синюха" або "Сині Води". Зважаючи на те, що місто стоїть на річці, версія має певну логіку.

Є й більш екзотичне пояснення: нібито в татарські часи тут стояла стоянка загону, а назва виникла зі слова "ярлик" (ханська грамота) та імені "Кага". Але жодних письмових доказів цьому не знайдено.

Городець, Ерлик, Кагарлик

Цікаво, що сама назва "Кагарлик" з'явилася в документах лише 1590 року — коли польський король Сигізмунд III Ваза передав ці землі волинському воєводі Янушу Острозькому. Але поселення тут існувало набагато раніше.

Уперше воно згадується в 1142 році під назвою "Городець" — укріплений пункт із дерев'яною фортецею. Поруч існувало тюркське стійбище "Хандиби". Пізніше поселення фігурує як "Ерлик" — і це вже дуже схоже на "Кагарлик". Після монгольської навали місто занепало, а відродилося вже в складі Великого князівства Литовського в XIV столітті.

На початку XVII століття Кагарлик уже був центром староства з фортецею, а в XIX столітті перетворився на жваве ярмаркове містечко з розвиненою промисловістю.

Назва як пам'ять

Сьогодні в місцевому історико-краєзнавчому музеї зберігаються десятки тисяч експонатів — від археологічних знахідок до матеріалів про участь містян у Революції Гідності та нинішній війні. Старовинний парк-пам'ятка, закладений ще за часів маєтків Трощинських і Черткових, лишається головним символом міста.

Назва "Кагарлик" — яка б версія її походження не виявилася правдивою — давно перестала бути просто тюркським топонімом. Це код багатошарової історії, де переплелися Київська Русь, степові кочовики, козаки, литовці, поляки та сучасна Україна.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто з "незручною" назвою і цікавою історією. Сьогодні воно переживає найтемніший розділ своєї понад трьохсотрічної біографії.