Цвях у домовину для Путіна і "дикий" сценарій — в США оцінили, якою буде війна проти Ірану

США хочуть змінити режим в Ірані, та чи можливо це?

Найбільш вражаючий елемент операції "Епічна лють", яку США та Ізраїль розгорнули проти Ірану — повна перевага в повітрі, якої вдалося досягти за лічені години. Про це йшлося під час заходу у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, повідомляє "Телеграф".

Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) — це американська двопартійна аналітична організація. Їхня головна мета — формувати майбутнє національної безпеки США.

"Швидкість, з якою було встановлено повітряне домінування, справді вражає: вони можуть використовувати не лише малопомітні літаки, такі як F-35 чи F-22, а й F-16, які не належать до п’ятого покоління.

Це надзвичайне досягнення. Це те, чого росіяни не мають навіть після понад чотирьох років війни в Україні", — вважає Сет Джонс, керівник Департаменту оборони та безпеки в CSIS.

Чому війна в Ірані несе важливі наслідки для України

По-перше, нинішній великий конфлікт між Іраном, США та Ізраїлем має широкі наслідки, оскільки загрожує суттєво змінити баланс сил у світі. Іран був і залишається важливим постачальником зброї та технологій для Росії, зокрема безпілотників типу "Шахед". Примітно, що досвід українців із протидії БПЛА вже використовується для допомоги союзникам на Близькому Сході.

По-друге, конфлікт у Перській затоці суттєво впливає на глобальні енергетичні ринки, що має прямі економічні наслідки й для України. Через загострення бойових дій і блокування ключових каналів поставок нафти та газу ціни на енергоносії зростають. Потенційно це може підвищити доходи Росії від продажу енергії, що полегшує фінансування її війни проти України.

Тож навіть якщо бойові дії в Ірані та сусідніх країнах не стосуються безпосередньо України, вони створюють системні ризики для безпеки, економіки та міжнародної підтримки, які мають значення для перебігу війни.

До того ж внаслідок операції США Іран може отримати шанс на політичні зміни — ослаблення чинного режиму може відкрити простір для реформ. Якщо Іран стане вільним, це може стати ще одним цвяхом у труну так званої "вісі зла", яка підтримує Росію у війні проти нашої держави.

Режим має "лаву запасних"

Сет Джонс припускає, що Штатам доведеться вдатися до наземної операції, якщо зміна режиму в країні є однією з цілей адміністрації Дональда Трампа.

Попри ліквідацію аятоли — духовного лідера Алі Хаменеї — досі невідомо, наскільки послаблено репресивний режим в Ірані. До прикладу, Корпус вартових ісламської революції або "Басідж".

Для довідки: Корпус вартових ісламської революції — це окрема, дуже впливова силова структура в Ірані, створена після революції 1979 року для захисту ісламського режиму.

Вони мають власні сухопутні війська, флот, авіацію, спецпідрозділи та контролюють частину економіки країни. КВІР також відповідає за зовнішні операції — зокрема підтримку союзних угруповань у регіоні — в Лівані, Сирії, Іраку тощо.

США у 2019 році офіційно внесли КВІР до списку іноземних терористичних організацій. Одна з причин — активна підтримка збройних угруповань та участь у нападах на американських військових і союзників у регіоні.

Натомість "Басідж" — це воєнізоване добровольче формування, яке підпорядковується КВІР. Його членами часто є цивільні, яких залучають для підтримки режиму.

Наразі в Ірані було створено триособову раду для тимчасового виконання влади до призначення наступника Хаменеї. До її складу входять поміркований президент Масуд Пезешкіан, жорсткий голова судової влади Голамхоссейн Мохсені Еджей та старший духовний лідер Аліреза Арафі.

"Гадаю, навіть із залученням наземних військ спроба "соціально перекроїти" іноземний уряд є надзвичайно складною… Намагатися зробити це без суттєвої наземної присутності практично неможливо.

Крім того, існує ризик повторення ситуацій, як у 1991 році в Іраку або в Угорщині 1956 року, коли США закликали людей повстати — і в обох випадках їх жорстоко придушили: курдів та угорців", — наголосив Сет Джонс.

Існує "дикий" варіант розвитку подій

Як описує директорка Програми розвідки в CSIS Емілі Гардинг, Іран та ситуація всередині нього завжди були однією з найскладніших цілей для розвідки — поряд із Північною Кореєю, Росією та Китаєм.

"Наказ про початок операції було віддано о третій годині дня п’ятниці. Це означає, що було відомо, де перебуватимуть верховний лідер [Хаменеї] і апарат безпеки через десять годин. Це вражаючий розвідувальний успіх.

Партнерство між ізраїльською та американською розвідками за ці роки принесло чимало результатів. Бували й напружені моменти, але це, безумовно, приклад справжнього успіху", — зазначила Гардинг.

За її оцінкою, режим у Тегерані має дуже велику "лаву запасних". Попри ліквідацію багатьох лідерів, за ними стоїть чимало людей, готових піднятися на їхнє місце.

"На певному етапі, коли удари сягають достатньо глибоко в ієрархію, весь механізм може почати хитатися.

Щодо тимчасового триособового органу, який керує країною: існує, хай і невелика, ймовірність, що вони підуть шляхом, подібним до падіння Берлінського муру — і скажуть: ми не будемо більше забороняти людям виходити на вулиці; ми відмовляємося від ядерної програми; ми просимо про зняття санкцій.

Це був би найкращий сценарій для всіх, якби вони наважилися визнати поразку й заявити: ми хочемо зосередитися на внутрішніх проблемах, а не на зовнішніх авантюрах. Але ймовірність такого розвитку подій невелика", — вважає Емілі Гардинг.

Ще один сценарій, який окреслює експертка, передбачає: окремі провінції всередині Ірану можуть прагнути до відокремлення — подібно до процесів розпаду держав на Балканському півострові у 1990-х роках.

"Це малоймовірно, але люди часто недооцінюють потенціал для різких змін".

Вона наголошує, що після завершення авіаударів США усе вирішуватиметься всередині Ірану, де почнеться жорстка боротьба за владу.

"Даний етап, я б сказала, може тривати роками", — наголосила фахівчиня.

Хто програє найбільше через перебої з нафтою?

Напруженість у Перській затоці загострила глобальну енергетичну кризу. Так, Іран завдав ударів по енергетичній інфраструктурі в Саудівській Аравії, через що найбільший нафтопереробний завод королівства у Рас-Таннурі зупинив роботу. Катар також повідомив про припинення виробництва скрапленого природного газу.

На думку Клейтона Сайгла — експерта CSIS з енергетики та геополітики — світ перебуває у критичній точці для енергетичної безпеки.

"У сценаріях, які ми розглядали кілька тижнів тому, йшлося про два потенційні варіанти перебоїв постачання. Перший — у судноплавстві, тобто експорті нафти й природного газу з Перської затоки на світові ринки. Другий — можливе виведення з ладу або навіть знищення інфраструктури й об’єктів у затоці, необхідних для завантаження танкерів.

Від початку цієї війни, що триває лише кілька днів, ми вже побачили обидва фактори", — описує Сайгл.

Водночас страхові компанії, які покривають воєнні ризики, прагнуть переглянути контракти, оголосити форс-мажор і підвищити страхові виплати за продовження роботи в цьому регіоні. Через це багато суден у Перській затоці просто стали на якір і чекають подальших інструкцій.

Ще однією важливою перешкодою для продовження експорту енергоресурсів стали збої в роботі навігаційних систем.

"У всіх суден у цьому районі глушиться GPS. Фактично, проходити вузькі протоки за таких умов небезпечно, доки проблему не буде усунуто. І це ще без урахування того, що флотилії, які перевозять ці вантажі, можуть зазнати серйозних атак — дронів, протикорабельних ракет, підводних вибухових мін та інших загроз", — описує фахівець.

За словами експерта, ключовим зараз є питання, чи залишиться відкритою Ормузька протока — вузький морський прохід, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Індійським океаном.

Це справжня енергетична артерія світу, через яку проходить близько п’ятої частини світового експорту нафти, а також значні обсяги скрапленого газу. Іран контролює північний берег протоки й неодноразово погрожував її перекрити у разі конфлікту.

Власне, Корпус вартових ісламської революції уже оголосив про про закриття протоки. Мовляв, кожне судно може стати мішенню.

За словами американського експерта Сайгла, нафтовий ринок має два "подушки безпеки". Перша — це резервні потужності, тобто обсяги нафти, які виробники можуть швидко випустити на ринок протягом кількох місяців. Зараз такі резерви в основному зосереджені в Саудівській Аравії та ОАЕ, і їх небагато.

Друга "подушка" — це запаси. Вони зберігаються як приватним сектором, так і урядами. У США з 1970-х років існує Стратегічний нафтовий резерв, проте зараз він заповнений значно менше, ніж раніше.

"Після масштабного використання резерву адміністрацією Байдена у 2022 році (через російське вторгнення — Ред.) — було вивільнено 180 мільйонів барелів із майже повного обсягу близько 700 мільйонів — нині залишилося приблизно 415 мільйонів барелів — трохи більше половини. Відносно скромно.

Нинішня адміністрація заявляє, що резерв використовуватиметься лише у разі гострої нестачі постачання", — зазначає експерт.

При цьому найвищими ставки є для… Китаю, адже експорт нафти з регіону переважно спрямований до Пекіну.

"Головне — залежність Китаю від Перської затоки: приблизно 45% із 11 мільйонів барелів на добу імпорту надходять звідти.

У Пекіні стратеги мають серйозно замислитися над тим, як Вашингтон використовує енергетику як інструмент впливу в конфліктах", — зазначив Клейтон Сайгл.

Він наголошує: навіть якщо США оголосять кінець місії й почнуть згортати бойові дії, це не гарантує стабільності на енергетичних ринках.

"Доведеться враховувати, що залишиться після конфлікту, і яким буде новий баланс сил".