США можуть вдарити по Росії за два тижні, а мир можливий навесні: ексклюзивні деталі Мюнхенської конференції

США продовжать розбиратися, чи налаштований Путін на завершення війни.

Уже влітку Сполучені Штати Америки поринуть у виборчий процес напередодні проміжних виборів до Конгресу — тож мета і української, і американської сторони досягти прогресу у мирних переговорах у найближчі місяці.

Міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова розповідає детальніше про головні сигнали та домовленості щодо України на полях Мюнхенської безпекової конференції.

США вважають Росію "паперовим тигром"

У Німеччині президент України Володимир Зеленський провів дві зустрічі з американцями — спочатку із делегацією представників Конгресу, далі — з Державним секретарем Марко Рубіо.

Від перших українська сторона отримала сигнали про довгоочікуваний рух уперед за так званим "законопроєктом Ліндсі Грема". Він включає накладання тарифів у 500% на будь-яку країну, яка купує російські нафту чи уран, і стільки ж — на російський експорт до США. Як заявила "Телеграфу" посол України в Штатах Ольга Стефанішина, цю ініціативу підтримують і в Білому домі.

"У найближчі два тижні максимум зусиль буде спрямовано на те, щоб винести на голосування цей законопроєкт. У нас абсолютно немає ніяких сумнівів, що він отримає переважну двопартійну підтримку більшістю голосів", — сказала посол після Українського ланчу, організованого Фондом Віктора Пінчука.

Головна заковика — у процедурі винесення проєкту на розгляд. Адже лідер більшості в Сенаті Джон Тун наполягає, що його має спочатку розглядати Палата представників, тоді як Грем пропонує розпочати з Сенату.

Обізнані джерела нашого видання стверджують, що у Вашингтоні дійсно налаштовані пустити в хід санкційний важіль, аби прискорити процес переговорів. Врешті — отримати результат, який можна показати перед проміжними виборами у листопаді, на яких республіканці ризикують втратити хитку більшість.

Утім, позиція адміністрації Дональда Трампа залишається незмінною — лише дипломатичне, а не військове вирішення війни. Цю ж лінію підтримує й українське керівництво.

"Я вірю в те, що якщо є шанс мирних переговорів, і що є хоча би найменший шанс досягти миру через дипломатію, його треба використовувати", — сказав нашому виданню заступник голови Офісу Президента Павло Паліса.

Натомість, як зазначив у коментарі "Телеграфу" посол Штатів при НАТО Меттью Віттакер, США продовжують надавати Києву достатньо зброї для самозахисту — мова про механізм PURL в рамках НАТО, за яким європейські країни спонсорують купівлю американського озброєння для українського війська.

"Європейці кажуть, що війна в Україні є для них екзистенційною — ми очікуємо, що вони доведуть це своїми ресурсами. Наразі все відбувається дуже добре. Україна отримує те, що їй критично необхідно для самозахисту.

Президент Трамп чітко заявив, що війна має завершитися. Це жахлива, виснажлива війна, і вбивства мають припинитися — нам потрібен мир", — сказав Віттакер.

До слова, у Брюсселі посла вважають одним із найбільш наближених до президента США. Саме він стояв за тим, щоб PURL отримав свій розвиток, і європейські столиці включилися у процес.

Восени 2025 року, коли у Штатах був рекордно довгий урядовий шатдаун, Віттакер все одно вирушав до окремих країн, аби переконати їх приєднатися до закупівель в рамках PURL.

Посол зазначає: і Україна, і Росія "мають залишатися за столом переговорів і напрацьовувати угоду".

Що стосується посилення тиску на Москву, Віттакер наводить кілька речей, які "справді привернули увагу росіян".

"Це перехоплення [суден] "тіньового флоту". Також мова про можливості для далекобійних ударів — і я знаю, що українці розвивають власні вітчизняні розробки, зокрема "Фламінго" та інші технології, здатні діяти в глибині території [РФ]. А також те, що президент Трамп назвав Росію "паперовим тигром".

Гадаю, саме такий тиск потрібно підтримувати в довгостроковій перспективі, доки ми не зможемо завершити цю війну", — сказав він.

Весна — вікно можливостей?

Джерело нашого видання в США вказує на те, що у Вашингтоні розділяють "адекватне розуміння" справжньої російської позиції, яка далека від конструктивної. Наприклад, реалістом щодо Росії є Марко Рубіо, який нині має "чи не найбільшу вагу в адміністрації" президента Трампа.

Проблема в тому, що Рубіо не є надто заглибленим у переговорний трек щодо війни в Україні.

"Ми не знаємо, чи серйозні росіяни щодо завершення війни. Вони кажуть, що так, але на яких умовах вони готові це зробити, і чи зможемо ми знайти умови, які будуть прийнятними для України та з якими Росія також погодиться. Але ми й надалі це перевірятимемо", — пообіцяв Рубіо під час Мюнхенської безпекової конференції.

Хоча офіційного дедлайну щодо залученості США у переговорний процес немає, з літа американська адміністрація порине у виборчий процес.

Весна розглядається як вікно можливостей досягти хоча б якогось результату. Утім, як оцінює колишній голова ЦРУ Девід Петреус, російський диктатор Володимир Путін не демонструє жодних поступок, які б могли наблизити мир:

"Щоразу, коли, здається, відбувається позитивна розмова за участі України, США та Росії, уже за день-два або Медведєв, або Лавров публічно все це спростовують і знову озвучують свої крайні вимоги, які є неприйнятними.

Цілком очевидно, що Путін досі не був готовий до жодних поступок. Тож тиск справді має бути спрямований на нього", — сказав американський генерал в ексклюзивному коментарі.

Спільна стратегія Києва та союзників полягає у тому, аби не допустити краху лінії оборони, а також — забезпечити архітектуру гарантій безпеки, яку одразу можна буде втілити в життя в разі припинення вогню.

У тому числі — іноземні війська на території нашої держави. На даному етапі напрацьована кількість контингенту та локації їхнього розміщення в окремих регіонах. Порівняно з минулою конференцією у Мюнхені, коли така ідея існувала лише на рівні далекої концепції, зараз вона має конкретні обриси.

Європейські війська в Україні

При цьому в Європі є голоси, які закликаються направити війська до України вже зараз. Як каже "Телеграфу" депутат парламенту Естонії Марко Мігкельсон, такий крок стане важливим сигналом Путіну.

"На мою особисту думку, ми не повинні думати про відправлення наших військ в Україну після війни. Ми повинні відправити їх уже зараз.

Наприклад, до певних регіонів України, щоб захистити ваше небо або допомогти робити це, й показати Путіну, що він не переможе, бо ми готові воювати. Я розумію, що, можливо, я один із небагатьох, хто так вважає", — сказав політик.

За його словами, діалог із воєнним злочинцем призведе лише до нових злочинів і ще більш руйнівних наслідків. Мігкельсон додає, що найважливіше — це збільшення військової допомоги Україні. А також — жорсткі санкції, наприклад, проти нафтопереробних заводів у Китаї, Індії та Туреччині, які закуповують більшість російської нафти.

Пекін підтримав припинення вогню?

До слова, про Китай. Конференція, яка відгриміла у Мюнхені, стала майданчиком для ще однієї важливої зустрічі — міністра закордонних справи України Андрія Сибіги та його китайського візаві Ван Ї. Останній за результатами зустрічі заявив, що просування різних діалогів, пов’язаних із українською кризою, "вселяє оптимізм".

"Китай зберігає об’єктивність і неупередженість та активно сприяє мирним переговорам. Китайська сторона готова підтримувати комунікацію з Україною і спільно з міжнародною спільнотою відігравати конструктивну роль у якнайшвидшому політичному врегулюванні кризи", — йдеться у пресрелізі МЗС КНР за результатами зустрічі.

Що важливо: заява на сайті китайського Міністерства закордонних справ містить згадку про "якнайшвидше припинення вогню" та подальше досягнення всеосяжного миру. І хоча цей меседж вкладено у слова українського міністра Сибіги, сам факт використання такого формулювання в офіційній комунікації Китаю є важливим сигналом. Насамперед — для РФ.

Загалом, Мюнхенська конференція з безпеки із року в рік повна сигналів для Кремля. Ця подія завжди була знаковою для Володимира Путіна. 2007 року саме у Мюнхені він висловив промову, яка по суті стала оголошенням нової Холодної війни Заходу.

Тоді Путін різко розкритикував модель світового порядку, у якій домінують США, заявивши, що "однополярний світ" є неприйнятним і небезпечним. Тоді ж він назвав розширення НАТО "серйозною провокацією", яка нібито загрожує безпеці Росії.

Промова стала ідеологічним фундаментом подальших актів агресії Росії проти Грузії та України. Таким чином 19 років тому Росія перейшла від риторики партнерства до риторики стратегічного протистояння із Заходом.

Цьогорічна конференція демонструє, що серед союзників стало більше колективної єдності та рішучості. І навіть "розлучення" США та Європи, на яке так сподівалася Москва, вдалося вчергове уникнути.

Водночас головний акцент цього року — на практичних кроках. Європейські країни активніше інвестують у власну обороноздатність, розширюють виробництво озброєння та поглиблюють військову співпрацю з Україною.

Попри складні політичні дискусії всередині окремих держав, загальний курс залишається незмінним: підтримка України як елемент власної безпеки.