Чи існує загроза викиду радіації на ЧАЕС, та хто допоміг РФ спланувати удар по обʼєкту: розповідає західний експерт

У 1986 році над зруйнованим реактором Чорнобильської атомної електростанції у надзвичайно складних умовах збудували тимчасову захисну споруду — об’єкт "Укриття", відомий як саркофаг.

Він стримував радіацію, але був розрахований лише на кілька десятиліть, тож не гарантував повної безпеки у довгостроковій перспективі.

Щоб вирішити цю проблему, у 2010-х роках було реалізовано один із найскладніших інженерних проєктів у світі — Новий безпечний конфайнмент (НБК). Його збудували поруч зі старим саркофагом — по спеціальних рейках гігантську споруду просували у напрямку старого "Укриття" зі швидкістю шість метрів на день, і врешті спеціально створені надпотужні крани закріпили її над четвертим реактором. Це сталося 2016 року.

Планувалося, що поки стоятиме Новий безпечний конфайнмент, буде знайдено розв’язання проблеми перепоховання високоактивних ядерних відходів, що перебувають під аркою.

Що варто знати:

• Російський удар вплинув на цілісність конфайнменту
• ЧАЕС стикається з низкою викликів через війну
• Зона відчуження має зменшити всі ризики

Укриття вище за американську Статую Свободи і лондонський Біг Бен. Хоча воно і поступається паризькій Ейфелевій вежі за висотою, але з металу, використаного для будівництва споруди в Чорнобилі, можна було б побудувати три таких вежі. Планувалося, що конфайнмент прослужить щонайменше сто років, але, ймовірно, це не так.

Як нещодавно заявило Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), удар російського дрона по НБК у лютому призвів до деградації конструкції.

Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі повідомив, що місія зафіксувала втрату спорудою ключових безпекових функцій, включно зі здатністю стримувати радіоактивні матеріали. Водночас несучі елементи та системи моніторингу не зазнали постійних ушкоджень.

За його словами, частину ремонтних робіт уже виконано, але потрібне повне відновлення, аби запобігти подальшій деградації та гарантувати довгострокову ядерну безпеку.

Як пояснює "Телеграфу" експерт з ядерної та радіаційної безпеки у Greenpeace Україна Ян Ванде Путте, йдеться не лише про пошкодження внаслідок російського удару, а й сотні інших отворів.

"До прикладу, там приблизно 340 отворів, які раніше використовували для заливання води. Їх тепер закрили, але функціональність Нового безпечного конфайнменту повністю втрачена", — підтверджує експерт.

Він описує, що НБК — це щонайменше два дахи, система кондиціонування, різні види ізоляції та інші елементи, що мають запобігати конденсації та корозії.

"Це дуже складна конструкція — і все це втрачено. Тож головний довгостроковий наслідок — це перегони з часом: боротьба з корозією. Проблема не у найближчих роках.

Від корозії [конфайнмент] не завалиться у найближчі роки — це питання десятиліть. Але він точно не простоїть 100 років. І вже є багаторічне відставання від, наприклад, графіку, необхідного для початку демонтажу об’єкта "Укриття". Проблема є — і поки не видно покращення", — сказав Ванде Путте.

Серед причин затримки демонтажу нестабільних конструкцій "Укриття" він називає нестачу бюджету, пандемію коронавірусу, й врешті — повномасштабне вторгнення, яке має тривалі наслідки для персоналу АЕС.

"Можна уявити, що надалі затримки лише накопичуватимуться. Немає сценарію, де вони наздоженуть графік і пришвидшать процес. Навпаки.

Але заспокійливим фактором є те, що немає безпосереднього ризику. Існує Зона відчуження — з дуже вагомих причин", — зазначає експерт.

Він пояснює, що одна з головних причин зберігати Зону: якщо раптом із Нового безпечного конфайнменту вийде радіоактивний пил (а це можливий сценарій у разі серйозніших подій всередині), це буде локальна проблема, а не більш масштабна.

"Так, працівники працюватимуть у забрудненій зоні. Але це контрольоване професійне середовище з точки зору радіаційної безпеки.

Втім, немає реалістичного сценарію, за якого забруднення могло б поширитися за межі Зони відчуження", — заспокоює Ванде Путте.

Також експерт звертає увагу, що удар "Шахедом" по конфайнменту над ЧАЕС 14 лютого прийшовся якраз по проблемній зоні Нового безпечного конфайнменту.

"Це був свідомий, точний удар", — пояснює експерт. "Виглядає так, що ця точка була обрана, щоб створити шкоду, але не такого масштабу, який спричинив би подальшу ескалацію — наприклад, пошкодження об’єкта "Укриття", обвал конструкцій тощо".

Він припускає, що до планування удару долучалися представники корпорації "Росатом", як і під час повномасштабного вторгнення та планування окупації Чорнобиля 24 лютого.

"Вони, очевидно, мали прорахувати: як створити "видимий" ефект, але не спричинити катастрофу. Але, як часто буває, події вийшли за межі контролю", — підсумував співрозмовник.