Трамп хоче "нобелівку" та стабільності: що це означає для України

США внесли завершення війни в Україні у ключові пріоритети нової Стратегії національної безпеки. Вашингтон сподівається на швидке припинення бойових дій, стабілізацію євразійського простору та зменшення ризиків ширшого конфлікту між Росією та країнами Європи.

Водночас у Стратегії не прописано механізмів досягнення миру. Про те, що стоїть за цими формулюваннями та яких наслідків слід очікувати Україні, в інтерв’ю "Телеграфу" розповів народний депутат від партії "Слуга народу" та голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики Олександр Мережко.

Завершити війну. Але якою ціною?

– Перший пункт про те, що в інтересах США припинити військові дії в Україні. Як це буде відбуватися взагалі?

– Для нас це ключове питання. І тут відповіді якраз конкретної немає, тому що є тільки абстрактне бажання Трампа виступити як миротворець. Можливо навіть отримати за це Нобелівську премію миру. Нагадаю, що спливає термін, до речі, дедлайн – кінець січня. Тому, можливо, деякі його пожвавлення цього "миротворчого процесу" якраз з цим і пов’язані.

Є ще інша версія, що він вважає, що вирішив успішно питання миру на Близькому Сході, в Газі, загалом вісім військових конфліктів, і от тепер у нього черга дійшла до України, до дев’ятого.

Як зупинити війну, питання? Ключове питання ж залишається тим самим. Це Путін з його небажанням зупиняти війну, тому що він вважає, що втратить владу, якщо зупиниться і дасть можливість Україні вижити – це поразка для нього.

Тому питання до Трампа: а що зробити, щоби змусити Путіна вести перемовини, не імітувати, а дійсно вести. І, до речі, тут, як мені здається, варто повертатися до первісного, первинного плану Трампа, в основі якого ідея про беззастережне припинення вогню, а потім вже початок перемовин.

Це план самого Трампа, а Путін навпаки пропонував – спочатку виконайте мої вимоги, по суті, капітуляція, а потім ми будемо припиняти вогонь. Це протилежні позиції, навіть суперечність існує між планом Трампа, який більш раціональний та планом Путіна.

Трамп намагався це вирішити, сама ідея, "мирний план" – це ідея Путіна. Тільки Трамп, його помічники та команда намагалися якось цей план трансформувати, щоби враховувати інтереси України, щоби Україна вижила та зберегла суверенітет. Але це не вдається через позицію Путіна.

Чи стане Україна розмінною монетою

– Наступний пункт: пріоритет у Європі – відновлення стратегічної стабільності із Росією. Що таке ця стратегічна стабільність?

– Тут я згадую, яка була велика стратегія Сполучених Штатів під час холодної війни? Стратегія стримування Радянського Союзу. Зараз, можливо, США переключаються на іншу велику стратегію. Це – стримування Китайської Народної Республіки. Треба розглядати відносини між США та Росією в контексті відносин більше важливих для США, на жаль, – між Штатами та Китаєм.

Що ж означає "стратегічна стабільність"? Насправді це незрозуміле й дуже абстрактне поняття. У ньому завуальована якась загальна ідея. Американці самі до кінця не знають, що робити з Росією. З одного боку, під стабільністю може матися на увазі, щоб Росія не загрожувала країнам НАТО та Європи, а також мінімізувати ризики нової агресії з боку Росії проти інших держав. Можливо, саме це закладається у формулювання "стратегічна стабільність". Можливо, це свідомо абстрактна конструкція, покликана не засмутити, не нервувати Путіна.

Адже термін "стратегічна стабільність" звучить значно м’якше, ніж "стримування". Якби використали саме поняття стримування, це виглядало б як пряме повторення логіки Холодної війни. Хоча нині серед американських аналітиків тривають дискусії, чи вже почалася нова світова Холодна війна — Холодна війна 2.0.

– Чи не буде це так: ви не втручаєтесь в наші справи, а ви у наші?

– Ми дійсно підходимо до ключового вибору нової великої стратегії для США. Якщо підсумувати, сьогодні існують дві основні концепції, і поки що невідомо, яку саме обере Дональд Трамп, хоча він, схоже, тяжіє до другої.

Перша концепція сформувалася ще за часів Байдена. Вона виходить із того, що світ поділений на вільний демократичний світ і світ авторитаризму. Взаємодія між ними нагадує логіку Холодної війни та стратегію стримування. Це класичне бачення.

Другу концепцію, до якої може схилятися Трамп, можна умовно назвати "світом великих держав". Навіть не просто про потужні країни, а про світ "strong men" — сильних лідерів, якими Трамп вважає, наприклад, Сі Цзіньпіна та, з певних причин, Путіна. Якщо Трамп обере саме цю стратегію, тоді виникає небезпека переходу до логіки "визнання сфер впливу". У такій моделі великі лідери домовляються між собою про те, хто за що відповідає.

І саме тут криється для нас серйозна загроза. Путін має певний вплив у різних регіонах, зокрема через військово-промисловий комплекс, "вагнерівців", Венесуелу тощо. Це створює спокусу для Трампа погодитися на взаємне невтручання: США отримують Венесуелу як сферу впливу, Росія — Україну. І ось у цьому основна небезпека.

Разом з тим існує важливий фактор: навіть якщо Трамп був би готовий погодитися на такий обмін, ані Україна, ані Європа цього не приймуть.

США та Європа тепер – по різні боки?

– Логічне запитання — а нас хтось питатиме? Чи хтось врахує думку Європи?

– Проблема в тому, що Трамп не вважає Європу великою державою. Його ставлення до союзників ми вже бачили: він демонструє значно більшу повагу до авторитарних лідерів, таких як Сі Цзіньпін, ніж до європейських політиків. Він не бачить у Європі військово-політичної потуги, а оцінює її здебільшого крізь призму торгівлі та економіки. Єдність Європи він також не сприймає серйозно.

Трамп не повністю занурюється в ізоляціонізм, але його підхід має виразні риси відсторонення: Європа має самостійно вирішувати свої безпекові питання, а США не збираються за це платити. Він дивиться на міжнародну політику дуже вузько і прагматично, як бізнесмен.

– США не хоче, щоб НАТО розширювалося, і НАТО хоче, щоб Європа оборонялася самостійно. А чи зможе вона оборонятися без України? І чому США не хочуть, щоб ми були в НАТО?

– За великим рахунком саме НАТО має бути найбільш зацікавлене в тому, щоб Україна стала членом Альянсу. Україна суттєво посилює НАТО, адже є єдиною країною і єдиною армією, яка реально протистоїть російській армії. Це єдина сила, що стримує Росію на полі бою. Показовим був інцидент, коли 19 "шахедів" залетіли на територію Польщі, і лише чотири вдалося збити за допомогою F-16. На Україну ж щоночі летять сотні дронів — по 400 і більше.

Європейці це добре розуміють. Трамп цього, на жаль, не усвідомлює. У Європі розуміють: якщо Росія підпорядкує Україну, вона отримає колосальні ресурси та геополітичну перевагу, яка дозволить їй відновити гегемонію на континенті. Уся Європа опиниться під постійною загрозою, заляканою, а Росія зміцнить себе як імперія. Це фактично повернення до логіки Холодної війни, тільки з новою імперією. Європейці це бачать, а Трамп — поки що ні.

– Щодо згадки про "холодну війну": сьогодні адміністрація США фактично вступає у своєрідну холодну війну з європейськими чиновниками, лідерами та союзникам?

– Йдеться про ідеологічний конфлікт, який проявився, зокрема, у виступі Джей Ді Венса, коли він почав повчати Європу щодо демократії та свободи слова. Він апелює до американського розуміння свобод, яке базується на першій поправці — майже абсолютному трактуванні свободи слова.

Однак європейська концепція свободи слова зовсім інша. Європа має історичний досвід тоталітаризму, нацизму, комунізму, Другої світової війни, і тому вважає, що свобода слова має бути обмежена там, де її використовують антидемократичні сили для знищення демократії. Це два різних філософських підходи. Європейська модель захищає демократію, запобігаючи зловживанню свободою слова з боку екстремістів; американська — виходить із максимальної свободи, вірячи, що ринок ідей сам усе врегулює.

Джей Ді Венс цієї різниці, на жаль, не розуміє. Він не знає європейської історії та специфіки, тому дивиться на ситуацію виключно крізь американські уявлення про свободу слова та демократію. Але це різні традиції, різні школи думки.

Через це виникає конфлікт, якого насправді не повинно бути. Деякі американські політики підміняють реальні проблеми — питання безпеки, захисту європейської демократії від Росії, її гібридної війни, пропаганди та дезінформації — штучною полемікою про те, що Європа нібито "недостатньо цінує свободу слова" або не трактує її так само широко, як США. Насправді саме російська агресія та дестабілізація є справжньою загрозою для європейської демократії, а не відмінності у правових моделях регулювання свободи слова.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що спецпредставник США Стівен Віткофф провів зустрічі у Києві та Москві. Глава МЗС Китаю Ван І відвідав Москву, а Трамп обговорив питання України із Сі Цзіньпіном. Переговорний процес виходить новий виток.