Київ оточать кільцем, щоб люди не замерзали взимку. Що про це треба знати

Київ може отримати захист від енергетичного колапсу — але не раніше ніж через три роки. Поки столиця залишається критично залежною від двох великих ТЕЦ, експерти пропонують створити мережу з сотень малих децентралізованих джерел тепла та електрики.

Що саме являє собою це "кільце" і чи справді це захистить киян від нових блекаутів — з'ясовував "Телеграф".

Дві станції на три мільйони людей — ось у чому біда

Голова Деснянської РДА Бахматов попередив: якщо Київ не побудує таку мережу до зими 2026-2027, місто може залишитися без тепла і світла. Гроші на це є — питання в тому, чи зроблять це вчасно.

Щоб зрозуміти, про що говорить Бахматов, треба спершу усвідомити, як влаштована київська енергосистема і де в ній слабке місце.

Система теплопостачання Києва будувалася за радянською логікою: кілька надпотужних вузлів — і від них магістральними трубами тепло розходиться на цілі райони. Два головні гравці — ТЕЦ-5 (обслуговує правий берег) і ТЕЦ-6 (лівий берег). Є ще Дарницька ТЕЦ-4, близько двохсот дрібних котелень — але найбільш густонаселені мікрорайони залежать саме від цих двох гігантів.

У мирний час це виглядало ефективно. В умовах війни це стало головною вразливістю.

Одне влучання в машинний зал ТЕЦ-6 — і без тепла залишаються Троєщина, Лісовий масив, Оболонь, частина Подолу. Сотні тисяч людей одночасно.

Грудень-2025: як Росія зламала систему

У грудні 2025 — січні 2026 ворог змінив тактику. Раніше удари йшли по трансформаторах і відкритих розподільчих пристроях — їх відносно швидко міняли. Тепер почали цілити по машинних залах і котельному обладнанні. Це ті елементи, на відновлення яких потрібні вже не години, а дні або тижні.

Три масовані удари — 25–27 грудня, 9 січня та 13 січня — фактично знищили "велике кільце" генерації. ТЕЦ-5, найпотужніша в Україні, кілька разів повністю зупинялася. Паралельно дісталося газовій інфраструктурі, яка живить станції.

При морозах -15…-20 °C зупинка навіть на 6-12 годин стає критичною: якщо теплоносій не встигають злити — вода в трубах замерзає і магістралі рвуться. Саме це і сталося на лівому березі. Операційники були змушені зливати воду з опалення тисяч будинків — просто щоб фізично врятувати труби. Після часткового запуску станції повернення тепла до кожного будинку займало дні.

На початку 2026 року ТЕЦ-6 працювала лише на 30% потужності. Цього ледве вистачало, щоб труби не полопали — але аж ніяк не для повноцінного обігріву.

Що таке "енергетичне кільце" — простими словами

Термін "незалежне енергетичне кільце" — це скоріше політичний слоган, ніж інженерне поняття. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" пояснює, що стоїть за цією ідеєю:

Простіше кажучи: замість того щоб залежати від двох величезних станцій, місто отримує десятки малих, розосереджених джерел. Вивести з ладу одне — не критично. Щоб знищити всю систему, ворогові довелося б витрачати в рази більше ракет.

Саме про таку модель, за словами експерта, і говорить Бахматов, коли вживає термін "енергетичне кільце". Точніша назва — "розподілена система резервної тепло- та електрогенерації Києва", або "мережа районних енергетичних островів".

Газове кільце є. Електрика є. А от з теплом — проблема

Сергій Макогон, колишній голова "Оператора ГТС України", в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" ставить під сумнів саме формулювання:

Тобто питання не в тому, що у Києва немає кількох джерел живлення. Вони є. Питання у тому, що система теплопостачання залишається надцентралізованою і критично вразливою.

Чи реально збудувати таку систему до зими?

Омельченко вважає, що для повноцінного захисту Києву потрібно збудувати 600-700 МВт децентралізованої генерації — тоді місто покривало б себе на 50% самостійно.

Три роки — це не "до наступної зими". Але є і швидші кроки:

• 50-70 модульних котелень потужністю до 10 МВт кожна — можна розгорнути відносно швидко, вони значно дешевші за когенераційні установки
• Газопоршневі електростанції — для резервного електроживлення критичної інфраструктури
• Когенераційні установки — виробляють і тепло, і електрику одночасно, але коштують дорожче і монтуються довше

Про ТЕЦ Омельченко каже обережно:

Гроші є. Чому тоді досі нічого не зроблено?

Бахматов сформулював проблему жорстко: гроші є, треба не вкрасти й не розтринькати.

Це збігається з тим, про що вже кілька років говорять енергетики. Ще з 2022 року надходили європейські гранти на децентралізацію. Але замість розгортання сотень малих об'єктів кошти йшли на ремонт і "латання" радянських гігантів, які принципово не пристосовані до війни на виснаження.

Омельченко підкреслює: успіх залежить не від красивої назви "кільце", а від конкретного плану.

Тобто технічно — можливо. Організаційно — питання відкрите.

Чи буде система захищена після "кільця"?

Навіть якщо Київ збудує децентралізовану мережу — повністю убезпечити місто від наслідків ударів неможливо. Це визнають усі фахівці.

Ракетні атаки й шахеди продовжуватимуться. Малі об'єкти важче знищити одним ударом, але вони теж уразливі. Тому розподілена система — це не абсолютний захист, а суттєве зниження ризику повного колапсу.

Мета скромніша, але реалістична: щоб навіть після серії атак у місті не сталася техногенна катастрофа — не замерзли труби, не зупинилися лікарні, не зникла вода.

Як антиприклад часто наводять Житомир — місто, яке ще після 2014 року почало будувати мережу малих котелень на біопаливі та встановлювати газопоршневі установки. Результат: набагато менше відключень і значно стійкіша система під час атак.

Київ — значно більший. Але логіка та сама. І часу до наступної зими — небагато.