"Поки йде велика війна, мобілізацію зупинити неможливо": полковник ДШВ про страхи новобранців і підготовку десантників

Рекрутингові центри не зможуть замінити мобілізацію в Україні, вважає військовий

Полковник Володимир Кобилянський долучився до армії ще в 1998 році – з моменту вступу до військового інституту. З того часу він жодного разу не звільнявся з війська, а зараз обіймає посаду заступника начальника 199-го навчального центру ДШВ ЗС України.

Це – єдиний навчальний центр, призначений для підготовки особового складу для військових частин та підрозділів Десантно-штурмових військ. Телеграф поспілкувався з військовим про те, в якому стані мобілізовані потрапляють на навчання, якими є головні проблеми української мобілізації та чи завжди "потрапити в ДШВ" означає "постійно штурмувати".

70% прибувають із негативним ставленням до служби

– В якому моральному, психологічному, фізичному стані мобілізовані найчастіше поступають до вас?

– На даному етапі військовослужбовці, які потрапляють в навчальний центр, на жаль, мають емоційний стан на низькому рівні. В соціальних мережах багато негативної інформації, що якщо він їде в начальних центр, потім в бригаду – він обов’язково має загинути.

І це найгірший фактор. Якщо військовослужбовець проходить хоча б два-три тижні підготовки в навчальному центрі, він починає розуміти: армія не тотожна смерті, а якщо він навчиться – він виживе.

– А який відсоток новобранців потрапляє саме в такому стані? І чи вдається з невмотивованого зробити ефективного бійця?

– Щонайменше 70% прибувають із негативним ставленням до служби. Усі думають: "Мене пронесе, я не піду, війна завтра закінчиться". Але так не буває.

І з цими людьми проводять бесіди, спілкуються, їм показують, їх вчать, пояснюють: якщо ти будеш нормально вчитися – ти набереш досвіду і виживеш. Крім того, військовослужбовці виходять із зони комфорту, і для них проводяться заходи адаптації.

Працюють психологи, капелани, представники юридичної служби, їм пояснюють, як будуть забезпечувати, коли прийде зарплата тощо. Перші дні ми займаємося тим, щоб люди адаптувалися.

– Чи існує практика відсіву на етапі прибуття? Наприклад, якщо військовослужбовець не відповідає вимогам ДШВ за станом здоров’я чи психологічними якостями, чи можуть його перевести в інші роди військ?

– Під час прийому особового складу до навчального центру чи військової частини ми передусім дивимося на критерії: вік до 48 років і стан здоров’я. Якщо людина за станом здоров’я непридатна до ДШВ, ми її не приймаємо.

– Розкажіть, будь ласка, як організовано розміщення та побут особового складу в перші дні після прибуття? Чи є проблеми з забезпеченням формою, засобами гігієни, харчуванням?

– Після прибуття особовий склад розміщується в базових таборах. Проблемних питань я не бачу. Постійно подається гаряча вода, харчування трьохразове налагоджене – включно з фруктами, солодощами тощо, а в холодно пору курсанти забезпечувались чаєм та бутербродами й в перервах між заняттями в пунктах обігріву. Із забезпеченням формою одягу також проблем немає. Військові отримують усе – від одягу до засобів захисту – на 100%.

Від БЗВП до бойових спеціальностей: як готують десантників

– Які військові спеціальності готують у вашому центрі? Наприклад, операторів дронів, фахівців з РЕБ?

– Так, ми готуємо фахівців і з РЕБ, і з БПЛА. Усі спеціальності, які потрібні Десантно-штурмовим військам, навчальний центр може забезпечити. Якщо говорити про найпоширеніші й найзатребуваніші професії, то це бойові медики, розвідники, снайпери, фахівці з різних видів озброєння, водії. Тобто дуже широкий спектр. Але основа – це базова загальновійськова підготовка, тобто підготовка стрільця. І вже в межах БЗВП ми даємо навички з інших професій: тактична медицина, протидія БПЛА, робота з дронами тощо

– Чи відрізняється програма підготовки для контрактника і для мобілізованого?

– Ніякої різниці в підготовці немає. Навіть якщо людина хоче підписати контракт, вона все одно проходить базову загальновійськову підготовку. Вона обов’язкова для всіх. А вже після цього починається навчання за спеціальністю.

– А чи змінилися навчальні програми з 2022 року з урахуванням досвіду повномасштабної війни? Можливо, щось прибрали або додали?

– Так, програми змінилися суттєво. Більшість змін стосується протидії БПЛА. Додали окремі вправи по повітряних цілях, антидронові заходи. Це головне. Крім того, зараз немає поняття підготовки взводу як такого – більше уваги приділяємо підготовці малих груп. І, звісно, збільшився термін БЗВП: якщо у 2022 році люди проходили підготовку за 7-10 днів, то тепер термін зріс більш ніж на місяць.

– За яким принципом після навчання вирішується, в яку бригаду піде служити людина? Чи враховують її побажання, чи це виключно потреба військ?

– Є бойові бригади, які безпосередньо набирають собі особовий склад. Вони вже бачать військовослужбовця і визначають, на яку посаду його поставити в майбутньому. Якщо людина прибула до нас відразу з ТЦК, то вона проходить БЗВП і стає стрільцем.

А далі, залежно від потреби бригад, рішенням командування ДШВ ми направляємо їх у підрозділи або залишаємо в навчальному центрі ще для проходження фахової підготовки й здобуття спеціальності, наприклад, кулеметника, гранатометника тощо.

Якщо людина одразу обрала собі професію в центрі рекрутингу (у ДШВ є власний центр рекрутингу в Житомирі), вона має змогу обрати спеціальність і гарантовано потрапити в ту бригаду і на ту посаду, яку обрала.

Те саме стосується програми "контракт 18-24". На базі нашого центру ми готуємо цю категорію військовослужбовців, і вони відповідно до контракту обирають фах – від снайпера до оператора БПЛА. Після БЗВП вони проходять фахову підготовку і вирушають у бригаду на посаду за своєю спеціальністю.

Інструктори, жінки, іноземці: хто сьогодні служить у ДШВ

– Чи стикалися ви з проблемою, коли досвідчених інструкторів забирають на передову?

– Ні. У нас є практика обміну бойовим досвідом: ми періодично відправляємо своїх інструкторів у бойові бригади, а бойові бригади надсилають своїх до нас. Це не просто "забрали інструктора і кинули на передову", а саме заміна: ми обмінюємося досвідом, як краще готувати особовий склад.

У навчальному центрі служать військові, які мають бойовий досвід. Часто це люди після поранень, які за станом здоров’я не можуть служити в ДШВ взагалі, але продовжують службу як інструкторокторсько-викладацький склад.

І щоб уникнути питань щодо постійного розвитку способів ведення війни та "застарілого" бачення інструкторів, сержанти та офіцери регулярно їздять на обмін досвідом. Це обов’язкова умова для всього інструкторсько-викладацького складу.

– Ви сказали, що мобілізацію гальмує ставлення до процесу. Чи маєте власні ідеї, як зробити її ефективнішою, щоб у людей не формувалося негативне враження?

– Треба менше читати фейсбук і телеграм, де розказують, що в армії все погано. Не треба розповідати людям, що вони обов’язково загинуть. Треба казати правду: якщо ти навчишся – ти виживеш. І все в нас вийде.

– Багато хто, чуючи про відправку в ДШВ, впевнений, що це означає негайну загибель у штурмах. Що ви скажете таким людям? І що взагалі чекає на новобранців після розподілу?

– Є різні війська: Десантно-штурмові, Сухопутні, морська піхота і тд. Але те, що ти потрапив у ДШВ, не означає, що ти постійно мусиш штурмувати.

Хоча, як показує практика, краще штурмувати, ніж оборонятися. Бо коли ти штурмуєш – ти рухаєшся, а коли в обороні – стоїш на місці, і тебе швидше знищать.

– Нещодавно міністр оборони сказав, що проблеми мобілізації та самовільного залишення частини вирішуватимуть, зокрема, активнішим залученням іноземців. Як ви думаєте, чи можуть громадяни інших країн бути ефективними в українській ДШВ? І чи є умови для їхнього тренування у вашому центрі (перекладачі тощо)?

– Чи можна залучати іноземців – це не моє рішення. У Збройних Силає України вже є іноземні легіони. А чи можемо ми їх готувати? Звичайно, можемо. Завжди можемо.

– Чи є зараз у лавах ДШВ жінки? На яких посадах вони служать? Чи опановують бойові спеціальності?

– Так, жінки в нас служать. У мене, наприклад, служить пан майор (і я свідомо кажу "пан майор", а не "пані" – у нас гендерна рівність). Багато жінок приходить на базову підготовку, вони навчаються разом із чоловіками і виконують ті самі завдання на одному рівні.

Щодо посад – жінки обіймають усі посади, від бойових до забезпечення. І вони не менш ефективні, ніж чоловіки. Вони нарівні виконують свої обов’язки.

– Триває дискусія: чи варто скасувати мобілізацію в нинішньому вигляді й передати все рекрутинговим центрам? Ви погоджуєтесь із цим?

– Я в армії з 1998 року і цікавлюся історією війн різних країн – від найбільших до найменших. Поки триває велика війна в країні, зупинити мобілізацію неможливо. Це моя особиста думка.

Мобілізація буде завжди, поки йде велика війна. І перекласти все на рекрутинг неможливо. Нереально. Бо поки в цивільному житті всім розказують, що в армії обов’язково вмреш, і люди питають: "А чого я маю йти, а не сусід?" – мобілізація буде потрібна. Поки велика війна – мобілізація буде завжди. Ніякими контрактами чи іноземцями ви цього не заміните.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" дізнавався, чи підтримають народні депутати ініціативу щодо мобілізації їхніх колег.