"Зелені на Шулявці" та "захисники від людоловів": чому суди не садять тих, хто воює з ТЦК

За "захист від бусифікації" можна отримати реальний термін ув'язнення

Відео конфліктів громадян з ТЦК заполонили соцмережі. Українці штурмують буси, відбивають чоловіків від правоохоронців, створюють у Telegram-каналах маршрути пересування груп оповіщення. Днями ж на Київщині стався геть резонансний випадок: колишній футболіст "Колос-2" Данило Колесник вдарив військовослужбовця ТЦК. Втім, такі дії підпадають під ознаки перешкоджання діяльності ЗСУ, що передбачено статтею 114-1 КК України. Та диспозиція цієї статті, окрім самого формулювання "перешкоджання діяльності ЗСУ", не містить жодних конкретних уточнень, що, в теорії, створює поле для занадто вільного трактування закону, а отже — і зловживань.

Тож що саме Феміда розуміє під "перешкоджанням діяльності ЗСУ" та які покарання призначають суди за такі злочини, розбирався "Телеграф".

"Сині стопанули хлопця"

В Єдиному державному реєстрі судових рішень ми проаналізували близько сотні вироків за статтею 114-1.

Варто зазначити, що більшість справ стосується адміністраторів каналів у Telegram та Viber, де публікуються маршрути пересування містами та селами груп оповіщення ТЦК.

Наприклад, за таке інформування був засуджений мешканець Кіровоградщини.

"Особа шляхом адміністрування організувала забезпечення функціонування Telegram-каналу, де систематично розміщувалися повідомлення з інформацією про час та місце вручення повісток, що давало можливість особам призовного віку уникати отримання таких повісток і, як наслідок, створювало передумови для ухилення ними від виконання військового обов`язку. При цьому повідомлення з метою конспірації містили умовні слова "Сонце", "Сині", "Зелені": "на Лісопарковій їздить білий дастер із синіми та зеленими", "обережно, сині на дастері стопанули хлопця", – зазначається у вироку Подільського районного суду Кропивницького.

Крім того, отримати покарання можна не тільки за адміністрування сумнівних груп, але й за активну участь у них як дописувач. За такі дії, наприклад, поплатилася місцева мешканка Полтавщини.

"Усвідомлюючи, що діяльність зі здійснення мобілізаційних заходів викликає широкий резонанс у суспільстві, у тому числі серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, особа приєдналася до чату Viber та стала його активним учасником-користувачем. Використовуючи власний мобільний телефон, поширювала інформацію про місця проведення мобілізаційних заходів, що знизило їхню ефективність", – йдеться у вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Ба більше, щоб бути покараним за статтею 114-1, не обов’язково ставати учасником чи адміністратором тематичних груп у соцмережах. Достатньо просто знімати ролики про місця перебування ТЦК та викладати їх у мережу з власного акаунта.

"Особа, перебуваючи поблизу станції метро "Вокзальна" у Києві, у соціальній мережі TikTok здійснила публікацію, на якій зображено місце проведення мобілізаційних заходів", – зазначається у тексті вироку Голосіївського районного суду Києва.

У чому в таких випадках полягає "перешкоджання діяльності ЗСУ"? Логіка Феміди дуже проста: оповіщувати про місця роботи груп оповіщення не можна, бо тоді жодного оповіщення у ТЦК не вийде. А це підриває мобілізацію.

Та от цікаво, чому ж не спрацьовує "мамкіна" конспірація, адже на перший погляд план надійний, як швейцарський годинник: ну хіба ж можливо отримати судимість за повідомлення "зелені на Шулявці"?

– У переважній більшості таких випадків, коли людину викликають на допит і оголошують підозру, вона починає розуміти всю серйозність і розкаюється у вчиненні злочину, – пояснює "Телеграфу" адвокат Олександр Золотухін. – Їй кажуть, що ти можеш отримати п’ять років або рік умовно, якщо визнаєш вину. І в такій ситуації розповідати, що вона робила пости про погоду, просто немає сенсу. Тим паче що інші свідки можуть свідчити протилежне. Тому легше визнати провину, піти на угоду зі слідством і отримати рік умовно, аніж п’ять років реально. Відтак слідству немає необхідності доводити, що "зелені чоловічки" — це ТЦК.

Фіктивна бронь

На умовному другому місці за розповсюдженістю — справи, що стосуються фіктивних зарахувань на "теплі" місця, де передбачено бронювання.

"Особа, займаючи посаду директора ТОВ "Чернігівський хлібокомбінат №2", розробила та впровадила на підприємстві схему фіктивного працевлаштування осіб призовного віку для подальшого безпідставного бронювання від мобілізації таких осіб, у тому числі її знайомих, родичів, а також родичів працівників підприємства", – сказано у вироку Новозаводського районного суду Чернігова.

Або ж випадок у Харкові, коли секретар-друкарка "Харківського торговельно-економічного фахового коледжу" допомагала "студенту" за кеш скласти сесію і зберегти бронювання.

"Горять" і лікарі, наприклад, невропатолог з Одеси, який розробив схему фіктивного оформлення інвалідності для родичів військовозобов’язаних, щоб останні могли оформити догляд, відстрочку та виїхати з країни.

Втім, у цій категорії вироків трапляються і доволі нетипові випадки, як-от справа спеціалістки з відділу з юридичних питань та кадрової роботи Української сільської ради на Дніпропетровщині. Будучи відповідальною за оповіщення місцевих чоловіків, чиновниця складала фіктивні акти подвірного обходу, де писала, що військовозобов’язані вже не живуть за місцем реєстрації. Суд розцінив це як перешкоджання мобілізації, а відтак — і діяльності ЗСУ.

"Захисники" від ТЦК

Умовне третє місце за статтею 114-1 займають вироки, які стосуються "захисників" тих, кого ТЦК намагаються мобілізувати. Тут розгортаються справжні драми.

"Особі стало відомо, що його брат на підставі врученої повістки після проходження ВЛК перебував у приміщенні [ТЦК] для призову за мобілізацією. Він прибув до приміщення [ТЦК], маючи при собі газовий балон, і почав провокувати конфлікт із військовослужбовцями з метою відволікання їхньої уваги. Скориставшись тим, що військовослужбовці відволіклися, раптово скомандував своєму брату, щоб він біг у бік виходу із приміщення, а сам став у дверному отворі, щоб перешкодити військовослужбовцям зупинити брата, який підлягав мобілізації", – йдеться у вироку Салтівського районного суду Харкова.

Схожий випадок трапився й в Одесі, де водій на своїй автівці заблокував бус з ТЦК та поліцейськими і намагався за допомогою бейсбольної бити "визволити" чоловіка, якого везли на ВЛК. У підсумку втекти одеському "Форресту Ґампу" не вдалося, а "бейсболіста" визнали винним у суді.

Як карають суди

Які ж покарання призначає Феміда за "перешкоджання діяльності ЗСУ"? Ситуація тут виглядає доволі цікавою.

Стаття 114-1 доволі серйозна і належить до правопорушень проти основ національної безпеки. Відтак передбачає покарання від п’яти до восьми років (за тяжкі наслідки — до 15 років). Але на практиці суди майже ніколи не призначають реальні терміни ув’язнення, обмежуючись умовними строками від 1 до 3 років. Чому так?

– Тому що в більшості випадків такі злочини не набувають масштабів загрози, засуджений до кінця не усвідомлював значення своїх дій. Так, перекрити дорогу бусу ТЦК — це перешкоджання діяльності ЗСУ, та чи доречно ув’язнювати людину, якщо це не призвело до негативних наслідків для життя, здоров’я, майна тощо? І коли суд бачить, що є ознаки злочину, але злочин вчинений на емоціях, у стані афекту, то й приймаються такі рішення, – зазначає Золотухін.

Втім, так відбувається не завжди. Зрідка подібні справи все ж доходять до апеляції з ініціативи прокуратури. До прикладу, мешканцю Харківщини, який побачив на вулиці співробітників ТЦК і ударом голови зламав одному з них носа, суд першої інстанції дав три роки умовно, але в апеляції вирок замінили на п’ять років реального позбавлення волі.

Таким чином, судова практика демонструє, що всі протести проти дій ТЦК — як у реальному, так і у віртуальному світі — не залишаються без покарання.