Це "місце сили" знають одиниці: де в Україні є старовинне село, яке заряджає енергією

Нині у селі проживає менше 1000 осіб

Україна багата на дивовижні локації, які багато хто називає "місцями сили", оскільки вони мають особливу енергетику. Серед них і старовинне село Буша у Вінницькій області, про багату спадщину та незвичайні таємниці якого знають далеко не всі.

"Телеграф" вирішив докладніше розповісти про це захоплююче місце. Ми з’ясували, звідки походить назва поселення і що в ньому особливого.

Село Буша — чому це "місце сили" і що там знаходиться

У Ямпільському районі Вінницької області заховано дивовижне село Буша, яке знаходиться біля злиття двох річок – Мурафа та Бушанка. Перші письмові згадки про нього відносяться до XVI століття, а вже в 1629 поселення отримало статус міста.

Завдяки вигідному розташуванню на перетині торгових шляхів Буша перетворилася на місто-фортецю Брацлавського воєводства, яке відігравало важливу роль у захисті Поділля. Але в 1654 році його обложили польські війська.

Згідно з легендою, під час оборони дружина сотника Завісного, розуміючи, що місто впаде, підірвала пороховий склад і пожертвувала собою, щоб затримати ворога. Після цієї трагедії фортеця була зруйнована, а місто втратило своє значення. Від колишніх укріплень уціліла лише одна вежа, яку пізніше відреставрували та переробили на дзвіницю.

За однією з версій, поселення отримало свою назву від імені єдиної уцілілої мешканки на ім’я Басе (Буше): "Буша — залишилася одна душа". Ще вважають, що назва може бути пов’язана безпосередньо з річкою Бушанкою, біля злиття якої розташоване поселення.

Нове життя це історичне місце набуло у 2000 році, коли тут створили Державний історико-культурний заповідник. На його території можна побачити музей трипільської культури, старовинний козацький цвинтар XVIII–XIX століть, парк мурованих скульптур та інші пам’ятники.

Саме поєднання стародавньої історії та незвичайної природи зробило Бушу "місцем сили", багато відвідувачів кажуть, що в цій місцевості особлива атмосфера, яка заряджає енергією, ніби перебуваєш в іншому вимірі.

Сьогодні на території заповідника працює музей просто неба. Неподалік села знаходиться мальовничий каньйон з нависаючими скелями та печерами. Величезні кам’яні валуни тут мають дивні форми й навіть власні назви — Гриб, Баран і Висячка. Ці природні ландшафти роблять територію особливо привабливою для мандрівників.

Раніше "Телеграф" розповідав, що в Україні є село, назва якого збиває з пантелику всіх приїжджих. Воно звучить так, наче це повний провал.