Судовим бульдозером по свободі слова: як активістам в Україні намагаються заткнути рота SLAPP-позовами

Забудовники мають юристів, купу грошей і часу. Активісти мають громадську організацію, однодумців і які-не-які донати. Коли перші подають на других до суду, це формально називається "захистом ділової репутації". Але на практиці — може стати способом "вимкнути" людину чи ж навіть цілу громадську організацію з боротьби.

"Телеграф" розібрав кілька судових кейсів, пов’язаних із відомими київськими забудовниками – "Ковальська" та "Столиця груп", в яких так звані SLAPP-позови, схоже, можуть використовуватися як інструмент тиску на "занадто активну" громадськість.

Що таке SLAPP-позови і як вони працюють

SLAPP-позов (Strategic Lawsuits Against Public Participation, або позови проти участі громадськості) — це позов, який подають власники великих бізнесів або особи, пов’язані з адміністративним ресурсом, не стільки для перемоги в суді, як з метою "зв’язати руки" своїм критикам — журналістам чи громадським активістам. Людину або ГО змушують витрачати гроші на адвокатів, ходити на засідання, ризикувати рахунками й майном. Навіть якщо відповідач зрештою виграє, він уже втрачає час, нерви й ресурс.

В Україні подібні позови останнім часом дуже полюбляють забудовники. При цьому мішенню стають громадські активісти, які створюють для забудовника проблеми, наприклад, вказують на невідповідність забудов екологічному законодавству, чи пам’яткоохоронним приписам.

Так, прямо зараз триває судовий розгляд щодо ГО "Екопарк Осокорки", ініційований ТОВ "Столиця груп", яку пов’язують з Владою Молчановою. А у відомого пам’яткоохоронця Дмитра Перова розглядається справа за позовом Сергія Коровченка, якого у ЗМІ називають цивільним чоловіком Молчанової. До цього Перову вже вдалося перемогти в суді після аналогічного позову від іншого забудовника – ТОВ "Ковальська", хоча й витративши на це купу особистого часу та ресурсів.

Чому мішенню SLAPP-атаки стала ГО "Екопарк Осокорки"

Історія протистояння забудовників і громадськості на Осокорках в Києві, де розташовані мальовничі озера Небреж, Мартишів і Тягле, триває вже кілька десятиліть. Свого часу стараннями Омельченка і Ко п’ять тамтешніх ділянок загальною площею 176 га віддали в оренду фірмі ТОВ "Контактбудсервіс" під житлову забудову. Фірма спершу належала нардепу-бютівцю Олександру Чорноволенку, але зрештою опинилася під контролем структур, які пов’язують з відомою київською забудовницею Владою Молчановою та її дітищем "Столиця груп".

Саме "Столиця груп" наразі вказана девелопером проєкту житлового комплексу H20, який активно споруджується на берегах озера Небреж.

Початку будівництва передувало рішення Київради, яка, ще у 2018 році вирішила скасувати право оренди ТОВ "Контактбудсервіс". Але забудовник подав до суду і зміг повернути собі право оренди на деякі із земельних ділянок (на плані нижче змальовано та обведено червоним).

Та завдяки активному втручанню ГО "Екопарк Осокорки", котру утворили представники небайдужої місцевої громадськості, перемога забудовника виявилася не повною. Активістам вдалося відстояти скасування оренди для ТОВ "Контактбудсервіс" однієї із ключових ділянок (обведена синім).

Це, по суті, означало, що ТОВ "Контактбудсервіс" (чи, вірніше, "Столиця груп", яка є девелопером) не зможе побудувати на ділянках цілісний житловий комплекс, як вони планували раніше, адже орендовані ділянки виявилися "відрізаними" одна від одної завдяки втручанню активістів.

Ще по одній ділянці (обведено зеленим), за даними ГО "Екопарк Осокорки", наразі триває касаційний розгляд – ГО "Екопарк Осокорки" зайшла у справу третьою особою на стороні Київради, і не виключено, що право на оренду "Контактбудсервісу" також буде скасовано.

Окрім того, наразі ГО "Екопарк Осокорки" як третя особа на стороні Київради та Київської військової адміністрації судиться з "Контактбудсервісом" у справі про заказник "Осокорківські луки". Забудовник чомусь дуже хоче скасувати створення цього заказника, а ГО не дає цього зробити.

Тож нічого дивного, що ГО "Екопарк Осокорки" зрештою і стала мішенню для SLAPP-позову "Столиці груп". Формально він був поданий, нібито для "захисту ділової репутації та спростування недостовірної інформації".

Але його справжньою метою, переконані в громадській організації, є блокування її фінансової спроможності задля того, щоб паралізувати її можливість платити адвокатам, підтримувати життєдіяльність тощо..

Олександр Потапенко, представник ГО "Екопарк Осокорки"

"Їхні (ТОВ "Столиця Груп") претензії, якщо коротко, зводяться до публікацій навіть не на офіційній інтернет-сторінці нашої ГО, а на Facebook-сторінці спільноти, створеній ще до реєстрації нашої організації. Вони чомусь "прив’язали" цю сторінку до нас, взяли звідти 10 постів, які їм не сподобалося, з них вирвали з контексту 46 окремих тез і на базі цього підготували позов. Позов ґрунтується на лінгвістичній експертизі від якоїсь організації з гучною назвою (Український незалежний інститут судових експертиз. — Ред.). Яка, для розуміння, насправді є комерційним ТОВ і виконує роботи на замовлення тих, хто може заплатити.

При цьому у значній кількості фраз, які вони відібрали як аргументи, назва "Столиця груп" взагалі не фігурує. Наприклад, вони згадують допис щодо ухвалення з порушеннями ДПТ у 2009 році, до якого "Столиця" апріорі не могла мати відношення.

Але головний момент, як я вважаю, в позові стосувався не вимоги спростування цих всіх дописів. Головне там – що вони вимагатимуть стягнення з нас судових витрат, видатків за правничу допомогу і за цю згадану мною експертизу. Якщо все порахувати разом – набігає понад 160 тисяч гривень. Для розуміння, за все минулий рік всі витрати нашої організації, включно з оплатою послуг адвокатів, склали щось близько 80 тисяч гривень. Тобто, вони з нас хотіли стягнути дві суми нашого річного бюджету. Якби їм це вдалося, то, скажу відверто, ми б мали неабиякі проблеми. Нам могли б заблокувати рахунки. Ну а далі – діяльність ГО була б повністю паралізована, треба було б шукати решту грошей, потім займатися відновленням роботи.

А в цей час, нагадаю, в судах слухається декілька важливих справ, де ми виступаємо проти ТОВ "Контактбудсервіс" — щодо скасування оренди на одну із ділянок та по заказнику "Осокорківські луки". Тож резони позивача тут проглядаються досить прозоро – закрити нам рота і заблокувати роботу. Це, як я думаю, і була їх основна мета".

Характерно, що суд першої інстанції ГО "Екопарк Осокорки" завдяки старанням свого адвоката виграла. Виявилося, що юрист вже мала подібний досвід, коли інший забудовник намагався натиснути через суд на громадську організацію, і змогла підібрати правильні аргументи. Хоча нервів і часу ця справа в активістів відібрала чимало. Тепер вони будуть вимагати від позивача компенсувати юридичний супровід.

Втім, у ГО переконані, що "Столиця груп" не відступиться і подасть на апеляцію, тож крапку в цій історії ставити точно зарано.

Активіст Перов і моральні страждання забудовника "Ковальська"

Дуже схожа історія, хоча і зі своїми нюансами, у відомого київського захисника історичних та архітектурних пам’яток Дмитра Перова. У травні 2024 року на нього подало до суду ТОВ "Ковальська нерухомість" — забудовник, який входить у корпоративну групу "Ковальська", котра належить бізнесменам Олександру та Сергію Пилипенкам.

Формальною підставою стали поширені Дмитром 5 дописів на його сторінці у Facebook, у яких він описував ситуацію з руйнуванням "Ковальська нерухомість" історичної, на його думку, будівлі за адресою вул. Жилянська, 47 у Києві. Активіст наполягав, що будівля, датована 1860-ми роками, потрапляє під мораторій, оголошений в Києві, на знесення історичних будівель, а дії "Ковальська" є протиправними.

У своєму позові ТОВ "Ковальська нерухомість" просило суд визнати недостовірною поширену Перовим інформацію, спростувати її, а також хотіло стягнути з активіста 100 тис. грн моральної шкоди.

Дмитро Перов, пам’яткоохоронець:

"На їхню думку, я не міг називати будівлю історичною, оскільки, мовляв, я не є кандидатом історичних наук, чи там професором історії, щоб стверджувати, що ця будівля історична. Хоча я посилався на рішення КМР, де прямо було зазначено, що ця споруда потрапляє у відповідний список будівель, які потребують захисту. Так званий "список Кличка". На цій підставі вони порахували, що мої дописи образили їхню честь, гідність і репутацію та зажадали компенсувати "моральну шкоду".

Робилося це, звичайно, не заради 100 тисяч, а задля того, щоб відволікти час і ресурси. Простіше кажучи такими позовами вони створюють проблеми, для того, щоб в активістів було менше часу протистояти забудовникам. Заблокувати роботу, максимально відволікти по часу, по силах, по фізичних, ментальних, по грошових ресурсах".

Суди проти "Ковальської" — і першу, і згодом апеляційну інстанції — Дмитру Перову вдалося виграти. Ба більше, додатковим рішенням суд ще у грудні минулого року постановив стягнути з ТОВ "Ковальська нерухомість" на користь Дмитра Перова 76 тисяч гривень витрат на юридичну допомогу.

Під прапором Портнова: ображені прораб, Коровченко та в перспективі Молчанова

Якщо у випадку з будівлею по Жилянській, 47 та "Ковальською" Дмитру Перову загалом пощастило (не враховуючи, звичайно, витрачені нерви, час та гроші, які йому, до речі, ТОВ "Ковальська" так і не повернуло), то з іншим кейсом – історичною будівлею по вул. Франка, 26 (будинок Замкова) пощастило набагато менше.

Перов спершу отримав позов від прораба будівництва – Василя Дідуса, який зажадав моральної компенсації за дописи Перова та відшкодування судових витрат. Позов цей, який за даними Перова "вели" адвокати Молчанової та Коровченка, активіст програв. У результаті суд присудив йому виплатити на користь прораба 20 тис. грн моральної шкоди, після чого його рахунки тривалий час були заблоковані.

Але на цьому справа не закінчилася – наразі Дмитру Перову доводиться судитися ще й з Сергієм Коровченком, як фізичною особою. Той також зажадав спростування недостовірних, на його думку, дописів активіста та 60 тисяч гривень моральної шкоди. Буквально тиждень тому справа пройшла першу інстанцію – Дмитро Перов її виграв. Суд зокрема зазначив, що "матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем була поширена негативна та недостовірна інформація, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача".

Але Дмитро впевнений, що буде ще й апеляція, а згодом цілком ймовірний окремий позов і від Владислави Молчанової. І у результаті справа може затягнутися на роки.

Що говорять юристи

Адвокат Юлія Рибіцька, яка спеціалізується, зокрема, на захисті активістів громадських організацій, переконана, що практика SLAPP-позовів в Україні сьогодні набула системного характеру і є неабиякою загрозою для нормального функціонування інститутів громадянського суспільства.

Юлія Рибіцька, адвокат:

"Бувши юристом, я займаюся у тому числі представництвом інтересів громадських організацій та активістів, зокрема й екологічного напрямку. І вже не один раз стикалася з подібними ситуаціями. Це дає мені підстави говорити, що історія з подібними SLAPP-позовами від забудовників в Україні має системний характер.

Інколи доходить до абсурду – забудовник жадає стягнути моральну шкоду за якусь "упущену вигоду", як, наприклад, в одному з кейсів у Вишгороді. Там забудовник придумав космічну цифру – що він, начебто, через висловлювання активістів втратив мільйони гривень. Хоча це, звичайно, дуже складно довести. Навіть шляхом (будемо називати речі своїми іменами) відверто куплених висновків експертів.

При цьому забудовники вимагають, як у випадку з ГО "Екопарк Осокорки", компенсації судових витрат, що у підсумку для громадської організації, яка живе на членські внески чи пожертви, може вилитися у непідйомну суму. І це зрештою може навіть заблокувати основну їхню діяльність.

Інший варіант – коли позов спрямований на активіста, як фізичну особу. Повірте, люди дуже губляться, коли приходить позов, умовно на стягнення мільйона гривень. Для чого це робиться – зрозуміло. Аби людина, так, в якої є діти, в якої є дружина чи чоловік, якесь майно, запанікувала і вчинила якісь дії, щоб відступитися від власної позиції. Прибрала свій допис, чи призупинила діяльність тощо.

Як цьому протидіяти? Моє бачення, що треба, по-перше, максимально якісно захищати себе в правовому руслі.. І намагатися перекласти всі витрати на іншу сторону.

І, звичайно ж, має бути висвітлення цієї тематики. У тому числі і в процесі самих судових засідань, аби судді розуміли всі обставини, пов’язані з розглядом кожної конкретної справи, зокрема, справжні мотиви позивача. Обґрунтовуючи заперечення на позови до активістів, намагаюся робити акцент не на суто процедурних недоліках правової позиції позивача, а якісно спростовувати факт розповсюдження саме недостовірної інформації, зокрема, в розрізі допустимості вільного вираження поглядів у справах, що становлять суспільний інтерес.

На жаль, тут поки що мало допомагає закордонна практика боротьби зі SLAPP, яка вже навіть законодавчо закріплена на рівні директив ЄС. Взагалі застосування директив ЄС в українському судочинстві має певні труднощі, що можуть зумовлюватися як відсутністю прямої імплементації їх положень у національне законодавство, так і різницею у підходах до правозастосування, різним рівнем розвитку відповідних інституцій. Проте у правових позиціях відповідачів у справах цієї категорії однозначно доцільно використовувати практику Європейського суду з прав людини у сфері захисту свободи вираження поглядів, а також сформовані на її основі правові висновки Верховного Суду".

Протидія SLAPP: чи робиться щось в Україні

Примітно, що тема протидії SLAPP-атакам в Україні поступово набуває розголосу. Останнім часом пройшло декілька обговорень та панельних дискусій з цього приводу, а комітет ВР з питань свободи слова створив відповідну робочу групу та оголосив про збір пропозицій з метою внесення змін у законодавство щодо захисту від SLAPP-зазіхань на активістів та журналістів.

Активно обговорюються і перспективи імплементації в Україні відповідної Директиви ЄС "Про захист осіб, які беруть участь у громадських обговореннях, від явно необґрунтованих позовів або неправомірних судових проваджень ("стратегічні позови проти громадської участі")" від 11 квітня 2024 року.

За даними голови комітету ВР Ярослава Юрчишина, наразі пропонується відразу декілька механізмів протидії SLAPP-атакам, серед яких – закриття на ранніх етапах позовів, що містять ознаки умисного тиску. При цьому якщо справу буде закрито як SLAPP, позивач більше не зможе подавати ідентичний позов.

Також у справах, які містять ознаки SLAPP позивач повинен буде довести, що його позов – це не спроба залякування. Окрім того, пропонується вирівняти судові витрати, аби позивач ,який зазвичай має значний фінансовий ресурс, не міг цим маніпулювати проти відповідача – громадського активіста чи організації, які зазвичай мають обмежені фінансові можливості.

Окрім того, пропонується, що у випадку, коли суд зафіксує з боку позивача ознаки SLAPP-атаки, той змушений буде заплатити штраф, який піде в бюджет, та власним коштом опублікувати рішення суду, що, очевидно, може неабияк вдарити по репутації такого позивача.

Як бачимо, процес протидії SLAPP-позовам в Україні вже поступово зрушив з місця, а сама проблема дедалі частіше стає предметом публічної дискусії. Втім, доки відповідні зміни до законодавства залишаються лише намірами, активісти й надалі змушені працювати під постійним ризиком судових атак з боку значно потужніших опонентів.

"Телеграф" уважно слідкуватиме за розвитком як ситуації загалом, так і окремими кейсами атак на журналістів та громадських активістів. Не перемикайтеся.