Походить від росіян? В Україні є село з дивною назвою і поганими дорогами

Населення села може здивувати

У Закарпатській області розташовані три населені пункти з незвичними назвами. Мова йде за Великі, Малі та Руські Геївці. Особливу увагу привертає назва останнього, яка в сучасних умовах може сприйматися негативно.

"Телеграф" розповість детальніше, що відомо про ці селища. Варто зазначити, що вони мають давнє походження.

Назва села має історичне коріння: топонім "Геївці" походить від старослов’янського слова "гай" (ліс), а прикметник "Руські" вказує на те, що тут історично мешкали етнічні українці (русини). Це відрізняє село від сусідніх Малих та Великих Геївців, де переважає угорське населення.

У коментарі "Телеграфу" журналіст, в.о. головного редактора сайту UA-Футбол Ігор Семйон розповів трохи більше про село. За його словами, воно насправді дуже маленьке і має назву, яка у нинішні часи "ріже" слух.

За його словами, слово "руські" у даному топонімі не є наслідком "зросійщення", а, як ви зазначили раніше, підкреслює особливість села – відрізняє його від Малих і Великих Геївців, які населені переважно етнічними угорцям. Руські Геївці – це поселення етнічних українців.

За даними Вікіпедії, станом на 2017 рік тут мешкало 110 мешканців. Воно розташоване серед живописних пагорбів, типових для цієї частини Закарпаття.

Як зазначає журналіст, населений пункт має низку серйозних проблем. Через своє географічне розташування село входить до складу Сюртівської територіальної громади, де переважну більшість мешканців складають етнічні угорці. Семйон припускає, що саме через цей чинник місцева влада приділяє селу мінімум уваги, внаслідок чого воно перебуває у занедбаному стані.

За словами журналіста, у Руських Геївцях відсутні школа, дитячий садок, медпункт та повноцінна крамниця. Роль медичного закладу виконує приватний будинок місцевого фельдшера, який працює в обласному центрі, а магазин відкривається лише кілька разів на тиждень на короткий час завдяки зусиллям підприємців. Втім, через малу кількість населення школа та садок тут не є критично необхідними — дітей до освітніх закладів у сусідні села возить спеціальний шкільний автобус.

Проте найбільшою бідою села залишається катастрофічне бездоріжжя. Через відсутність нормального покриття сюди не курсують рейсові автобуси чи маршрутки. Щоб дістатися до сусідніх населених пунктів (Сюрте чи Цеглівки) на електричку або автобус, люди змушені йти пішки або їхати на велосипедах.

Місцеві мешканці пов’язують руйнацію доріг із роботою піщаного кар’єру: вантажівки роками розбивають шлях, нівелюючи будь-які спроби косметичного ремонту.

Важливо розуміти, що назва "руські" у цьому випадку не має стосунку до Росії, а є давнім означенням українського населення Закарпаття, яке використовували для розрізнення з угорськими чи словацькими громадами. Журналіст зауважує, що селяни усвідомлюють немилозвучність назви в сучасних реаліях і не заперечують проти перейменування, проте просять владу передусім вирішити проблему з дорогами.

Попри неодноразові звернення та відкриті листи до керівництва області (зокрема, рік тому до тодішнього голови ОДА Віктора Микити), ситуація залишається без змін. Також зазначається, що нещодавно зусиллями громади та священника в селі звели православну церкву, яка наразі не перебуває в юрисдикції ПЦУ.

Раніше "Телеграф" розповідав, як насправді виглядала легендарна брама Золотих воріт тисячу років тому.