Краще для України чи Росії? Названо три сценарії після виходу ОАЕ з ОПЕК

Світ може побачити нові коливання цін

Рішення про вихід Об’єднаних Арабських Еміратів із групи нафтовидобувних країн ОПЕК та ОПЕК+ може по-різному вплинути на світовий нафтовий ринок. Зараз можна виділити три можливі сценарії розвитку подій, але залежатиме все від поведінки інших країн та загальної ситуації у світі.

Про це в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" розповів директор Науково-технічного центру "Псіхєя", голова комітету розвитку економічної конкуренції при ТПП України Сергій Сапєгін.

"Вихід ОАЕ з ОПЕК і ОПЕК+ з 1 травня 2026 року — це не просто дипломатичний жест і не чергова суперечка всередині нафтового клубу. Для ринку це сигнал, що стара модель дисципліни в ОПЕК+ слабшає саме тоді, коли геополітичні ризики навколо Ормузької протоки роблять нафтові потоки менш передбачуваними. Головне питання тепер не лише в тому, скільки нафти зможуть видобути Емірати. Важливіше інше: чи здатна ОПЕК+ після цього зберегти контроль над поведінкою інших виробників", — каже він.

Сапєгін зазначив, що для ОПЕК вихід ОАЕ — не просто втрата одного учасника, оскільки Емірати були одним із виробників, які активно нарощували потужності. Водночас ОПЕК+ важлива не так складом учасників, як здатністю координувати обмеження видобутку між країнами з різними інтересами. Саме ця здатність тепер опинилася під питанням.

Головним регулятором нафтової політики в ОПЕК якраз виступає Саудівська Аравія, і коли потрібно підтримати світові ціни, саме Ер-Ріяд часто бере на себе додаткові зобов’язання щодо скорочення видобутку. Але вихід великого виробника із системи створює небезпечний прецедент: інші країни також можуть жорсткіше ставити питання про власні квоти.

Водночас Сапєгін вважає, що перебільшувати сам факт виходу не варто, оскільки ОПЕК+ вже переживала втрату окремих учасників, зокрема Катару, Еквадору та Анголи. Ризик полягає не в одному рішенні Абу-Дабі, а у ймовірному ланцюговому ефекті. Якщо інші виробники визнають, що дисципліна більше не відповідає їхнім інтересам, формат почне втрачати керованість.

Ситуація надалі залежатиме від кількох речей:

• чи залишиться Ормуз зоною ризику
• чи захочуть інші країни продовжувати діяти за правилами ОПЕК+

Далі співрозмовник називає три можливі сценарії розвитку подій.

ОПЕК+ втрачає ОАЕ, але не контроль над ринком

Базовим Сапєгін вважає сценарій керованого розриву. Він каже, що інші члени ОПЕК+ поки що мають більше стимулів зберігати формат, ніж руйнувати його. Для Саудівської Аравії це питання контролю за ринком, для Росії та інших виробників – питання доходів, для менших учасників – питання передбачуваності цін.

Для споживачів такий сценарій не принесе швидкого здешевлення пального. Поки ситуація в Ормузькій протоці залишається напруженою, нафта буде дорогою через ризики у світі. У країнах, що залежать від імпорту пального та світових котирувань, бензин та дизель залишатимуться дорогими. Для України та Європи це напружений, але відносно контрольований сценарій: ціни на пальне залишаються високими, проте неконтрольований ціновий стрибок є малоймовірним.

Ормуз заспокоюється – і ринок згадує про надлишок пропозиції

Другий сценарій можливий, якщо ситуація навколо Ормузької протоки стабілізуватиметься. У такому разі судноплавство відновлюється, страхові ризики знижуються, а танкери повертаються до звичних маршрутів. Тоді на перший план вийде вже не дефіцит постачання, а баланс попиту та пропозиції. І саме в цьому випадку вихід ОАЕ з картелю стане справді важливим для цін.

Найбільше виграють імпортери: Китай, Індія, Японія, Південна Корея, країни ЄС, а також держави з великими витратами на паливо. Програють експортери, бюджети яких залежать від високої нафтової ціни: частина країн ОПЕК, Росія, Ірак, Нігерія, Алжир та інші виробники.

Для України, на думку експерта, цей сценарій був би сприятливим. Нижчі світові ціни на нафту могли б поступово знизити тиск на вартість імпортного пального, логістику та частину виробничих витрат.

Безпечна криза перекриває будь-який ефект від виходу ОАЕ

Третій сценарій, за словами Сапєгіна, найнебезпечніший. Якщо конфлікт навколо Ірану загострюється, а судноплавство через Ормуз залишається обмеженим або стає ще ризикованішим, вихід ОАЕ з ОПЕК майже відходить на другий план. У такому разі головне не те, хто скільки хоче видобувати, а те, скільки нафти реально може потрапити на світовий ринок. Навіть якщо ОАЕ готові продавати більше, то фізичні та страхові ризики можуть обмежити ефект додаткової пропозиції.

При цьому сценарії нафта може залишатися дорогою або дорожчати ще більше. Разом із нею зростатимуть і страхові ставки для танкерів. Найбільший удар припаде на Азію. Китай та Індія мають певний простір для маневру завдяки диверсифікації постачальників, але залежать від великих обсягів імпорту. Японія та Південна Корея ще більш уразливі, бо майже не мають власного енергетичного ресурсу.

Європа менше залежить від близькосхідної нафти, але світова ціна однакова для всіх. Якщо дорожчає Brent, це відчувають і європейська нафтопереробка, і перевізники, і промисловість, і, зрештою, споживачі.

Сапєгін пояснив, що для України головний ризик — це не дефіцит нафти як такої, а подорожчання імпортного пального, логістики та військових перевезень. Навіть якщо український ринок безпосередньо не купує значних обсягів близькосхідної нафти, він все одно залежить від європейських котирувань та вартості дизеля.

У короткостроковій перспективі від такого сценарію виграють виробники поза Перською затокою: США, Канада, Бразилія, Норвегія, частково Росія. Вони не залежать безпосередньо від Ормуза, або залежать меньше. Однак надто високі ціни мають і зворотний ефект: вони б’ють по світовому попиту, посилюють ризик економічного уповільнення і можуть прискорити перехід до альтернативних джерел енергії.

Тож, вихід ОАЕ – це не кінець ОПЕК+, але важливий тест на здатність утримувати внутрішню дисципліну. Якщо Саудівська Аравія зможе переконати інших виробників не розхитувати квоти, ринок отримає лише обмежене ослаблення картелю. Якщо приклад Еміратів стане політичним аргументом для інших учасників, ОПЕК+ увійде до етапу, де домовленості формально існують, але дедалі менше визначають реальні обсяги постачання.

Для розуміння подальшого розвитку подій слід слідкувати за трьома індикаторами:

• чи відновлюється нормальний рух танкерів через Ормуз;
• чи починають ОАЕ реально збільшувати експорт після виходу із ОПЕК+;
• чи узгоджені квоти зберігають інші учасники картелю.

Експерт підсумував, що якщо ситуація в Ормузькій протоці стабілізується, а ОАЕ наростять поставки, то ціни можуть піти вниз. Якщо напруга навколо Ормуза залишиться, навіть ослаблення ОПЕК+ не допоможе швидко здешевити нафту. А якщо інші країни наслідують приклад Еміратів, світовий нафтовий ринок увійде в новий етап — менш керований, більш напружений і набагато менш передбачуваний.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що через ціни на нафту подорожчає не лише бензин. Очікується зростання вартості та інших товарів.