Трамп і Путін об'єдналися навколо ворога України: пояснюємо, що відбувається

За місяць в Угорщині пройдуть парламентські вибори, на яких запекла боротьба розгорнеться між двома політичними силами. З одного боку — партія "Фідес" на чолі з премʼєр-міністром Віктором Орбаном, з іншого — партія "Тиса", яку очолює головний опонент нинішньої влади Петер Мадяр.

Згідно з соціологічними опитуваннями, напередодні 12 квітня "Тиса" випереджає партію "Фідес" щонайменше на дев’ять відсотків. Виглядає так, що в бажанні зберегти владу Орбан сподівається на допомогу двох людей — Володимира Путіна та Дональда Трампа. І це вже має вплив на Україну.

Детальніше пояснює міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.

Як Орбан подружився з Трампом

У 1990-х роках, коли Віктор Орбан прибув із візитом до президента США Білла Клінтона, для багатьох він виглядав демократичним реформатором, який допомагав вивести країну з радянської епохи.

Орбан здавався амбітним політиком, який ще кілька років до того разом з угорською молоддю закликав вивести війська СРСР з країни і невдовзі святкував падіння комуністичного режиму.

У 1999 році за керівництва Орбана Угорщина вступила до НАТО та почала розвиватися як частина західних союзів.

2010 року, коли політик знову прийшов до влади, він постав у звичній нам ролі — як правий популіст і націоналіст. З роками правляча партія "Фідес" посилювала свій вплив, реформи виливалися у втрату незалежності судами та державними інституціями, а свобода слова й верховенство права перестали бути пріоритетом уряду.

У зовнішній політиці Орбан намагався балансувати між членством в НАТО та ЄС і поглибленням співпраці з Росією і Китаєм. Серед іншого Будапешт охоче "підсів" на дешевий російський газ, який качали радянським трубопроводом "Дружба".

За президентства Барака Обами угорський уряд стикнувся не лише з критикою, а й санкціями через проблеми з демократією, корупцію та зв’язки з РФ.

Фактично десять років США дотримувалися політики ізоляції угорського керманича та його антидемократичного уряду. Однак все змінилося за першої каденції Дональда Трампа. Угорщині вдалося стати однією з небагатьох країн ЄС, яка успішно навела мости з республіканцями.

Орбан вбачав у Трампі своєрідного рятівника, який позбавив його країну статусу вигнанця. Натомість Трамп бачив в угорці… себе.

"Вас поважають по всій Європі. Мабуть, як і мене, ви трохи суперечливі, але це нормально", — сказав Трамп під час їхньої першої зустрічі 2019 року.

Президент США хвалив Орбана за антиміграційні заходи та захист християнських спільнот.

Аби попередити наплив мігрантів, Угорщина свого часу звела металевий паркан вздовж кордону з Сербією та Хорватією, і ввела в дію одні з найжорсткіших заходів контролю щодо шукачів притулку. Кроки цілком в дусі ідеології Трампа щодо боротьби з "небезпечними прибульцями".

Соратники президента США їдуть до Будапешта

"Ніхто не є розумнішим або кращим лідером за Віктора Орбана. Він фантастичний", — стверджує американський президент зараз.

Для Трампа угорський премʼєр постає зрозумілою фігурою. Він — не складний європейський бюрократ, а прагматик, що говорить мовою національних інтересів. Саме такий стиль політики — прямий і зорієнтований на внутрішнього виборця — Трамп звик поважати й легко впізнає в інших.

У листопаді минулого року лише Угорщина отримала від США річну відстрочку від санкцій за купівлю російської нафти та газу. Трамп аргументував це тим, що країні дуже важко отримати енергоносії з інших регіонів.

Зараз адміністрація США всіляко підтримує Орбана в його передвиборчій кампанії. Під час недавнього візиту до Будапешта Державний секретар Марко Рубіо заявив, що відносини США з Угорщиною входять у "золоту еру", і пообіцяв фінансову підтримку країні в разі потреби.

Але лише за умови, що Орбан залишиться при владі. "Президент Трамп глибоко відданий вашому успіху, адже ваш успіх — це наш успіх", — сказав тоді Рубіо.

21 березня в угорській столиці відбудеться масштабна Конференція консервативної політичної дії (CPAC), яка збере провідних діячів руху MAGA, а також політичних зірок правих та популістських рухів з усієї Європи.

"Ми були Трампом до Трампа, і саме на конференції в Угорщині вперше пролунала ключова фраза: "Ні міграції! Ні гендеру! Ні війні!"

Тепер це стало офіційною політикою у США, але Брюссель і його поплічники продовжують плести інтриги, щоб не допустити повернення до здорового глузду та моральної ясності", — йдеться в описі заходу.

Орбан сподівається, що на конференції буде присутній і президент США. Один зі співрозмовників "Телеграфу" на Капітолійському пагорбі припускає: шанси на це невеликі, враховуючи більш нагальні справи американського лідера як-от війна на Близькому Сході.

Та до Будапешта точно прибудуть соратники Трампа, аби вчергове продемонструвати солідарність з угорським премʼєром та активізувати його електорат.

Куратор Кирієнко в дії?

Ще одна людина, яка хоче, аби Віктор Орбан залишався на посту — російський диктатор Володимир Путін.

Угорський премʼєр — один з небагатьох європейських політиків, якого радо приймають у Кремлі. Подібно до Трампа Путін вбачає в Орбані надійну особу, яка не схожа на решту західного істеблішменту.

На початку березня Росія звільнила двох угорсько-українських військовополонених після особистого прохання Орбана — крок, який підкреслив його особисті зв’язки з Путіним.

Розслідувальне видання VSquare стверджує: Москва вже направила до Будапешта команду для втручання у вибори на користь чинної влади.

Операцію нібито координує Сергій Кирієнко — перший заступник керівника адміністрації російського президента. По суті, довірена особа Путіна. Допомагає Кирієнку давній соратник Вадим Тітов, який у минулому опікувався міжнародним співробітництво у корпорації "Росатом".

Кирієнко відомий і як "куратор" тимчасово окупованих територій України. За даними СБУ, саме він координує діяльність окупаційних адміністрацій та місцевих кадрів у непідконтрольних частинах Луганщини, Донеччини, Херсонщини та Запоріжжя.

За даними ЗМІ, угорська операція має наземну складову, яка передбачає розміщення команди спеціалістів у складі російського посольства в Будапешті. Їм надають дипломатичні або службові паспорти, щоб захистити від можливого видворення. Додатково у Будапешті нібито діє група осіб, пов’язаних з ГРУ.

Росіяни накинулися на Мадяра

Після публікації матеріалу лідер угорської опозиції Петер Мадяр закликав Росію утриматися від будь-яких спроб втручання у вибір угорців. Російське посольство в Будапешті природно відкинуло ці звинувачення, натомість — вдалося до критики Мадяра.

"Жодна російська делегація на чолі із Сергієм Кирієнком або Вадимом Тітовим не працює в посольстві", — йдеться в заяві в соціальних мережах.

"Натомість незрозуміло, чому пану Мадяру знадобилося підхоплювати мелодію цієї давно заїждженої платівки. Чи, можливо, у нього не все так добре з підтримкою виборців і тому доводиться вдаватися до таких методів?" — зазначалося в офіційній заяві посольства.

У відповідь лідери "Тиси" виступив із відкритим листом до посла РФ в Угорщині Євгенія Станіславова, в якому провів яскраву історичну аналогію.

"Угорщина — це батьківщина людей, які люблять свободу. Ми, угорці, є спадкоємцями борців за свободу 1956 року. Ніхто не може шантажувати чи погрожувати Угорщині та угорському народові.

Угорців не вдалося залякати у 1956 році — і не вдасться залякати сьогодні.

12 квітня більшість угорців підтвердить, що місце нашої країни — у європейській системі союзів, і що вони хочуть жити у вільній та незалежній Угорщині", — йдеться у листі.

Для довідки: у жовтні 1956 року Угорщину охопило антикомуністична революція проти прорадянського режиму та впливу СРСР на країну. Воно почалося з масових студентських протестів у Будапешті й швидко переросло у загальнонаціональне повстання. Люди вимагали політичних реформ, свободи слова та виведення радянських військ.

На початку листопада радянська армія розпочала масштабну військову операцію і жорстоко придушила повстання. Унаслідок цього загинули тисячі угорських повстанців та сотні радянських військовиків і значно більше людей отримали поранення. Майже 200 тисяч людей залишили країну як біженці.

У російському посольстві вирішили продовжити публічну сварку з опонентом Орбана. Та навіть приплели до цього США.

"На відміну від Брюсселя, Росія поважає суверенітет Угорщини, не втручається у її внутрішні справи і, зокрема, у її виборчу кампанію. Вибір — виключно за угорським народом…

Переконаний, що угорські виборці… добре пам’ятають, що галас, роздутий у публічному просторі навколо нібито "російського сліду" під час президентських виборів у США 2016 року, згас після оприлюднення в липні 2025 року директоркою Національної розвідки США Тулсі Габбард матеріалів, які доводять фальсифікацію розвідувальних даних і політизацію ролі Москви в перемозі Дональда Трампа на голосуванні", — йдеться у відповіді Станіславова.

Чим більше росіяни атакують Мадяра, тим очевиднішим стає їхній інтерес в перемозі Віктора Орбана.

Також активна залученість росіян у політичне життя Угорщини збігається зі значним погіршення відносин Будапешта з Києвом.

Викрадення та обмін "люб'язностями"

Віктора Орбана ніколи не можна було назвати прихильником України. У його "багажі" — вето на переговорах про вступ нашої держави до ЄС, гальмування санкцій проти РФ, а тепер — й блокування критично важливого кредиту ЄС на 90 мільярдів євро, який має покрити нагальні потреби українського війська та бюджету.

У Брюсселі за десятиліття роботи з Орбаном звикли до простої істини: премʼєр використовує право вето чи блоку як інструмент торгу. У випадку з кредитом для України — аби відновити транзит російської нафти через нафтопровід "Дружба". При цьому трубопровід постраждав, власне, через атаку Росії — і українська сторона поінформувала Будапешт про це.

В Орбана й надалі стверджують, що Україна зупинила роботу нафтопроводу у координації з Брюсселем та угорською опозицією для того, щоб підняти ціни на пальне перед виборами.

Хорватія запропонувала угорцям свій нафтопровід "Адрія" як альтернативу для імпорту нафти з інших джерел. Проте уряд Орбана наполягає на тому, щоб по хорватському трубопроводу йшли саме московські енергоносії. Це, безумовно, суперечить скоординованій політиці ЄС щодо відмови від російського газу та нафти.

"Ми давно працюємо з Віктором та знаємо його методи. Впевнений, що вдасться знайти рішення [по кредиту] й не допустити колапсу української економіки", — стверджує один з європейських посадовців у розмові з "Телеграфом".

Напруженість між Києвом та Будапештом досягла свого піку минулого тижня, коли президент України Володимир Зеленський пожартував про передачу контактних даних Орбана українським військовим у відповідь на блокування фінансування.

За даними нашого видання, в ЄС були вкрай незадоволені риторикою українського лідера.

"Ми чітко заявляємо, що така лексика є неприйнятною. Не повинно бути погроз на адресу держав-членів ЄС", — заявив на брифінгу для преси заступник головного речника Єврокомісії Олоф Гілл.

"Не варто давати Орбану додаткові причини критикувати Україну", — коротко пояснює один зі співрозмовників "Телеграфу". Передвиборча кампанія політика й так здебільшого побудована на мові ненависті до України та її керівництва.

"Наш народ має обрати: патріотичний угорський уряд чи проукраїнський. Як ми знаємо, опозиційна партія "Тиса" фінансується Україною. Простіше кажучи: українці хочуть, щоб їхня людина була на владі", — стверджує Орбан у соціальних мережах.

Словесні нападки виливаються у конкретні дії. 5 березня угорська влада вдалася до затримання (по факту — викрадення) сімох українських інкасаторів та арешту значної суми готівки й золота, яку ті перевозили. Банківські працівники вже повернулися додому, а ось викрадені кошти та цінні метали — досі в угорців…

Орбан і надалі переконує свою виборчу базу, що Україна не хоче завершення війни, натомість — злі українці та "брюссельці" хочуть затягнути в неї угорців.

Фактично Орбан подає вибори як референдум щодо війни, глибоко маніпулюючи думкою власного народу.

Близько пʼяти співрозмовників з різних країн-членів ЄС, яких опитав "Телеграф", сходяться на одному: сподіваються, що Віктор Орбан потерпів поразку.

Одне з джерел називає його опонента Петера Мадяра "таким же консерватором як і Орбан", але зміна влади в Будапешті гарантовано принесе перезавантаження відносин з ЄС та Україною. Що з кожним днем стає все більш критичною потребою.