"На Путіна може вплинути єдина людина": експосол США про переговори, завершення війни і Раду миру

США можуть натиснути на Росію не лише санкціями.

Вільям Тейлор — американський дипломат, у минулому — надзвичайний і повноважний посол США в Україні. У 2019-2020 роках, за часів першого президентського терміну Дональда Трампа, він обіймав посаду тимчасового повіреного у справах Сполучених Штатів в Україні.

"Телеграф" поспілкувався з послом Тейлором про новий виток мирних переговорів під американським керівництвом, справжні наміри Дональда Трампа, а також потенційну зустріч між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним.

Москва перебуває під тиском, але його може бути більше

— Моє перше запитання про переговори в Абу-Дабі. Як ви вважаєте, чи справді ми рухаємося до мирної угоди і чого варто очікувати далі?

— Я ніколи не був переконаний, що росіяни справді серйозно налаштовані щодо цих переговорів. Я не бачив жодних ознак готовності Путіна йти на компроміси та припинити бойові дії.

Проте цікаво, що переговори в Абу-Дабі тривають і, ймовірно, відбудуться знову цими вихідними. Складається враження, що росіяни направили на ці обговорення доволі серйозних представників.

Ми знаємо, що українці мають дуже серйозну делегацію, і що під час зустрічі присутні американці — Стів Віткофф, Джаред Кушнер та інші, тобто Сполучені Штати представлені належним чином. Отже, певні зрушення можливі.

Росія перебуває під тиском. Цього тиску має бути більше, але російська економіка вже зазнає серйозних ударів. Доходи від нафти значно скоротилися. Росіяни мають труднощі з пошуком солдатів. Хоча слід зазначити, що з проблемою нестачі особового складу стикається і Україна.

Якщо президент Трамп разом з європейцями зможе посилити тиск на Путіна, то, гадаю, росіян можна змусити перейти до справді серйозних переговорів.

— Як гадаєте, чому другий раунд переговорів відбудеться без американських представників, лише між українцями та росіянами?

— Це слушне запитання. Не знаю, як саме це працюватиме.

Але важливо, щоб рано чи пізно росіяни та українці сіли за стіл переговорів і досягли угоди. Все закінчиться, коли Росія зрозуміє, що не може перемогти на полі бою.

Росіяни, які беруть участь у цих переговорах, є представниками сектору безпеки. Ймовірно, вони краще за деяких російських політиків усвідомлюють, що на полі бою для них усе йде не надто добре. Вони просуваються лише метр за метром, не досягаючи великих успіхів, і російські військові це розуміють.

Якщо під час переговорів між українцями та росіянами буде досягнуто певного прогресу, і якщо тиск на Росію змусить її погодитися на припинення бойових дій уздовж нинішніх ліній фронту, це вже можна вважати позитивним результатом.

— Та все ж — чи посилить президент Трамп тиск на Росію найближчим часом, з огляду на важелі впливу, які він може використати?

— Такі важелі у Трампа справді є, і Путін це добре розуміє.

Щоразу, коли президент Трамп готовий вжити певних заходів — наприклад, надати Україні ракети Tomahawk або запровадити додаткові санкції проти Індії та Китаю за купівлю російської нафти — Путін знаходить спосіб поговорити з ним.

Тож, Путін знає, що у Трампа є можливість продати Tomahawk українцям. Путін знає, що Трамп може запровадити санкції проти російських нафтових компаній — і він уже це робив.

Він знає, що президент Трамп може наказати американським військам зупинити так званий "тіньовий флот". Ми вже бачили, як Військово-морські сили США та Берегова охорона брали на абордаж судна під російським прапором в Атлантичному океані та Карибському морі й зупиняли їхнє пересування з російською нафтою.

Путін стоїть на заваді тому, чого Трамп насправді хоче досягти — зупинити війну. Вважаю, що він дійсно хоче припинити бойові дії та отримати визнання за це.

Коли Трамп усвідомить — а він вже усвідомлює — що Путін є проблемою, тоді зможе використати наявні важелі впливу, аби той припинив війну.

"Попри все, Трамп не відійшов від переговорного процесу"

— У медіа зʼявилися повідомлення про те, що президент Трамп нібито має певний дедлайн, до якого він готовий бути залученим у мирні зусилля — з огляду, наприклад, на проміжні вибори у США. Чи справді це так?

— Я впевнений, що президент Трамп хоче завершення війни якомога швидше.

Ми всі, та українці насамперед хочуть, щоб це сталося якнайшвидше. Щоб Путін припинив бомбардування, які відбуваються щодня та щоночі, і які націлені на міста й цивільне населення.

Трамп не відступив і не здався, хоча багато хто вважав, що він міг би це зробити. Він залишився при своїй позиції.

Так, він прагне швидкого завершення війни, але спосіб досягти цього — чинити на Путіна серйозний тиск.

— Також бачимо певну скоординовану позицію США та Європи: міністри ЄС обговорювали протидію російському "тіньовому флоту" та посилення економічного тиску на Росію. Можливо, комбінація тиску з обох боків зараз може спрацювати.

— Безумовно. Тиск є значно ефективнішим, коли він скоординований з боку американців, європейців та українців.

Ви, українці, також чините реальний тиск на Путіна: знищуєте "тіньовий флот", завдаєте ударів по трубопроводах і нафтопереробних заводах, скорочуєте доходи, які Росія отримує від продажу нафти й газу на міжнародних ринках.

Штати можуть закрити небо над Україною?

— США можуть надати Україні гарантії безпеки в разі укладення будь-якої мирної угоди. Який "запобіжник" (backstop) з боку США реально міг би стримати Путіна від повторного нападу?

— Йдеться також про поєднання зусиль: європейці можуть розмістити війська на землі — британці, французи, литовці, естонці та інші серйозно налаштовані на розгортання сил в Україні після припинення вогню.

Американці могли б забезпечити прикриття, наприклад, повітряну підтримку, про яку говорив президент Трамп. Вона може мати різні форми: протиповітряна оборона, розвідка, виявлення цілей, безпосередня підтримка на полі бою або навіть закриття неба.

Сполучені Штати можуть зробити дуже багато, щоб підсилити Коаліцію охочих, яку формують європейці. Поєднання українських сил на лінії фронту, європейських сил трохи в глибині території України та американського повітряного прикриття, яке діятиме з території країн НАТО, може стати потужним стримувальним чинником, здатним не допустити повторної російської агресії.

Видається, щодо цих гарантій безпеки зараз досягається певний прогрес у переговорах.

— Схоже, що Росія боїться такої моделі, адже постійно заявляє: жодного міжнародного контингенту в Україні.

— Ви абсолютно маєте рацію. Росіяни хочуть зберегти можливість для нових атак. Саме тому так важливо, щоб Європа та США підтримували українців у створенні сильної оборони, здатної стримувати Росію від повторного нападу після припинення вогню.

Звісно, росіянам це не сподобається. Але їм і не повинно подобатися — вони не мають права вето на домовленості, яких досягають українці разом із європейськими та американськими партнерами.

Українська "оборонка" становитиме величезний інтерес для США

— При цьому Сполучені Штати зацікавлені у низці бізнес-проєктів в Україні після війни, повязаних із відбудовою та корисними копалинами. Та чи є Україна цікавою для США з погляду військової співпраці? Наша армія — найдосвідченіша на континенті.

— Безумовно.

Вже зараз підрозділи армії США мають тісно працювати на місцях разом з українськими силами, адже українці — це, на сьогодні, найкраща армія в Європі. Після припинення вогню інтерес буде значним — і не лише до корисних копалин, а й до української оборонної промисловості.

Українці знайшли спосіб різко наростити виробництво дронів, навчилися оперативно вдосконалювати їх відповідно до потреб поля бою. Ці уроки, на мою думку, надзвичайно важливі для інших країн НАТО та для США.

Крім того, українці розробили нові військові технології, зокрема морські та далекобійні безпілотники. Українські інновації будуть привабливими для американських компаній та армії США. Американці матимуть багато чому повчитися, і я з нетерпінням очікую на таку тісну співпрацю.

Зарано говорити про роль Ради миру Трампа

— Одним з елементів мирного плану є Рада миру, яка має здійснювати нагляд за будь-яким припиненням вогню. Ми побачили її запуск на саміті в Давосі. Якою могла б бути роль президента Трампа у контролі за дотриманням мирної угоди між Україною та РФ? Чи є Рада миру певною альтернативою ООН?

— Гадаю, зараз Рада миру перебуває на дуже ранньому етапі формування. Участь у ній погодилися взяти не провідні демократії і не провідні держави світу. Більшість ключових європейських країн не приєдналися. Здається, лише Угорщина проявила зацікавленість.

Це свідчить про те, що Рада миру поки що не стане конкурентом ООН, адже вона ще не є репрезентативною й не має належної легітимності. Можливо, з часом ситуація зміниться, і Рада еволюціонує, але наразі — ні.

Ви ставите правильне запитання: якою буде роль цієї Ради миру у припиненні вогню між Росією та Україною? Варто згадати, що спочатку вона була зосереджена виключно на Газі — на зведенні сторін разом, моніторингу мирної угоди між Ізраїлем та ХАМАС, а також нагляді за розвитком ситуації у регіоні.

Таким був початковий фокус Ради миру. Здається, з часом він розширився.

Якщо Путін увійде до Ради миру, важко уявити, як вона могла б бути ефективною у контексті України та Росії. Путін, допоки не зрозуміє, що не може перемогти, продовжуватиме війну.

Президент Зеленський має рацію, коли шукає певний формат міжнародного нагляду за дотриманням режиму припинення вогню та заохочення розвитку й відбудови України після його встановлення. Чи може таку роль виконувати саме Рада миру — про це поки що зарано говорити.

Путін та Зеленський можуть зустрітися на нейтральній території

— Зеленського також запросили до Ради миру. Здається, він ще у роздумах, як це може працювати за потенційної участі Путіна та Лукашенка. Адже це не має сенсу.

— Президент Зеленський правильно робить, що зважує, чи може цей формат бути корисним, чи здатна Рада миру бути справді ефективною. Якщо так — чудово.

Але якщо вона перебуватиме під впливом Путіна, Лукашенка та інших і не зможе реально зменшити загрозу подальшого насильства, тоді президент України має повне право просто продовжувати роздуми й не поспішати з рішенням.

— Після переговорів в Абу-Дабі та запрошення і Путіна, і Зеленского до Ради миру заговорили про їхню можливу особисту зустріч. Чи можливо це? Росіяни заявляють, що Зеленський може приїхати до Москви й зустрітися з Путіним там, якщо захоче — що, зрозуміло, неможливо.

— Звісно, це неможливо. Президент Зеленський чітко дав зрозуміти, що він не поїде до Москви.

Водночас наголосив: попри те, що Путін є м’ясником і воєнним злочинцем, обвинуваченим у викраденні українських дітей, і попри його відповідальність за сотні тисяч смертей українців, президент Зеленський заради досягнення справедливого та тривалого миру готовий піти на вкрай неприємний крок — сісти за стіл переговорів із ним, аби покласти край цій війні.

Путін не продемонстрував готовності зустрітися з Зеленським на нейтральній території. Проте така зустріч могла б відбутися в ОАЕ, Туреччині або Швейцарії. Є кілька потенційних локацій, здатних прийняти таку зустріч.

— Хто міг би стати медіатором на цій зустрічі? Лише президент Трамп?

— Я вважаю, що президент Трамп, ймовірно, є єдиною людиною, здатною ефективно чинити тиск на Путіна.

Я не бачу нікого іншого, хто був би і спроможний, і готовий змусити його сісти за стіл переговорів. Тож так, президент США має бути частиною цього процесу.

Гадаю, він сам прагнув би цього — щоб Путін і Зеленський зустрілися в якомусь нейтральному місті і домовилися про припинення вогню, справедливий та тривалий мир, відведення збройних сил, створення системи моніторингу, відбудову та гарантії безпеки. Усі ці питання важливо узгодити.

Якщо все це може стати результатом зустрічі президента Зеленського і президента Путіна за участю Трампа, це буде успіхом.