"У людини в голові вавка про вибори": Богдан Яременко про кінець війни, Трампа і Зеленського

Куди прямує західний світ та які висновки треба зробити Україні

Економічний форум у швейцарському Давосі добіг кінця. Цьогоріч ми стали свідками гучних промов, як от спіч прем’єр-міністра Канади, і радикальних заяв, як, до прикладу, вимога Трампа віддати йому Гренландію. Лунали і вже відкриті звинувачення, зокрема від України, щодо вигоди Китаю від війни і пасивної позиції Європи. В цьому хаосі геополітичної риторики зрозуміло лише одне: єдність західного світу тріщіть по швах і на зламі опинилися ми!

Які висновки треба зробити Україні з цього вимірювання середньої температури по палаті під назвою Давос-2026? На якому етапі переговорний процес щодо припинення війни? Чи зупиниться Путін по завершенню зими, коли зрозуміє, що "холодомор" не дає йому політичних дивідендів? На ці та інші питання в інтерв’ю "Телеграфу" відповів народний депутат від фракції "Слуга народу", дипломат Богдан Яременко.

"Трамп отримає багато, але не все"

– Пане Богдане, увага всього світу в ці дні була прикута до економічного форуму в Давосі, а промову Трампа називають мало не сенсаційною. Що це було насправді? Маніфест нового світового порядку? Або ж нічого незвичайного, і від Трампа, який сіє хаос, цього і варто було очікувати?

– Мені здається, що кожного разу, коли Трамп щось говорить, то він говорить лише про себе. Це його відчуття світу, себе у світі в конкретний момент історичного часу. Навколо нього є люди, які намагаються систематизувати все, що він говорить, і викладати якось ці популістичні речі у вигляді теорій. Але я не впевнений, що сам Трамп поділяє такі погляди. Він говорить те, що відчуває. Тому я схильний не заглиблюватися в те, що він говорить. Воно дуже часто полярно змінює своє значення.

– Тим не менш він достатньо чітко окреслив, що Гренландію треба віддати США. Як буде розвиватися ситуація з Гренландією? Військове вторгнення США – вірогідний сценарій?

– "Військове вторгнення" – звучить дуже страшно. Але там нічого не буде відбуватися так, як в Україні з російським вторгненням. Не буде кровопролиття, агресії. Силове захоплення території включає розміщення військового контингенту [в Гренландії], який, в принципі, там і так є. І зрозуміло, що американці можуть висадитися там будь-коли. Вони не зустрінуть спротиву. Ніхто не буде з ними воювати там. Це нонсенс.

Інша справа, що Трамп не може це зробити без волі Конгресу. Хоча республіканська більшість, яка не здатна дотримуватись нічого іншого, окрім волі свого президента, вона розчаровує. Тим не менш Конгрес повинен давати дозвіл. Зараз дуже багато шуму навколо цього питання, тому що Трамп інакше не працює, тільки створюючи шум.

Європейці ж намагаються переконати Трампа, що є сенс просто сісти і спокійно всі його раціональні мотиви обговорити. Тобто що потрібно зробити, щоб підвищити впевненість США в тому, що в Гренландії нічого не може відбутися наперекір інтересам оборони США. І я думаю, що зрештою цей підхід і реалізується. Важко тільки поки сказати, в якій саме формі.

Трамп отримає багато чого, але, мабуть, не все. Данія, Гренландія, НАТО не мають ніяких оборонних можливостей на острові, тому це в інтересах всіх. Гренландія дуже зручно розташована майже по курсу балістичних ракет, які теоретично можуть бути направлені з Росії на США і Канаду. Все НАТО зацікавлене в тому, щоб зменшувати військову присутність і амбіції Китаю і Росії в Арктичному колі.

Данія, швидше за все, піде на величезні поступки у дозволі на видобуток ресурсів в Гренландії. І будемо сподіватися, що негативна реакція суспільної думки в США, як і необхідність отримувати дозвіл Конгресу, дозволять уникнути найгіршого сценарію. Зрештою, радикальний сценарій розколе НАТО і не посилить оборону США в стратегічному вимірі. І в США багато хто це розуміє.

"США байдужі інтереси України"

– Щодо історії з нашою присутністю в Давосі. Спочатку президент казав, що не поїде, а займатиметься координацією служб через критичну ситуацію в енергетиці. Потім поїхав і зустрівся з Трампом. В цьому був сенс?

– Президент вирішив їхати тоді, коли була підтверджена зустріч з Трампом. При тому, що багато хто ахає і охає навколо певних виступів, нічого нового в Давосі не відбувається. Це форум про "поговорити", а не про прийняття рішень. Але обмін думками потрібний, і це річ корисна.

Крім того, очевидно, що Зеленський залишається відданий своєму курсу і намагається всіма силами добитися прихильності США. Та я боюся, що нас очікує розчарування наприкінці цієї дороги. Але президент вирішив пройти її повністю. Має на це право.

– Чому розчарування?

– Тому що США, Трамп і все його оточення досить відверто, прямо і чесно сказали, що вони не вважають інтереси України пріоритетними у своїй діяльності з врегулювання війни між Україною і Росією. Вони фактично зараз не стільки врегульовують конфлікт, скільки намагаються наживатися на цій війні, примушуючи Україну двічі платити за озброєння: грошима які дають європейці, і обіцянками майбутніх прибутків від видобутку корисних копалин. Інтереси самої України, українців їм байдужі. Їм абсолютно нецікаві такі речі, як суверенітет, дотримання міжнародного права.

Звичайно, зброя США нам потрібна. І поки є шанси цю зброю отримувати, напевно, є сенс гратися в якісь ігри з США. Але американське посередництво багато нам не дає. Підписати капітуляцію з Росією ми можемо і на двосторонньому рівні без такого дорогого посередництва. Тому єдиний сенс у всьому цьому [контактах з США] – отримання американського озброєння.

Можна ще назвати майбутні гарантії безпеки США. Але я в це відверто не вірю. Американці жодного разу не виконали перед нами свої зобов'язання і сьогодні не хочуть їх і брати. Тому ніякі стратегічні домовленості з США на сьогодні не є реалістичними. На них не можна покладатися. І я дуже скептично налаштований щодо миротворчого процесу і участі США у ньому.

"Якщо Росія не отримає все, вона не зупиниться"

– Тоді поговорімо саме про переговорний процес. З одного боку, він на паузі, а з іншого — Віткофф знову полетів на зустріч з Путіним.

– Переговорний процес не на паузі. Він триває, але це якийсь замінник реального миротворчого процесу. В діалозі з США Україна йде на поступки, на які б могла йти в діалозі з Росією. І виглядає так, що ми дійшли до краю: на 90% все готово. І ми дійшли до питання територій. І коли дійде до переговорів з Росією, РФ погодиться на компроміси України, але скаже, що їм треба ще ось це і це. Тобто те, що ви пообіцяли американцям, це ваші справи, а нам від вас треба ще.

– Деякі аналітики кажуть про те, що зараз Путін все поставив на цю зиму, щоб зробити її для України нестерпною і схилити до капітуляції. Якщо Путіну це не вдасться (а ми ж бачимо, що не вдається), то вже весною будуть реальні перемовини з Росією і якісь реальні поступки від них?

– Росія на кожному етапі цієї війни намагалася зробити якнайгірше для України. Просто її розуміння, що вона може, і її можливості змінюються. Якщо Росія не отримає все (а навіть важко уявити, що для неї "все"), вона не зупиниться.

Зараз покладають багато сподівань на те, що Путін економічно не витягне війну. Ознаки економічного падіння у Росії достатньо очевидні: зникнення золотовалютних резервів, величезний борг держбюджету, інфляція, падіння виробництва. Росія на грані великих проблем, які тільки почали проявлятися. Але незрозуміло, яким чином ці економічні проблеми вплинуть на її здатність і волю Путіна вести і далі війну. Коли це буде? Ті, хто мислить позитивно, вважають, що до осені чи влітку. Та для мене часові рамки поки що незрозумілі.

– Тобто весь 2026 рік може бути роком продовження війни?

– Ну от Кіт Келлог (колишній спецпредставник президента США з питань України. — Ред.) говорить, що якщо ми витримаємо цю зиму, то перевага буде на нашому боці. Ці слова базуються на баченні очевидних проблем, з якими зіштовхується Росія, але не мають ніякого наукового обґрунтування з погляду визначення конкретної дати і часу.

– На початку року у нас в суспільстві спостерігалася певна ейфорія з приводу того, як США розпочали цей рік. Захоплення Мадуро, який є союзником Путіна, атака на російські танкери. Це трактувалося як те, що Трамп нарешті втратив терпець стосовно РФ. Та чи це справді так? Або ж просто США діють в зоні своїх інтересів у Західній півкулі, а Росії дозволяють діяти у зоні своїх, і це ніяка не атака на Путіна.

– США просто утверджують свій підхід про зону їхніх життєвих інтересів. Це стара ідея: Західна півкуля як зона виняткових життєвих інтересів США. І там Росія, а через Росію і Китай отримують сигнали про межі їхніх можливостей. Тобто що США не зупиняться перед застосуванням сили для того, щоб довести, що Західна півкуля – це сфера їхнього домінування. Але водночас, це може звучати як запрошення для Китаю і Росії в інших географічних зонах робити те саме.

"Китай неможливо переконати. Президент пробував"

– Щодо Китаю. Кирило Буданов в Давосі зазначав, що Китай не передавав напряму озброєння Росії, однак має надприбутки на війні, постачаючи Москві компоненти для озброєння, електроніку, верстати тощо. Україна, по суті, не має дипломатичного треку з Китаєм. Чому? Це неможливо з об'єктивних причин, чи це недопрацювання МЗС?

– Політичне завдання Китаю – не допустити поразки Росії у війні. Китай допомагає Росії тим, що підтримує її економічно і буде підтримувати РФ на плаву. Звідки беруться ці тисячі знищеної російської техніки: траки, автоцистерни тощо. Росія це все не виробляє в таких кількостях. Все це Китай без будь-яких обмежень постачає Російській Федерації. Це союзники, оскільки вони розглядають цю війну, як війну між Росією і НАТО, Заходом. І тому Китай бачить свій інтерес у тому, щоб не допустити перемоги США, Європи і Заходу.

– І у нас немає ніякого шансу, щоб переломити позицію Китаю на нашу користь?

– Ні, немає. Китай давно усвідомив свої національні інтереси і ми не можемо переконати їх у тому, що те, що відбувається в Україні, Китай розуміє неправильно. Вони розуміють так, як розуміють, і своє бачення ми їм не нав'яжемо в жодному випадку. Повірте, президент пробував [налагодити діалог з КНР].

– Загравання Трампа з Путіним деякі аналітики називають намаганням США відірвати Росію від Китаю. Тобто, в теорії, це нам на користь?

– Спроба сподобатися марсіанам, ще комусь… А нам що з того? Трамп не вважає Путіна ворогом і не хоче ніякого загострення у відносинах з Росією. От що важливо! Мені невідомі справжні причини такої любові Трампа до Путіна, але все це виливається в те, що ми не отримуємо такої підтримки, яку отримували при попередній адміністрації.

"Рада миру розсвариться"

– Раду миру по Палестині Дональда Трампа. Зеленський отримав до неї запрошення, але ще не визначився з відповіддю. На вашу думку, що це взагалі за така Рада миру? Навіщо вона? І чи варто нам погоджуватися ставати її членом?

– Це спроба США зробити щось, нічого не роблячи і не вкладаючи. США не можуть кинути ситуацію в Ізраїлі напризволяще. Це стратегічний партнер, союзник. Плюс, ізраїльське лобі дуже потужне в США. Трамп через родину втягнутий в ці переговори, хвалився, що це одна з війн, яку він закінчив. І ця Рада створюється для реалізації того, що він закінчив. Це ті країни [що входять до Ради миру], які, на думку США, мають розділити із США фінансову та іншу відповідальність за відновлення Гази. При тому, що план — Трампа, але гроші будуть не американські.

Нам там робити абсолютно нічого. Але сказати про це грубо ми не можемо. Тому і є певна пауза. Мені здається, що нам треба дякувати, хвалити всіх, кланятися і потроху відходити від цієї ситуації. Тим паче, що там країни, які мріють розвалити Ізраїль, і вхід мільярд.

Це забавка Трампа, яка закінчиться раніше, ніж сам Трамп. Та для всіх країн це лише інструмент вирішення інших геополітичних завдань. А значить, там будуть дискусії, сварки. Наприклад, залучення Туреччини, яку Ізраїль, після послаблення Ірану, вважає своїм основним опонентом і ворогом. А турки вважають Ізраїль одним із ворогів у регіоні і перешкодою для реалізації своєї політики. І в рамках цього комітету ці дві країни займатимуться тим, що створюватимуть одна одній проблеми, а не миром і відбудовою сектору Гази.

Треба триматися від цього подалі, бо це не історія успіху. А якщо і успіху, то не нашого. Шкода лише Ізраїль, який не може спокійно жити в мирі, і жителів у Газі, які не отримують миру в результаті всього цього.

– А як там з'явився Лукашенко? Де Лукашенко, а де Близький Схід, ну серйозно.

– Ну, у цієї адміністрації через Келлога були досить непогані контакти з Лукашенком. Плюс, можливо, на якомусь етапі вони його розглядали і вивчали як можливий канал додаткового впливу, тиску чи зв'язків з Путіним, щоб переконувати Путіна в чомусь.

– Давайте трохи про вибори в Україні, які, звичайно, невідомо коли відбудуться. Тим не менш для їх підготовки в парламенті була створена робоча група. Що зараз відбувається навколо цього процесу, адже наскільки відомо, і ЦВК і депутати, що входять до цієї групи, зійшлися на думці, що провести вибори під час війни неможливо.

– В цій групі було створено купа підгруп. Це свідчить, що процес не скоро закінчиться. Це не та ознака, за якою можна судити про успіх процесу. Ми ж бачили Мінський процес: скільки там було груп, підгруп і так далі. І закінчилось все великою війною. Так само і тут: коли з'являється велика кількість підгруп, це свідчить тільки про складність питання, а не про те, що воно активно вирішується.

– Навіщо тоді взагалі це було починати? Ну які вибори під час війни?

– Ну ми ж не присутні на перемовинах. Ми тільки бачимо, що питання виборів періодично виникає. І ця адміністрація США дуже пишається тим, що виграла одні вибори, і дуже горює з того приводу, що інші вибори у них забрали. Тобто є в однієї людини в голові вавка про вибори. І це питання періодично виникало з погляду легітимності президента Зеленського. Треба було якось реагувати. Ми ж не чуємо тональність, як воно говориться Зеленському. Можливо, просто вибору не було і треба було щось робити. Та судячи з того, що Зеленський не займається цим питання сам, а віддав пас парламенту (що дуже нехарактерно для президента Зеленського), то він також особливо не вірить у перспективу розв'язання цього питання.

З усіх проблемних питань можна зробити робочі підгрупи, але я впевнений, що у всіх у них буде висновок один: під час війни нормально провести [вибори] не можна.