Трамп може отримати відповідь з "базуки". Чи буде війна за Гренландію і яка найбільша загроза для України

Градус напруги навколо вкритої кригою Гренландії продовжує рости — США та Європа можуть вступити на дорогу торговельної війни. Та чи послідує за нею справжнє військове протистояння? Читайте найголовніше по темі у матеріалі міжнародної оглядачки "Телеграфу" Ольги Кирилової.

Чим погрожує Вашингтон

У суботу, 17 січня, президент США Дональд Трамп пригрозив запровадити 10-відсоткове мито на імпорт товарів із Данії, Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів і Фінляндії — аж допоки Сполученим Штатам не дозволять придбати Гренландію. У разі відсутності прогресу, з червня мита можуть зрости до 25%.

Цьому передувала відправка згаданими країнами невеликого військового контингенту до гренландської столиці Нуук — не лише в знак солідарності з Данією, а й в спробах зміцнити європейську присутність в Арктиці на тлі риторики Трампа. Такий крок союзників відбувся в рамках данських навчань під назвою "Арктична витривалість".

Та на переконання президента США, європейські країни взяли "участь у вкрай небезпечній грі", й розміщення солдатів на острові створило "неприйнятний" рівень ризику.

"Китай і Росія хочуть Гренландію, і Данія нічого не може з цим зробити. Наразі їхній захист обмежується двома собачими упряжками, одну з яких додали нещодавно.

Лише Сполучені Штати Америки під керівництвом президента Дональда Трампа здатні грати в цю гру — і робити це дуже успішно", — написав Трамп у власній соціальній мережі.

"Протягом 20 років НАТО казало Данії: "Ви повинні відвести російську загрозу від Гренландії". На жаль, Данія не могла нічого з цим зробити. Тепер настав час, і це буде зроблено!" — додав він у ще одному пості.

У відповідь вісім держав, на які Трампа націлив економічні погрози, виступили зі спільною заявою. Короткою, утім показовою.

"Тарифні погрози підривають трансатлантичні відносини та створюють ризик небезпечної низхідної спіралі. Ми й надалі діятимемо єдино й скоординовано у нашій відповіді. Ми віддані захисту нашого суверенітету", — йшлося у заяві.

Однак Трамп пішов далі. У листі до премʼєр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре президент США пов'язав свої заяви щодо Гренландії з тим, що йому не присудили Нобелівську премію миру. Трамп оголосив, що більше не відчуває "обов'язку думати виключно про мир".

Лідери ЄС матимуть змогу переконати Трампа не гарячкувати під час Всесвітнього економічного форуму, який вже стартував у Давосі.

Попередньо, у четвер, 22 січня, європейські топпосадовці вирушать до Брюсселя на екстрену зустріч під керівництвом президента Європейської Ради Антоніу Кошти. На порядку денному — підготовка контрзаходів, якщо Вашингтон все-таки піде на "тарифну війну".

Які варіанти "на столі"

Дипломати вивчають можливість запровадження тарифів на суму 93 млрд євро проти Сполучених Штатів.

Друга опція — інструмент протидії примусу ЄС (ACI), який ще називають "торговельною базукою". Це механізм для відповіді на економічний і політичний тиск з боку третіх країн.

Він дозволяє ЄС швидко й пропорційно реагувати на спроби шантажу, зокрема через мита, обмеження торгівлі, інвестицій чи доступу до ринку Союзу, з метою захисту суверенітету та політичних рішень блоку.

За даними "Телеграфу", ще один варіант "на поверхні" — американські бонди. Європейські країни володіють американськими облігаціями та акціями на суму $8 трлн — майже вдвічі більше, ніж решта країн світу разом узяті.

За словами керівника підрозділу валютних досліджень Deutsche Bank Джорджа Саравелоса, це ключова вразливість, яку ЄС може використати. Утримання цих боргових паперів допомагає балансувати зовнішні дефіцити США, у той час як Європа виступає найбільшим у світі кредитором Штатів.

"В умовах, коли геоекономічна стабільність західного альянсу зазнає екзистенційного підриву, незрозуміло, чому європейці мають надалі відігравати цю роль", — ставить запитання банкір.

Якщо через політику Трампа звична схема співпраці похитнеться, і європейські інвестори почнуть скорочувати вкладення в долар і борг США, це може підвищити інфляцію, відсоткові ставки та вартість кредитів у самих Штатах.

Наслідки напряму відчують американці, яким Дональд Трамп обіцяв нижчі ціни та доступне житло. Не найкращий сценарій напередодні проміжних виборів, які визначать, чи збереже Республіканська партія хитку більшість у Конгресі.

За даними нашого видання, на рівні ЄС є голоси, які закликають подумати над продажем американських облігацій на фінансовому ринку як "можливим ударом" у відповідь на політику США.

Водночас дипломат з країни ЄС у розмові з нашим виданням на умовах анонімності чітко окреслює: про можливість військової конфронтації з США мова не йде.

"Якщо Трамп вирішить вдатися до військового втручання, я не бачу, щоб будь-яка європейська країна чинила військовий опір. Що ми маємо зробити, — це підвищити ціну будь-якого такого втручання.

Чітко дати зрозуміти, що будуть наслідки — насамперед економічні", — каже співрозмовник "Телеграфу".

Наприклад, Європейський парламент готується заблокувати просування торговельної угоди, підписаної минулого літа між ЄС та США в Шотландії.

"Трамп не отримає безмитного доступу американських товарів до європейського внутрішнього ринку", — заявив у своєму профілі в Х Манфред Вебер — голова фракції Європейської народної партії, яка є найбільшою за чисельністю у парламенті.

Голова політичної групи Renew Валері Хаєр у листі до керівництва ЄС підтверджує: не можна голосувати за торговельну угоду, адже це надіслало б США хибний сигнал ніби торговельну співпрацю можна відокремити від поваги до європейського суверенітету.

"За нинішньої адміністрації президента Дональда Трампа Сполучені Штати більше не діють як надійний союзник ЄС. Навпаки, вони відкрито застосовують політичний, економічний та стратегічний тиск на Союз і його держави-члени, зокрема через прямі погрози територіальної анексії, каральні торговельні заходи та втручання у європейське демократичне управління.

Така агресивна позиція фундаментально змінює природу трансатлантичних відносин і потребує чітких політичних висновків", — йдеться у листі Хаєр, який є у розпорядженні "Телеграфу".

Політикиня нагадує, що Сполучені Штати вже мають законні підстави для розміщення військ у Гренландії, якщо їхнім справжнім занепокоєнням є арктична безпека. Тому будь-які територіальні амбіції є "як непотрібними, так і неприйнятними".

Історичний контекст

За даними порталу History, коли Данія була окупована Німеччиною під час Другої світової війни, Сполучені Штати підписали договір із послом Данії в Америці, щоб захистити Гренландію — тоді датську колонію — від нацистського вторгнення. Після поразки Німеччини війська США були готові залишити Гренландію, коли виникла нова загроза: Радянський Союз.

У квітні 1949 року, після того як кілька країн Східної Європи опинилися під контролем комуністичних режимів, підтриманих СРСР, 12 держав — включно зі США та Данією — створили НАТО як оборонний союз проти радянської агресії.

Коли Москва отримала власну ядерну зброю, США та їх союзники по НАТО вирішили посилити військову присутність в Арктиці, аби мати змогу виявляти радянські бомбардувальники.

"Побоювалися, що радянський літак з атомною зброєю може зигзагом пролетіти над північною частиною Атлантичного океану, з'явитися над східною частиною Канади і скинути атомну бомбу на Нью-Йорк.

Тому США хотіли мати присутність у Гренландії, щоб вести повітряне спостереження за горизонтом", — пояснює у статті Баррі Зеллен, експерт із арктичної безпеки.

Данія, яка все ще не оговталася від війни в економічному плані, не була в змозі забезпечити високий рівень військової підтримки Гренландії. 1951 року НАТО доручило США і Данії укласти договір, який передбачав би взаємну оборону як Гренландії, так і "решти території Північноатлантичного договору".

Угода про оборону надала США право значно розширити свою військову присутність на автономній території Данії. Найбільшим нововведенням стало будівництво авіабази "Туле" (або Pituffik Space Base) у північній частині Гренландії, де на піку Холодної війни розміщувалося понад десять тисяч американських військових.

Хоча США значно скоротили свою військову присутність у Гренландії після завершення Холодної війни, угода про оборону 1951 року залишається в силі. Тобто Вашингтон може продовжувати будувати та використовувати військові об’єкти, розміщувати війська і проводити операції у визначених територях Гренландії, практично без обмежень. Усе це можливо без порушень суверенітету Данії.

В ЄС немає єдиної позиції щодо зазіхань Трампа

Повертаючись до подій сьогодення. У найближчий тиждень перед євролідерами постає два основні виклики. По-перше, виступити дійсно єдиним фронтом у діалозі з США. По-друге, нівелювати ризики, які гренландська напруга несе для підтримки України й мирних переговорів під керівництвом американської адміністрації.

При цьому єдність ЄС вже дає тріщину. 18 січня премʼєр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, відома прихильним ставленням до американського лідера, провела телефонну розмову з Трампом.

Вона назвала сплеск трансатлантичної напруги, що послідував за військовими навчаннями в Гренландії, провалом у комунікації та непорозумінням, припустивши, що Трампу не сподобалася раптова присутність європейських військ на острові.

На її думку, щоб уникнути ескалації, слід відновити діалог. За її словами, Дональд Трамп, "здавалося, був готовий слухати".

За даними видання Euractiv, стратегія деескалації Мелоні стикається з серйозним викликом на рівні інших європейських країн, передусім з боку Франції, яка давно виступає за жорсткішу відповідь Трампу. Зокрема за застосування згаданої вище "торговельної базуки" блоку — вона може бути спрямована насамперед проти американських технологічних гігантів.

Головна дипломатка ЄС Кая Каллас зазначила, що "Китай і Росія, певно, потирають руки", адже саме вони "виграють від розколу між союзниками". На її переконання, суперечка навколо Гренландії не повинна відволікати ЄС від "ключового завдання — допомогти завершити війну Росії проти України".

"Якщо ми хочемо й надалі тримати США у мирному процесі та підтримці України, варто обрати шлях переговорів із Трампом", — каже одне з джерел "Телеграфу" у Брюсселі.

Він додає, що найгірший варіант: якщо Дональд Трамп поставить питання України в центрі шантажу союзників.

У звʼязку з цим країни ЄС не підуть на жодні контрзаходи до 1 лютого, аж допоки не переконаються у серйозності намірів президента США. А два тижні — доволі довгий строк у сучасному світі.

За цей час ЄС має можливість узгодити спільну стратегію, підготувати економічні та дипломатичні інструменти впливу та оцінити, як мінімізувати ризики для підтримки України та трансатлантичної солідарності.