"Не перебільшуйте загрозу": в Європі розкрили задум Путіна і оцінили ризики від "Орєшніка"

Росія може вільно використовувати Білорусь — її територію, повітряний простір та інфраструктуру — для здійснення різноманітних агресивних дій. Мета — насамперед залякати західних союзників України, повідомили у відповідь на запит "Телеграфу" в Міністерстві оборони Литви.

Що важливо знати:

• У Литві вважають, що Росія хоче вплинути "Орєшніком" на союзників України
• У Європи є прогалини для потенційного відбиття атаки російською ракетою
• Режим Лукашенка посилює свою роль у війні РФ проти України

"Росія систематично використовує Білорусь для надсилання Заходу сигналів стримування та чинення на нього тиску.

Розгортання російської балістичної ракетної системи середньої дальності "Орєшнік" у Білорусі має на меті стримати західну підтримку України, залякати наші суспільства та вплинути на процес мирних переговорів", — йдеться у відповіді відомства.

У Міністерстві додають: використання "Орєшніка" як інструменту тиску на Захід відповідає попереднім моделям поведінки Росії.

"З тією ж метою Росія також оголосила про розміщення ядерної зброї в Білорусі. Цими кроками Росія лише посилює враження імітації прагнення до миру в Україні", — підкреслили у Вільнюсі.

Що відомо про ракету "Орєшнік"

Наприкінці грудня 2025 року Міністерство оборони РФ опублікувало кадри нібито розміщення на території Білорусі ракетного комплексу "Орєшнік". Ймовірним місцем його розташування є авіабаза "Кричев-6" на сході Могильовської області — за кілька кілометрів від російського кордону.

"Орєшнік" — це балістична ракетна система середньої дальності, здатна уражати цілі на відстані до п’яти тисяч кілометрів і нести як звичайну, так і ядерну бойову частину. Ракета оснащена шістьма бойовими частинами, кожна з яких містить суббоєприпаси.

Вперше Росія застосувала "Орєшнік" 21 листопада 2024 року, завдавши удару по підприємству "Південмаш" у Дніпрі. 8 січня 2026 року російські війська використали цю ракету для удару по Львівській області.

В обох випадках атаки відбувалися без бойової частини, тобто кінетичними ударами — коли ракета завдає шкоди не вибухом, а швидким і потужним зіткненням з поверхнею наче надзвуковий спис.

Брязкання зброєю перед Європою

Російські ЗМІ стверджують, що ракета начебто може досягти Польщі за 11 хвилин, а штаб-квартири НАТО в Брюсселі — за 17 хвилин. Хоча підтвердити ці заяви неможливо.

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь може отримати від Росії "максимум десяток" ракетних комплексів.

Утім профільне українське видання Defence Express стверджує: немає підтверджень бойової готовності системи, що вже доставили на білоруську територію. На опублікованих росіянами кадрах зафіксовано церемонію за участі окремих елементів комплексу, але без демонстрації основної складової — пускової установки з ракетою.

Мерседес Сапуппо — позаштатна дослідниця Євразійського центру Atlantic Council у США — називає це "цілком свідомим актом ядерного брязкання зброєю", який вказує на триваючу роль Білорусі у війні Росії проти України.

"Продовжуючи надавати Москві повну підтримку, Білорусь посилює здатність Росії вести війну в Україні. Це підриває зусилля адміністрації Трампа, спрямовані на припинення російського вторгнення та досягнення сталого мирного врегулювання.

Білорусь також залишається глибоко залученою до гібридної війни Путіна проти Європи", — зазначає експертка.

Яку проблему "Орєшнік" створює для європейців

Фабіан Гофман, дослідник Ядерного проєкту Осло, зазначає: "Орєшнік", попри свою обмежену кількість та ефективність проти точкових цілей, створює політичну дилему для Європи.

"Найрозумнішою реакцією є не перебільшувати загрозу, яку становлять ракети "Орєшнік", — аналізує експерт. Існує аргумент на користь того, щоб "взагалі ігнорувати цю систему" та зосередитися на усуненні помірних збитків у разі удару.

"З політичної точки зору цей аргумент може бути важко прийняти. Наприклад, чи погодиться німецька громадськість з таким поясненням, якщо Німеччина стане ціллю "Орєшніка"", — ставить питання Гофман.

Бойові частини "Орєшніка" не мають індивідуального наведення, а рухаються під дією гравітації. Тому ракети мають "дуже обмежену ефективність проти більшості точкових цілей" — скажімо, окремих будівель.

Проте "Орєшнік" може бути ефективним проти обширних цілей, зокрема житлових районів чи великих промислових об’єктів.

Водночас європейці мають тримати в голові думку, що будь-який снаряд може бути оснащений ядерною боєголовкою.

"До моменту удару впевненості не буде. Може виникнути політична необхідність спробувати перехопити кожну боєголовку "Орєшніка", що наближається. Це призведе до швидкого вичерпання обмежених запасів перехоплювачів", — описує експерт.

Вирішення цієї дилеми є простим, "але на даний момент важким для реалізації" Європою, особливо без допомоги Сполучених Штатів.

Європейські системи протиракетної оборони, зокрема Arrow у Німеччині та Aegis Ashore у Польщі, Гофман вважає недостатніми для захисту від можливих російських атак, особливо, якщо "Орєшнік" нестиме ядерну частину.

Крім того, держави Європи надалі стикаються із суттєвою прогалиною у далекобійних можливостях. Зокрема — балістичних ракетних системах середньої дальності, які б могли стати відповіддю на подібне російське озброєння.

"Хоча ці можливості поступово розвиваються та впроваджуються, Європі, ймовірно, знадобиться кілька років, щоб розгорнути необхідні типи та кількості ракетних систем.

Крім того, без США ядерні можливості Європи обмежені як за якістю, так і за кількістю і є недостатніми для того, щоб надійно протистояти великому і різноманітному ядерному арсеналу Росії", — вказує на проблему Гофман.

Таким чином "Орєшнік" викриває існуючі проблеми в можливостях союзників, які потребують нагальної уваги. Без комплексного підходу європейські столиці залишаються вразливими до нових форм шантажу з боку Москви.