Від штрафу до страти: у яких країнах небезпечно святкувати Великдень

Наближається день, коли християни східного обряду відзначають Великдень або Воскресіння Ісуса Христа. Однак українці за кордоном можуть зіткнутися з тим, що відкрите святкування може спричинити серйозне покарання: від штрафу до тюремного ув’язнення або навіть страти.

"Телеграф" вирішив розповісти про держави, де відзначати Великдень небезпечно. Хоча саме свято не заборонене окремою нормою закону, проте фактично це неможливо зробити через заборону на саме християнство чи проведення богослужінь.

У Китаї офіційно визнано лише "державні" християнські структури. Участь у богослужіннях поза цими структурами, наприклад у "домашніх" чи підпільних громадах, вважається порушенням і може спричинити штрафи, затримання чи закриття церкви. Таким чином, Великдень можна легально відзначати лише під державним контролем, тоді як незалежні форми релігійного життя перебувають під тиском.

У Північній Кореї християнство фактично заборонено. Будь-яка релігійна діяльність поза контрольованими державою структур розглядається як злочин. За даними правозахисних організацій, вірян можуть відправляти до трудових таборів, а в ряді випадків йдеться про довічне ув’язнення або страту. Великодні служби за таких умов можливі лише підпільно та пов’язані з високим ризиком.

В Афганістані після повернення до влади руху "Талібан" перехід у християнство може каратися смертною карою. Навіть підозра в участі у християнських обрядах, включаючи Великдень, може призвести до переслідування чи насильства з боку як держави, так і суспільства.

Аналогічна ситуація спостерігається в Сомалі та Ємені. Тут діють суворі норми, що ґрунтуються на шаріаті, і перехід у християнство вважається тяжким злочином. На практиці це означає, що відкрите святкування Великодня неможливе, а участь у богослужінні може закінчитися тюремним терміном або жорстокими наслідками.

У Саудівській Аравії та Ірані діє заборона на відступництво від ісламу. В Ірані за це передбачено страту, хоча на практиці частіше застосовуються тривалі терміни ув’язнення. У Саудівській Аравії публічні християнські служби заборонені, а релігійна поліція може припиняти будь-які спроби їхнього проведення. У результаті Великдень там може відзначатися лише у закритих, нелегальних формах.

У Лівії та Еритреї ситуація відрізняється, але обмеження також серйозні. У Лівії за збереження релігійної літератури та участь у несанкціонованих богослужіннях можливі арешти. В Еритреї держава визнає лише кілька конфесій, а представники інших християнських напрямів зазнають переслідувань та тривалих ув’язнень без суду. Християнська православна церква не належить до дозволених у цій країні.

У Брунеї діє шаріатське законодавство, яке строго обмежує громадське сповідання інших релігій. Християнам заборонено відкрито святкувати свої свята, включаючи Великдень. Порушення цих правил може призвести до штрафів та ув’язнення.

Окрему групу становлять Катар, Об’єднані Арабські Емірати та Кувейт, а також Мальдіви. Тут ситуація формально м’якша: іноземним християнам дозволено проводити богослужіння, але виключно у зареєстрованих та закритих громадах.

Публічне святкування Великодня, релігійні процесії, символіка чи місіонерська діяльність заборонені. Для громадян цих країн перехід у християнство також може спричинити кримінальну відповідальність чи серйозні соціальні наслідки.

Раніше священник Православної Церкви України, військовий капелан ЗСУ отець Тарас Відюк пояснив, як церкви обирають дати для Великодня, що можна, а що не можна робити на свято, як його зустріти за церковними традиціями.