"Ми є першим ешелоном ППО": як Третій армійський корпус знищує російські дрони (інтерв’ю)

Російські "шахеди" стали значно небезпечнішими за останній рік

"Ефективні у небі, щоб берегти своїх на землі". Таким девізом закінчується допис Третього армійського корпусу із першим спільним зведенням ППО усіх підрозділів: за грудень 2025 року бійцям вдалося знищити 966 російських БПЛА, і цей показник є одним із найвищих в Силах оборони.

"Телеграф" поспілкувався із Максимом Зайченком, командиром 1030-го окремого зенітного ракетного дивізіону "Аквіла" 3-го армійського корпусу про те, як працює українське ППО, які зміни є необхідними в армії та суспільстві, а також про те, якою має бути українська перемога.

Чотири роки великої війни і нова реальність повітряних загроз

– Ми в першу чергу хочемо познайомити читачів з початком вашого військового шляху. Тож, розкажіть, коли і чому ви долучились до війська, якою була ваша мотивація на той момент?

– Перший мій військовий досвід — це 2014 рік. Тоді я долучився до батальйону "Азов" як доброволець і брав участь в АТО, згодом батальйон трансформувався в полк, і протягом 2015 року ми виконували бойові завдання на Донеччині.

Після цього я звільнився з лав Національної гвардії та займався національно-патріотичною роботою з ветеранами. Я був у структурі азовського руху під проводом Андрія Білецького. Одне з питань, яке ми чітко розуміли вже тоді, — це те, що рано чи пізно нас торкнеться повномасштабне вторгнення.

Тому в перший день, у перші години — зранку, коли почалися масовані обстріли, — ми зібралися в Києві. Мені поставили завдання акумулювати навколо себе ветеранів, а також знайомих цих хлопців. Під моє управління увійшло понад 150 осіб. Тоді мені було поставлено завдання сформувати з цих людей повноцінну роту.

Власне, я виконував завдання як командир роти на Київщині, обороняючи столицю. Далі ми вже у складі ССО "Азов Київ" були направлені на Запорізький напрямок, де брали участь у бойових діях з метою створити сухопутний коридор до Маріуполя.

Коли улітку 2022 року на основі наших підрозділів була створена вже Третя окрема штурмова бригада, я став начальником розвідки другого штурмового батальйону й займався розвідувальною діяльністю. Почали ми з Бахмутської кампанії. Надалі я обіймав посаду заступника начальника штабу штурмового батальйону на Авдіївському напрямку, Харківщині та Луганщині.

Трохи більше ніж рік тому виникла потреба поширювати досвід штурмових піхотних підрозділів на інші структури. Мені поставили завдання очолити зенітний ракетно-артилерійський дивізіон 3 ОШБр, я став командиром дивізіону протиповітряної оборони. Коли ж дійшли до етапу створення Третього Армійського корпусу, ми отримали завдання масштабувати ті стандарти й ефективність, які показали в складі Третьої штурмової бригади, на інші підрозділи корпусу.

– А якщо порівнювати війну у 2014 році, війну у 2022 році та війну зараз, у 2026 році, чим вона відрізняється, якою вона є нині і хто сьогодні має перевагу в небі — ми чи росіяни?

– Якщо говорити про людей і мотивацію, то під час АТО людей в армії було значно менше, ніж зараз. Але ті, хто вийшов воювати у 2014 році, мали дуже високий рівень вмотивованості й патріотизму. Це була епоха великої кількості добровольців — людей, які чітко усвідомлювали потенційну майбутню загрозу і намагалися зробити все можливе, щоб не допустити повномасштабної війни.

На жаль, вона настала. Довелося фактично мобілізувати все населення. І, звісно, рівень усвідомленості у загальної маси був дещо нижчим. Хоча в перші дні повномасштабного вторгнення, більшості одразу стало зрозуміло: є противник і потрібно захищати своє.

Однак протягом уже чотирьох років активних бойових дій у нас нікуди не зникли проблеми спротиву мобілізаційним заходам. Є й незначна частина населення, яка або симпатизує противнику, або відверто йому допомагає — наводячи й коригуючи обстріли, зокрема по мирних містах і критичній інфраструктурі.

У повітряній компоненті на початку повномасштабного вторгнення перевага була на боці росіян. Вони супроводжували свої колони під коригуванням БпЛА, що дозволяло їм проводити маневри оперативного рівня. У нас тоді були досить обмежені ресурси об’єктивного контролю й аналізу ситуації на полі бою.

Те, що технологічні рішення дозволяють постійно спостерігати за полем бою, коригувати артилерійські удари, проводити розвідку, Сили оборони зрозуміли ще в перші дні вторгнення і почали використовувати тоді цивільні засоби — такі як Mavic та інші.

Згодом, у процесі "еволюції", з’явилися вже військові зразки, які були прийняті на озброєння і масштабовані. У цьому напрямку ми маємо певну перевагу над противником. Насамперед — у ініціативності, пошуку нових рішень, нових підходів, а також у кількості засобів і підрозділів, які їх застосовують.

Водночас варто розуміти, що росіяни дуже швидко вчаться і добре копіюють ефективні рішення. Вони намагаються нас наздогнати, перш за все за рахунок масовості виробництва і дешевизни засобів. Це особливо помітно, якщо говорити про ударні дрони тактичного рівня.

Війна дронів і гонка спроможностей

– Зараз багато говорять про дефіцит засобів ППО в українських містах, про те, що нам нічим збивати "шахеди", ракети. А як це виглядає всередині війська? Наскільки цей дефіцит відчувається у вас на тактичному рівні?

– Це постійна гонка нарощення спроможностей. У нашому випадку — це нарощення кількості засобів виявлення і кількості засобів протидії, тобто засобів знищення. І ця кількість напряму корелює з кількістю засобів повітряного нападу, які використовує противник. Росіяни постійно нарощують їхню кількість.

Тут важливо розуміти, що існує кілька рівнів повітряних загроз. Найбільш масовими зараз є безпілотні літальні апарати, які використовуються безпосередньо на полі бою — на тактичному рівні — з метою знищення піхотних позицій, особового складу. Це, умовно кажучи, зона ураження від нуля до 30-40 кілометрів.

Далі йдуть дрони оперативно-тактичного рівня, які можуть залітати вглиб і завдавати точкових ударів. Вони працюють уже по більш вартісних цілях. Йдеться, зокрема, про "Ланцети" та інші баражуючі боєприпаси, які діють у прифронтовій зоні.

Також — розвідувальні крила, які коригують ракетні удари або удари керованими авіаційними бомбами, які застосовує противник.

Третій клас — це безпілотні платформи великої дальності. Вони можуть бути як розвідувальними, так і ударними. На них можуть встановлюватися засоби ураження, фактично це платформи типу "Шахед", "Герань", "Гербера". Вони відрізняються швидкістю і дальністю застосування.

По кожному з цих класів противник постійно нарощує кількість засобів. Відповідно, щоб не допускати ефективного ураження з усіх цих рівнів, ми маємо мати достатню кількість засобів виявлення. Насамперед ідеться про радіолокаційні станції.

Україна створює загальне радіолокаційне поле. Але проблема в тому, що протяжність фронту дуже велика, як і глибина прольотів. Щоб це поле було максимально щільним, потрібна значна кількість радарів, які мають обмеження за дальністю. Потрібне дуже детальне планування їхнього розміщення, щоб вони перекривали один одного і не створювали "дір" у загальній картині.

Друга складова — це не просто наявність засобів, а бойові розрахунки, які з ними працюють. Засоби самі по собі не воюють. Тут питання можна поділити на дві частини.

Перша — це кількість підготовлених бойових розрахунків. Йдеться про навчений особовий склад: пілотів, штурманів, техніків, які у складі бойових розрахунків несуть чергування. Друга — це забезпечення цих розрахунків усім необхідним: самими дронами, наземними станціями управління, обладнанням, щоб їхня робота була безперервною.

У цьому питанні постійно триває суперництво.

– Продовжуючи про ці перегони: моніторингові канали пишуть, що незабаром росіяни можуть запускати 1000 і більше "шахедів" по українських містах. За вашими спостереженнями і з урахуванням аналізу цих складових, чи впорається наше ППО з таким навантаженням?

– Так, дійсно, така небезпека існує — якщо говорити про цифри, про тисячі дронів, задіяних одномоментно. Вона існує, тому що противник, по-перше, локалізував виробництво — і зробив це доволі успішно. У них є конструкторські бюро, які продовжують модернізацію саме далекобійних дронів типу "Шахед". За останній рік їхня лінійка моделей розширилась: і по системі зв’язку, і по бойовій частині, і по інших характеристиках.

Плюс вони розширюють мережу пускових майданчиків навколо території України, щоб одномоментно запускати з різних сторін. І ще один фактор — один із ключових — це розгортання мережі наземних станцій управління цими дронами.

Раніше це були запрограмовані загрози, які йшли по конкретному маршруту, і їх було трохи простіше перехоплювати. Зараз уже є випадки, коли вони керовані: йдуть на низьких висотах, "ховаються", використовують ландшафт, змінюють тактику. Крім масовості, ці дрони стають більш керованими і, відповідно, більш небезпечними.

Сили оборони України й влада реагують. Як я оцінюю, на перспективу — зокрема через створення нових підрозділів так званої "малої ППО". Задача для держави — системно відповісти на цю потенційну загрозу. Вона вже існує, але потенційно може бути більшою. Тому має бути системний підхід.

Основні загрози для нас, як для підрозділу ППО Сухопутних військ — тактичного й оперативно-тактичного рівня. Але оскільки ми знаходимося на першому ешелоні зіткнення з противником, то ми фактично і є першим ешелоном протиповітряної оборони країни. Значна кількість "шахедів", яка залітає на територію України, збивається саме у прифронтовій зоні.

Тому одна із задач Сухопутних військ — підвищити рівень спроможностей підрозділів ППО так, щоб ми мали і ресурсне забезпечення, і організаційно-штатні структури, які дозволять наростити кількість бойових елементів і перекрити наявні коридори прольотів. Ми і так їх перекриваємо, але тут питання в кількості: скільки відсотків ми можемо знищити?

Системність замість хаосу

– За першим спільним зведенням ППО усіх підрозділів Третього армійського корпусу у грудні 2025 року було знищено 966 російських БПЛА. Це один із найефективніших показників загалом у Силах оборони. Як корпусу вдається досягати настільки ефективних результатів?

– Ми є одними з перших — і це об’єктивна оцінка — за системою електронного нарахування балів і в межах програми "Армія дронів" саме з протидії дронам на лінії бойового зіткнення.

Йдеться передусім про дрони мультироторного типу — так звані малі квадрокоптери. Це клас безпілотників, які здійснюють розвідку й ураження безпосередньо на лінії зіткнення і на глибину приблизно 20-30 кілометрів у тил оборони. Найбільша кількість знищених повітряних цілей у нас припадає саме на цей клас.

Ми дуже добре розуміємо, з якою загрозою і небезпекою стикається піхота, коли сидить в окопах і контролює поле бою. Ми це відчули на собі. І це позиція як командира корпусу, так і кожного бійця: у першу чергу ми намагаємося зменшити навантаження на піхоту.

І ще один важливий момент — масштабування вдалих кейсів. Спочатку ми вибудували цю систему в зенітному ракетно-артилерійському дивізіоні Третьої штурмової бригади, відійшовши від суто штатних і стандартних підходів до протидії. Ми зробили ставку на технологічність, на розвиток безпілотних перехоплювачів і на системну роботу з особовим складом та постійну бойову підготовку.

Далі ми масштабували ці процеси і робочі кейси на інші бригади. Зараз уже створений підрозділ корпусного комплекту — 1030-й ОЗРДн "Аквіла", який зайшов у роботу з цими ж принципами. Це не новий підрозділ, зібраний "з нуля", — це працюючі механізми, до яких доєднуються нові люди. Вони дуже швидко інтегруються в цю систему і стають ефективними, а не розмивають її своїм незнанням чи альтернативними підходами.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що SpaceX обмежила доступ росіян до системи супутникового інтернету Starlink для використання під час запуску ворожих дронів по Україні, що вже помітно вплинуло на їхні можливості та ефективність.