Росіянин завжди вас кине, панове: чому кримінальна справа про українське зерно стала руйнівним відлунням для європейського баскетболу

Правоохоронці в Монако роками ігнорували звернення українських колег щодо вручення підозри Олексію Федоричеву, вихідцеві з Росії, який в Україні причетний до низки корупційних скандалів. Тепер уся баскетбольна Європа вигрібає наслідки такої "толерантності".

"Телеграф" нагадує, хто такий Федоричев, що відомо про його кримінальний бекграунд в Україні і чому його справа актуалізувалася саме зараз. А також чому європейці почали "прозрівати" про справжню суть російського олігарха.

Європейське дзеркало українського зернового скандалу

Національний оператор вітчизняного зернового ринку — ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ДПЗКУ) — з року в рік потрапляє у гучні корупційні скандали. Через системні зловживання топменеджменту, тіньові схеми виведення коштів та укладання збиткових контрактів компанія сьогодні має репутацію однієї з найпроблемніших держструктур, та до всього ще й хронічно збиткової.

Тільки за останні місяці з’явилися повідомлення про те, що за підозрою в розкраданні державних коштів суд заочно арештував колишнього голову правління ДПЗКУ (2020—2021 рр.) Андрія Власенка та дозволив щодо нього і його подільника бізнесмена Романа Терещенка спеціальне розслідування. Було взято під варту колишнього начальника департаменту трейдингу ДПЗКУ Андрія Друзяку, менеджера ТОВ "Фрам Шиппинг Едженсі" Максима Бондаренка та посередника Ігоря Ніколова.

Тож ще одна недавня новина від НАБУ та САП про те, що вони завершили слідство по одному з епізодів щодо розкрадання у 2014 році у ДПЗКУ на $60 млн, не стала особливою сенсацією і лишилася десь на периферії загальної антикорупційної повістки. Особливо на тлі гучних справ "Міндічгейту" та вручення підозри екскерівнику Офісу президента Андрію Єрмаку.

Та насправді новина знакова – бо цього разу вона стосується не представників українського зернового оператора, а відомого російського олігарха Олексія Федоричева — власника компанії ТІС та, судячи з усього, одного з головних бенефіціарів схем розкрадання зерна в ДПЗКУ.

Бізнесмен, який вимивав мільйони з держкорпорації, нещодавно також став епіцентром колосального скандалу в європейському баскетболі. Через українські санкції та арешти його активів належний йому топклуб БК "Монако" опинився на межі банкрутства, Євроліга наклала на команду жорсткі санкції за борги. До того ж пов'язана з олігархом медіаплатформа Skweek повністю провалила багатомільйонний контракт на трансляції матчів, після чого відмовилася розраховуватися з сотнями своїх працівників.

Хто такий Федоричев та його одеські авантюри

Олексій Федоричев — російський мультимільйонер, який ще у 2006 році міцно закріпився у списку найбагатших бізнесменів РФ за версією Forbes. На батьківщині (формально вже колишній) він запам'ятався як епатажний власник футбольних клубів "Динамо" (Москва) та "Ростов".

Попри те, що згодом він емігрував та обріс паспортами Угорщини й Уругваю, а для постійного життя обрав люксове Монако, у бізнесових та кримінальних колах його й досі безапеляційно титрують як "російського олігарха". Свій капітал він сколотив на сировинних ринках — торгівлі шпалами, зерном, сіркою та мінеральними добривами.

В Україну Федоричев зайшов на початку 2000-х за часів Леоніда Кучми і одразу застовпив за собою стратегічні активи — викупив найбільші морські термінали "ТІС-Зерно" та "ТІС-Мінеральні добрива" у порту "Південний" під Одесою. До речі, Федоричев, за даними YouControl, і досі є бенефіціаром цих компаній. Вони продовжують діяти, попри те, що його корпоративні права минулого року були арештовані, а сам олігарх перебуває під санкціями.

У 2005 році, як писали ЗМІ, ТІС без жодних погоджень самовільно провів масштабне поглиблення дна біля одного з причалів порту "Південний". А вже за чотири роки наступник компанії — "ТІС-Руда" — цинічно подав позов проти державного порту на 51,3 млн гривень, вимагаючи оплатити ці самочинні роботи. Також компанії Федоричева неодноразово згадувалися у контексті можливої розтрати державних коштів за фіктивні послуги, які нібито надавалися портовій інфраструктурі "Південного", протиправного привласнення портового збору та інших оборудок.

Проте справжній "конвеєр" із вимивання державних грошей Федоричев запустив пізніше, націлившись на стратегічні засіки українського зерна. За даними слідства, у квітні 2014 року — скориставшись хаосом після втечі Віктора Януковича та початком російської агресії — олігарх дав понад 667 тисяч доларів хабаря голові ради директорів ДПЗКУ. Мета була простою: змусити держкорпорацію підписувати збиткові для неї контракти. Цей корупційний крок і дав старт масштабній схемі, яку згодом розплутають детективи НАБУ.

Конвеєр на 60 мільйонів: як працювала зернова схема підсанкційного олігарха

За версією слідства, у 2014 році Федоричев майстерно використав свій досвід у зерновому трейдингу для побудови цинічної фінансової махінації. Отримавши за хабар, переданий раднику тодішнього голови ДПЗКУ Анатолію Завадському (засуджений у цій справі до 8 років) за прихильність очільника відомства Петра Вовчука (засуджений до 5 років умовно за угодою про визнання винуватості), олігарх запустив карусель із компаній-двійників.

Державна корпорація укладала контракти на постачання зерна за заниженими цінами з підконтрольними Федоричеву прокладками — гонконзькою Somerton Business Limited та кіпрською Lirtavis Enterprises Ltd. Того ж дня збіжжя за документами перепродували головній структурі олігарха в Монако — Fedcominvest Europe SARL.

Для вивезення українського добра залучили цілу флотилію із шести зафрахтованих суден (Peace Ark, Tonic Sea, Corrina, Front Runner, Annoula, Naias). Зерно завантажували в порту й відправляли кінцевому покупцю — державній компанії Саудівської Аравії. Умови угод передбачали післяплату протягом 5 днів, але якщо Саудівська Аравія справно платила європейським фірмам Федоричева, то до українського держбюджету гроші так і не дійшли.

Загалом у результаті оборудки у 2014 році з-під носа держави вивели понад 273 тисячі тонн кормового ячменю та 22 тисячі тонн пшениці. Збитки України склали понад 60,5 млн доларів США (понад 769 млн грн за тодішнім курсом).

Поки ДПЗКУ наближали до дефолту, Федоричев оперативно відмивав гроші: кошти заходили на кіпрські рахунки в латвійських банках (Regionala investiciju banka та Rietumu Banka), звідки зливалися на віргінські офшори та рахунки в Compagnie Monegasque de Banque у Монако. За версією правоохоронців, саме на ці вкрадені мільйони олігарх і вів розкішне життя, утримуючи старовинний замок у Флоренції за 41 млн євро та спонсоруючи свої спортивні забаганки.

Монакська "сліпота" та заочний прорив українського слідства

Сьогоднішній фінал розслідування відбувся всупереч глухій стіні європейської бюрократії, об яку українське правосуддя билося роками. Першу підозру Олексію Федоричеву склали ще у далекому 2017 році. Проте вручити її олігарху в його розкішному маєтку в Монте-Карло виявилося неможливим завданням через дії місцевої влади, які аж надто нагадували відвертий саботаж.

Українські правоохоронці тричі — у 2017, 2018 та 2019 роках — направляли офіційні запити про міжнародну допомогу до князівства Монако. Ба більше, у матеріалах справи є офіційна відповідь монегаскського суду, де прямо зазначено: Федоричев банально відмовляється брати до рук будь-які українські документи. Попри це, чиновники Монако цинічно завертали запити назад, зазначаючи, що пограбування української держкорпорації — це "виключно комерційний спір економічного характеру", де європейська Феміда не бачить криміналу.

Ця монакська "сліпота" довго блокувала справу в Україні, адже через відсутність офіційного вручення підозри Апеляційна палата ВАКС аж чотири рази поспіль відхиляла клопотання про заочний арешт олігарха. Справа зрушила з мертвої точки лише нещодавно, після того, як слідчі, схоже, вирішили піти "напролом", застосувавши інструмент заочного правосуддя.

9 квітня 2026 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив знакове рішення, яке 27 квітня залишив без змін апеляційний суд, задовольнивши клопотання слідчих про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000166. Юридичною мовою це означає право розслідувати справу in absentia (за повної відсутності фігуранта), оскільки Федоричев офіційно переховується від правосуддя за кордоном.

Отримавши цей залізобетонний аргумент, який за законом не підлягає оскарженню, правоохоронці зняли "процесуальне закляття". Вже за місяць, у травні 2026 року, САП та НАБУ офіційно оголосили про успішне завершення слідства. Тепер це відкриває перспективи винесення у справі вироку і по цьому головному фігуранту. Нагадаємо, інші учасники оборудки вже отримали вироки.

Бумеранг для Монте-Карло: як "баскетбольне диво" Монако опинилося на межі краху

А тим часом, поки в Україні тривало процесуальне протистояння, побудована на вимитих із ДПЗКУ мільйонах закордонна імперія Олексія Федоричева почала стрімко руйнуватися. Першим серйозним дзвіночком став арешт у 2024 році його старовинного замку у Флоренції вартістю 41 мільйон євро та блокування інших європейських активів на вимогу українського слідства. Навіть у звиклому до токсичних російських грошей Монако, як кажуть, "почали щось підозрювати".

Зауважимо, що Федоричев певний час (протягом 2021—2022 років) спонсорував футбольний клуб "Монако". А раніше навіть намагався повністю викупити його у російського власника Дмитра Риболовлєва. Проте у ситуацію вчасно втрутився сам князь Альбер II, який заблокував цю угоду.

Оскільки з футболом не вийшло, Федоричев, схоже, вирішив переорієнтуватися на баскетбол, викупивши БК "Монако" (Roca Team). Олігарх пафосно купував найдорожчих світових зірок і навіть підписав до молодіжного складу сина мера Києва Максима Кличка. Преса у Монако співала олігарху дифірамби та розписувала, як князівству пощастило з Федоричевим і як гарно тепер заживе місцевий баскетбол.

Але "баскетбольне диво" за українські гроші тривало недовго. Внаслідок кримінального шлейфу власника титулований БК "Монако" опинився на межі повного фінансового краху. Європейська влада почала уважно вивчати зв'язки бізнесмена з російським урядом, а Європейський Союз заморозив кілька банківських рахунків і нерухомість, що значно ускладнило повсякденне управління клубом.

Гравці та представники персоналу команди серйозно обговорювали страйк через невиплату зарплат. Клуб, ймовірно, навіть оголосили б банкрутом, якби влада Монако не втрутилася і не компенсувала борги російського авантюриста. Слухання по банкрутству мали відбутися 5 березня, але влада Монако погасила 2,5 мільйона євро боргів Федоричева. Наразі перспективи клубу досить туманні. Справа про банкрутство триває, чергове засідання призначене на червень 2026 року.

Медіакидок від Федоричева

Паралельно вибухнув ще гучніший скандал, який зачепив увесь європейський спорт і усіх європейських прихильників баскетболу. Пов’язаний він з тим, що, окрім придбання баскетбольного клубу, Федоричев також вирішив повністю монополізувати трансляції європейського баскетболу. Для цього він створив амбітну медіаплатформу Skweek TV, яка викупила довгострокові ТБ-права на матчі Євроліги та чемпіонату Франції. Але зрештою гучно прогоріла.

Платформа Skweek була створена у 2022 році компанією Fedcom Media (дочірня структура холдингу Fedcom Федоричева). Ідея полягала в тому, щоб зробити її головним "домом французького баскетболу". Платформа підписала довгостроковий контракт на ексклюзивний показ матчів Євроліги у Франції. Згодом вони уклали партнерство з відомим медіагігантом L'Équipe та викупили права на показ матчів чемпіонату Франції (Betclic Élite).

Щоб закріпитися на ринку, Fedcom через Skweek підписав величезний спонсорський контракт із головним конкурентом "Монако" — клубом ASVEL. Угода передбачала виплату €7 млн на рік, що мало стати рекордним спонсорством в історії французького баскетболу.

Але зрештою ця авантюра також вилилася у тотальний фінансовий крах: через арешти рахунків олігарха компанія накопичила від 10 до 15 мільйонів євро боргів, переставши платити підрядникам і технічному персоналу. Як наслідок, сотні людей в один момент залишилися без роботи, а мільйони європейських уболівальників втратили можливість дивитися матчі своїх команд. Євроліга була змушена в екстреному порядку розривати контракт із Федоричевим та терміново перекидати трансляції на іншого оператора, аби врятувати сезон від медійної катастрофи.

Замість епілогу: ціна європейського прозріння

Те, що понад десять років тому починалося на українських елеваторах ДПЗКУ як банальне розкрадання держмайна, зрештою обернулося для Європи репутаційним соромом міжнародного масштабу. Сьогодні монегаскським чиновникам, які роками ігнорували офіційні запити українського слідства та вважали пограбування України на 60 мільйонів доларів "виключно комерційним спором", доводиться самотужки латати фінансові дірки у своєму елітному спорті. Тепер, коли українське провадження впевнено рухається до судового вироку, влада князівства вимушена витрачати бюджетні кошти, аби врятувати свій престиж від повного колапсу.

Завершення слідства НАБУ та САП наочно довело, що великі брудні гроші ніколи не бувають безпечними, а корупційні бумеранги завжди повертаються до тих, хто їх покриває. І доки українське правосуддя готується конфіскувати одеські термінали олігарха (статті, що йому інкримінують, передбачають у тому числі і таке покарання), європейці на власному досвіді вивчили головну аксіому взаємодії з подібними персонажами. Схоже, що європейцям, які досі сподіваються на "надійне партнерство" з токсичними вихідцями з РФ, пора назавжди закарбувати в пам'яті: росіянин завжди вас кине.

"Телеграф" і далі відстежуватиме цю скандальну історію. Не перемикайтеся.