Викрадення президента Венесуели Мадуро "передбачили" в одному із серіалів: чим усе закінчилося

Спецоперація ЦРУ із захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро з першої леді на додачу, здійснена силами спецпідрозділу Delta, рано чи пізно стане сюжетом захопливого (або не дуже) фільму — такі вже правила Голлівуду. А поки сценаристи гострять свої віртуальні пера, "Телеграф" пропонує згадати: американський спецназ уже одного разу брав під контроль палац Мірафлорес. Щоправда, сталося це в серіалі.

Увійшли, як до себе додому

Як не дивно, в американських фільмах і серіалах сюжет із проникненням спецназу до ретельно охоронюваної резиденції лідера "третього світу" розігрували не так уже й часто. Тим цікавіше, що в другому сезоні "Джека Райана" бравий герой Джона Красінскі разом із не менш бравим спецназом штурмує саме палац Мірафлорес у Каракасі — висаджуючись із Black Hawk просто на дах.

Щоправда, не для викрадення вигаданого президента Ніколаса Рейєса (його у фіналі епізоду й так покарає мудрий народ Венесуели), а щоб виручити одного зі "своїх", який сидить в диктаторських катівнях. Кумедно, але в кадрі прямо проговорюють: убивати президента "немає повноважень". А от улаштувати невеличку "війнушку" — цілком.

Про правдоподібність у серіалі, звісно, й не пахне: вертольоти влітають у центр Каракаса без придушення вогневих точок ППО — просто під прикриттям народних заворушень. До палацу диктатора американські спецпризначенці заходять теж, ніби до себе додому: охорона майже не чинить опору — і так далі, й тому подібне.

У реальності ж американці спершу завдали ударів по військових об’єктах і відключили електрику, а саму операцію активно прикривали з повітря. Втім, якщо не чіплятися до деталей, усе й справді скидалося на екшен-фільм: швидко, ефектно, злагоджено й майже без втрат серед "хороших хлопців". Очевидно, що реконструкцію цієї історії ми ще не раз побачимо на екрані.

Що ще дивитись?

Якщо говорити про "велике" кіно, то насамперед згадуються "Дикі гуси" (1978) — класика екшену про "команду мрії" літніх найманців у відставці, які висаджуються у вигаданій африканській країні, щоб визволити з в’язниці поваленого президента — і тим самим нібито врятувати його від страти. Звісно, в якийсь момент усе йде не за планом.

Акторський ансамбль зграї колоритних найманців очолює голлівудська легенда Річард Бертон — одна з найбільш високооплачуваних зірок шістдесятих. Гідну компанію йому склали один із виконавців ролі Джеймса Бонда Роджер Мур і не менш легендарний Річард Гарріс, сучасному глядачеві відомий роллю Албуса Дамблдора у перших двох фільмах франшизи "Гаррі Поттер".

Власне, вся ця колоритна банда в дії — найкраще, що є у фільмі (як і в сотні подібних стрічок). А от політичні смисли сьогодні виглядають доволі незручно та навіть реакційно — наголошує видання The Guardian у рецензії на недавній повторний прокат фільму в британських кінотеатрах. Відомий кінокритик і письменник Пітер Бредшоу прямо маркує стрічку як расистську — не кажучи вже про романтизацію найманців.

"Дикі гуси" знову здіймаються в повітря — страждаючи від артриту", — глузливо пише критик, натякаючи на поважний вік акторів. (Бертону на момент зйомок уже перевалило за півстоліття.) Утім, ще під час виходу фільму йому добряче дісталося за те, що його знімали в ПАР за часів апартеїду.

Консультував творців фільму південноафриканський найманець і активний учасник конголезьких воєн шістдесятих Майк Хоар. Та попри достовірність образів "солдатів удачі", у стрічці вистачає дурниць на кшталт ворожих солдатів, які масово біжать просто на кулемети. Втім, якщо знімати про війну достовірно, навряд чи пересічний глядач захотів би дивитися таке кіно у свій вихідний.

Тож якщо хочеться остаточно вимкнути мозок — увімкніть італійський вільний ремейк 1985 року під назвою "П’ятеро з Кондора" (або "Дика команда") — типовий "макароні-комбат": так, за аналогією зі "спагеті-вестернами", називають європейські (частіше італійські) жанрові підробки під голлівудські хіти вісімдесятих.

Сьогодні такі фільми, як "Дика команда", називають "трешем". Якщо хітовим "Диким гусям" діставалося за неправдоподібний екшен, то в італійській стрічці правди життя не більше, ніж у мультфільмах про Тома і Джеррі. Наприклад, за законами жанру до команди найманців приєднується жінка-підривниця. Навіщо? Та звісно ж, щоб показати стрункі ноги в коротких шортах (німкеня Юлія Фюрзих, яка знімалася під псевдонімом Джулія Кент).

Раніше "Телеграф" писав про замах на "Спасителя Франції" генерала Шарля Де Голля.